Розділ 6 Насінництво. Схема і система насінництва

6.1 Методика розрахунку обсягу робіт і потреби в насінні у первинному насінництві

Насінництво — це спеціальна галузь сільськогосподарського ви­робництва, яка реалізує досягнення селекції розмноженням висо­коврожайного насіння нових сортів і впровадження їх у вироб­ництво.

Насінництво повинно базуватися па мобільних організаційних формах швидкого впровадження нових сортів у виробництво при повному збереженні їх спадкових властивостей і забезпеченні ви­соких якостей насіння.

З прискоренням селекційного процесу виникли певні проти­річчя між темпами створення нових сортів і дещо повільним їх впровадженням у виробництво. Тому виникає необхідність спе­ціалізації та концентрації насінництва, що передбачає також пев­ну уніфікацію і можливість застосування різних методів створен­ня вихідного матеріалу еліти.

При визначенні Державною комісією із сортовипробування пев­ного сорту перспективним, тобто при його реєстрації, наукові уста­нови — оригінатори сортів розпочинають роботу з виробництва елітного насіння згідно із затвердженою схемою.

Кількість потрібної еліти визначають виходячи з прогнозу пло­щі, яку новий сорт займатиме у відведеному для нього ареалі. Крім того, при використанні сорту у виробництві він може втрача­ти свої якості, тому потрібно виробляти насіння еліти для сорто­оновлення. Складання плану виробництва еліти науково-дослід­ною установою починається з уточнення площі, яку займає в зоні її діяльності певний сорт, і потреби в насінні еліти.

Від портеби в насінні супереліти залежить площа посіву, розсадників первинного насінництва та кількість родоначаль­них рослин, що відбираються для розсадника випробування по-томств 1-го року.

Перед суперелітою йде розсадник розмноження 2-го року (іно­ді його не закладають).

Теоретично для відтворення еліти сорту самозапильної культу­ри достатньо відібрати одну типову родоначальну рослину. На­справді внутрішньосортова мінливість, спонтанна гібридизація, му­тація та інше зумовлюють необхідність вибраковування якоїсь кількості рослин, тому і вводиться поправковий коефіцієнт.

Поправкові коефіцієнти при визначенні кількості родин, що висіваються, і рослин, які відбирають, встановлюють за можливим обсягом їх вибраковування. Так, при вибраковуван­ні 20% родин (рослин) поправковий коефіцієнт буде 1,2, а при 30 % — 1,3 і т. д.

Кількість родин, насіння яких висівають у розсаднику випро­бування потомств 1-го року, розраховують за формулою, а кількість рослий, які відбирають для комплектування цього роз­садника, знаходять за допомогою формули .

При розрахунках потреби в насінні слід обов'язково додавати страховий фонд, який для кожної з цих ланок має бути таким: для розсадників випробування потомств 1- і 2-го років та розсад­ника розмноження 1-го року— 100 %; для розсадника розмножен­ня 2-го року —50—70%; супереліти — 50% і еліти— 25—30 %.

6.2 Розрахунок потреби в насінних фондах та площі насінних посівів

Суть внутрішньогосподарської спеціалізації насінництва поля­гає в тому, що виробництво високоякісного сортового насіння для забезпечення потреб господарства зосереджується в його бригаді або відділку.

За умов ринкової економіки і багатоукладних форм господа­рювання розрахунки потреби в насінні і розмірів насінних посівів набувають важливого значення. Кінцевою метою цих розрахунків є впровадження насінницької сівозміни з оптимальною площею, де застосовуватиметься комплекс агротехнічних заходів щодо ви­робництва насіння.

При розрахунках щорічної потреби господарства в сортовому насінні та площі насінних посівів потрібні такі вихідні дані: пло­ща товарно-сортових посівів, урожайність на насінних посівах, ви­хід кондиційного насіння, розміри страхових і перехідних фондів.

Таблиця 8

Культура, сорт	Площа всіх товарно-сортових посівів	Норма висіву насіння, ц/га	Потрібно насіння, ц			Урожайність насінних посівів		Площа насінних посівів, га	Термін сортооновлення	Потреба в насінні еліти, або Рl. ц
			На товатно-сортові посіви	Страховий фонд 15-20%	Всього	Загальна	Кондиційного насіння
Оз. пш.	1000	2,1	2100	378	2478	55	41,25	60,1	2-3	126,2

У першу колонку включають усі культури, що висіваються в господарстві, і ведуть розрахунки до шостої колонки включно. По­чинаючи з сьомої колонки, продовжують розрахунки тільки по ку­льтурах, насіння яких вирощується в господарстві. В другу колон­ку записують усі площі товарно-сортових посівів, які займе куль­тура. Добуток від множення даних другої і третьої колонок є потрібною кількістю насіння, щоб засіяти всі площі.

На випадок стихійного лиха по ярих культурах створюють стра­хові, а по озимих — перехідні фонди. Залежно від грунтово-клі-матичних умов зони та можливостей господарства страхові фонди можуть становити 15—25%, а перехідні—100% від загальної потреби в насінні. Щоб визначити площу насінних посівів, яка забезпечить пот­ребу в насінні, слід розраховану його кількість (шоста колонка) поділити на урожайність кондиційного насіння (восьма колонка).

Вихід кондиційного насіння від загальної зернової маси може коливатися від 50 до 80 % залежно від умов року, технології ви­рощування насінних посівів та способів післязбиральної доробки насіння.

На насінних посівах застосовують комплекс заходів, спрямова­них на підвищення урожайності та якості насіння. При їх виконан­ні загальна урожайність на насінних посівах, як правило, на 2— З ц/га вища, ніж на загальних, а вихід кондиційного насіння зрос­тає до 70—80 %.

Після визначення площі насінних ділянок по культурах їх роз­міщують в окремій сівозміні або в кожному полі сівозміни виді­ляють (відмічають реперами межі) постійну ділянку однакової площі. Розмір насінної ділянки береться по основній культурі. Тоді в кожному полі сіво­зміни відмічають ділянку площею 20 га. Якщо в цьому полі ви­рощується овес або гречка, насінні ділянки яких матимуть площу 7 або 3 га, то комплекс насінницьких агротехнічних заходів здій­снюється на площі 20 га. Це робиться для того, щоб не створю­вати строкатості в родючості грунту для наступної культури, яка має більшу площу посіву і відповідно до чергування культур буде висіватися на цій ділянці.

Строк сортооновлення в десятій колонці відмічають орієнтов­ний, прийнятий по культурі в зоні. Рішення щодо строків заміни репродукції елітою приймає агрономічна служба господарства за результатами польової апробації.