МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет Кафедра селекції та

насінництва с-г культур

Курсова робота

на тему:

«Методика створення і організація насінництва

сорту озимої пшениці»

Виконала:

студентка 42-А(а) групи

Аврамчук Юлії

Перевірив: Мазур О.В

Вінниця 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методика створення і організація насінництва сорту

1.1. Методи селекції озимої пшнениці

1.2. Зображення схеми селекційного процесу

Розділ 2. Гібридизація.

2.1. План гібридизації. Трансгресія та новоутворення. Особливості проведення гібридизація

2.2. Розрахунок кількості кастрованих колосів залежно від об’ємів добору у F2

2.3. Розрахунки потреби у насінні та площ розсадників.

2.4. Техніка сівби селекційних посівів.

Розділ 3. Спостереження і оцінка в селекційному процесі.

3.1. Фенологічні спостереження та визначення вегетаційного періоду.

3.2 Методи оцінки зимостійкості .

3.3 Оцінка стійкості проти хвороб .

3.4 Оцінка продуктивності

Розділ 4. Генетична і модифікаційна мінливість.

4.1 Методи статистичної обробки даних у селекційному процесі

Розділ 5. Параметри моделі майбутнього сорту

Розділ 6. Насінництво . Схема і система насінництва.

6.1 Методика розрахунку обсягу робіт і потреби в насінні у первинному насінництві.

6.2 Розрахунок потреби в насінних фондах та площі насінних посівів

6.3 Заходи післязбиральної обробки зерна.

Розділ 7. Сортовий і насінний контроль.

7.1 Документи на сортові і посівні якості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Селекція – це наука про методи створення сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів. Селекція розробляє способи впливу на рослини і тварин з метою зміни їхніх спадкових якостей у потрібному для людини напрямі. Селекція є однією з форм еволюції рослинного і тваринного світу, яка підпорядковується тим же законам, що й еволюція видів у природі, але природний відбір тут частково замінений штучним відбором.

Примітивна селекція рослин виникла одночасно із землеробством. Почавши обробляти рослини, людина стала відбирати, зберігати і розмножувати кращі з них. Багато культурні рослини вирощувалися приблизно за 10 тисяч років до нашої ери. Селекціонери давнини створили прекрасні сорти плодових рослин, винограду, багато сортів пшениці, баштанних культур. Але значний вплив на розвиток селекції рослин справила робота західно- європейських селекціонерів-практиків 18 століття, наприклад, англійських вчених Галлета, Шірефа, німецького вченого Рімпау. Вони створили кілька сортів пшениці, розробили способи виведення нових сортів. У 1774 під Парижем заснована селекційна фірма «Вільморен», селекціонери якої першими стали оцінювати відбираються рослини по потомству. Їм вдалося вивести сорти цукрових буряків, які містили майже в 3 рази більше цукру, ніж вихідні.

І в Росії І.В. Мічурін розпочав роботи з селекції плодових культур.Успішно застосувавши ряд нових оригінальних методів, він створив багато сортів плодових і ягідних культур. Велике значення для теорії і практики селекції рослин мали його роботи по гібридизації географічно віддалених форм.

У селекції рослин особливе значення мають розвиток наукових основ відбору та гібридизації, методи створення вихідного матеріалу - поліплоїдія, експериментальний мутагенез, гаплоїдів, клітинна селекція, хромосомна й генна інженерія, гібридизація протопластів, культура зародкових і соматичних клітин і тканин рослин; вивчення генетичних і фізіолого- біохімічних основ імунітету, спадкування найважливіших кількісних і якісних ознак (білка і його амінокислотного складу, жирів, крохмалю, цукрів). У сучасній селекції рослин як вихідний матеріалу використовують природні та гібридні популяції, самозапилення лінії, штучні мутанти і поліплоїдні форми. Більшість сортів сільськогосподарських рослин створено методом відбору та внутрішньовидової гібридизації.

Метою курсової роботи є ознайомиться з науковими основами селекції та насінництва сортів і гібридів польових культур, основними морфобіологічними властивостями, напрямками селекції. методами створення вихідного матеріалу та йою оцінки, пізнає елементи методики наукових досліджень та ведення первинного і елітного насінництва, практичних розрахунків у селекційному процесі і насінництві.

Одним з найбільш надійних і економічно-вигідних шляхів підвищення врожайності польових культур - є створення і впровадження у виробництво нових сортів і гібридів, які відповідають вимоіам сучасних прогресивних технологій вирощування. Селекція - найдешевший, найрезультативніший та екологічно чистий фактор зростання виробництва продукції рослинництва. За сучасних тенденцій підвищення вартості енергозатрат на одиницю виробленої продукції селекції відводиться особливо важлива роль.

