- •Розділ 1 Методика створення і організація насінництва сорту
- •1.1. Методи селекції озимої пшнениці
- •1.2. Зображення схеми селекційного процесу
- •Розділ 2 Гібридизація
- •2.1. План гібридизації. Трансгресія та новоутворення.
- •2.2. Розрахунок кількості кастрованих колосів залежно від об’ємів добору у f2
- •2.3. Розрахунки потреби у насінні та площ розсадників
- •2.4. Техніка сівби селекційних посівів
- •Розділ 3 Спостереження і оцінка в селекційному процесі
- •3.1. Фенологічні спостереження та визначення вегетаційного періоду
- •3.2 Методи оцінки зимостійкості
- •3.3 Оцінка стійкості проти хвороб
- •Оцінка продуктивності
- •Розділ 4 Генетична і модифікаційна мінливість
- •Методи статистичної обробки даних у селекційному процесі
- •Розділ 5 Параметри моделі майбутнього сорту
- •Розділ 6 Насінництво. Схема і система насінництва
- •6.1 Методика розрахунку обсягу робіт і потреби в насінні у первинному насінництві
- •6.2 Розрахунок потреби в насінних фондах та площі насінних посівів
- •6.3 Заходи післязбиральної обробки зерна
- •Розділ 7 Сортовий і насінний контроль
- •7.1 Документи на сортові і посівні якості
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Розділ 3 Спостереження і оцінка в селекційному процесі
3.1. Фенологічні спостереження та визначення вегетаційного періоду
Під фенологічними спостереженнями розуміють спостереження за фазами розвитку рослин. Фази – це поява зовнішніх морфологічних ознак, зумовлених формуванням окремих органів і частин рослин. За допомогою фенологічних спостережень визначають тривалість вегетаційного періоду та окремих його частин, які характеризують екологічну пристосованість сорту.
Сходи у злакових зернових культур відзначають: початок – при почві розвернутих листків у 10% рослин, повні – у 15% рослин.
Початок кущіння відзначають, коли у 10- 15% рослин з’явиться перший листочок бічного пагона із піхви листка основного стебла. За дату припинення вегетації у озимих приймають перехід добової температури повітря через +50С.
Час відновлення вегетації у сортів озимих культур , весною визначають за появою світлої зелені в основі верхніх листків. Колосіння відзначають, коли колос майже на половину вийшов із піхви верхнього листка. Молочну стиглість відзначають, коли зерно в середній частині колоса досягне майже повної довжини, але має зелене забарвлення і напіврідкий вміст. Воскова стиглість характеризується такими ознаками: зерно має жовте забарвлення, твердіє, але при натискуванні нігтем легко ріжеться. Повну стиглість у зернових культур відмічають, коли зерно стає твердим, при натискуванні ножем розколюється .
Враховуючи свій варіант проводимо розрахунки по визначенню вегетаційних періодів :
1) 305-278=27
2) 182-91=91
3) 27+91= 118 – тривалість вегетаційного періоду.
Озима пшениця відноситься відноситься до середньостиглих культур бо вегетаційний період даної культури складає 118 днів за проведеними розрахунками.
3.2 Методи оцінки зимостійкості
Зимостійкість є однією з найважливіших біологічних властивостей озимих культур. Незважаючи на значні успіхи в селекції, більшість сортів озимих культур все ще недостатньо стійкі до несприятливих умов зимівлі.
Ознака зимостійкості дуже складна. Вона передбачає стійкість до тих чинників, які призводять до загибелі озимих під час зимівлі: низькі критичні температури, відлиги, льодяна кірка, випирання, випрівання, вимокання, фізіологічна посуха. Залежно від географічної зони і погодних умов року ці чинники можуть бути комбінованими.
Під зимостійкістю в широкому значенні розуміють здатність рослин переносити несприятливі умови зимового і ранньовесняного періоду. Зимостійкість оцінюється прямими і побічними методами.
До прямих відносять: окомірне оцінювання перезимівлі; метод прямого підрахунку рослин; метод відрощування зразків рослин; метод оцінювання морозостійкості при штучному проморожуванні. До провокаційних методів відносять: сівба на схилах; стійкості до випрівання; стійкості до вимокання; стійкості до льодякої кірки. До побічних методів відносять: розміри клітин; диференціація конуса наростання; біохімічні методи; вміст цукрів; концентрація клітинного соку.
Середню оцінку зимостійкості сортів обчислюють з точністю до 0,1 бала як середнє арифметичне цього показника за повтореннями. Оцінку стану посіву восени перед входом у зиму і весною після початку відростання листя проводять у кожному повторенні в балах:
5 - стан відмінний, заданої густоти, не переріс, кущистість добра (коефіцієнт - 3-4), пожовтіння листя відсутнє;
4 - стан добрий, густота посіву 71-80 % від заданої, рослини не переросли, кущіння з осені не завершилося, ознак хвороб і пошкоджень скритостебловими шкідниками не спостерігається;
З - стан задовільний, густота посіву 61-70 % від заданої, кущіння слабке або рослини з осені переросли, середній розвиток хвороб і шкідників;
2 - стан незадовільний, густота посіву 51—60% від заданої, кущіння восени не наступало, сильний розвиток хвороб і шкідників, грунт ущільнений з великою кількістю тріщин;
1 - стан незадовільний, гус»ота посіву 31—50% від заданої, рослини дуже слабкі;
0 - посів загинув, збереглося не більше30 % рослин.
Стан посіву восени в балах становить 3, а навесні стан посіву склав 1,5 бал, тоді за шкалою оцінки зимостійкості знаходимо, що зимостійкість становить 2,5 бала, а отже з цього виходимо, що стан посівів незадовільний, густота посіву становить 55-65% від заданої кущіння слабке або рослини з осені переросли , середній розвиток хвороб і шкідників.