Повна реалізація потенційних можливостей сорту значною мірою залежить від компетенції фахівців, які повинні мати глибокі знання з генетичної природи та методів створення сортів і гібридів, екологічних принципів насінництва, причин погіршення сортів і прийомів використання позитивних модифікацій для виробництва насіння.

Розділ 1 Методика створення і організація насінництва сорту

1.1. Методи селекції озимої пшнениці

Селекція озимої в Україні майже завжди впливала на загальний напрямок землеробства та була основною частиною економіки. Добробут населення повністю залежав від врожаю пшениці. В першій половині ХІХ століття площі озимої пшениці були обмежені, а в порівнянні з ярою вони були в багато разів меншими. Такі сорти ярої пшениці як Білотурки, Арнаутки, Полтавки, Гарновки, Ульки, Черновуски та інші поєднували в собі дуже важливі господарсько-корисні ознаки.

Підвищена врожайність, висока посухостійкість, та стійкість до хвороб і шкідників місцевих сортів була широко використана першою плеядою вчених—селекціонерів України (В.Я. Юр’єв, А.О. Сапегін, І.М. Єремєєв та ін.). У селекції озимої та ярої пшениці велику роль зіграли Кримки місцеві не тільки в України, але й в інших країнах колишнього СРСР, США і Канаді. В подальшому селекційні сорти озимої пшениці в США були створенні шляхом індивідуального добору з Кримок, або схрещуванням з їх участю. Один із таких сортів, що являв собою лінію із Кримок, був завезений до Японії, де він прийняв участь (як компонент схрещування) в створенні всесвітньо відомого тригенного карлика — Норін 10, без використання якого були б мало імовірними успіхи ”зеленої революції”. На початку ХХ століття методом індивідуального добору були створені сорти озимої пшениці — Земка, Кооператорка (СГІ), Зенітка і Гостіанум 237 (ІР), ярої пшениці — Артемівка із Полтавки місцевої.

На основі використання методів гібридизації з наступним добором у довоєнний та післявоєнний періоди в різних селекційних установах країни було створено ряд сортів озимої пшениці: Білоцерківська 198, Еритроспермум 15, Миронівська 264, Миронівська 808 та ін. Крім того, у 1956 р. Ф.Г. Кириченком була виведена Одеська 16, яка завдяки дуже високій зимостійкості займала великі площі посіву в Степу України та в інших республиках Союзу. В Інституті рослинництва ім. В.Я.Юр’єва (ІР) селекціонер П.В.Кучумов із співробітниками шляхом міжвидової гібридизації створили видатний сорт ярої твердої пшениці Харківська 46, який показав найбільшу пластичність і широко культивувався в колишньому СРСР і нині також займає значні площі у Росії.

У 1959 р. у виробництво надійшов короткостебловий високоурожайний сорт озимої пшениці нового типу Безоста 1, створений видатним селекціонером ХХ сторіччя П.П. Лук’яненком у Краснодарі. Вирощування цього сорту збільшило збір зерна на 1 т/га при високій стійкості стебла до вилягання. Сорт був виведений методом складної географічно-віддаленої гібридизації зразків пшениці з Росії, України, Західної Європи, Аргентини та ін. — усього в його створенні прийняло участь 16 джерел із різними генотиповими особливостями.

Видатні сорти озимої пшениці були виведені та створюються сьогодні в Миронівському інституті пшениць (МІП), заснованому в 1968 р. на базі Миронівської селекційно-дослідної станції, яка була організована в 1911 р. В 1915—1924 рр. І.М. Єремєєвим, В.С. Желткевичем та Л.І. Ковалевським індивідуальним добором з оригінальної угорської пшениці Банатки було створено сорт озимої пшениці Українка, який набув широкого розповсюдження завдяки високим хлібопекарським властивостям. В 30-ті роки цей сорт був найбільш поширеним в СРСР і висівався на площі понад 7 млн гектарів.

Інший сорт озимої пшениці — Миронівська 808, автором якого є видатний селекціонер Василь Миколайович Ремесло, перевершив усі раніше створені сорти за врожайністю та рядом інших біологічних і господарських ознак: зимостійкістю, регенераційною здатністю, пластичністю та якістю зерна. Сорт було районовано в 1964 р., а вже в 1967 р. він зайняв лише в Україні 4,5 млн гектарів площ. За рахунок високої пластичності цей сорт забезпечував високі врожаї в різних грунтово-кліматичних умовах, а тому його було районовано в 79 областях і автономних республіках колишнього СРСР і в 1971 р. площа посіву досягла 9,5 млн гектарів.

Наступним етапом селекції озимої в Україні було створення короткостеблових і напівкарликових сортів, стійких до вилягання, з позитивною реакцією на великі дози добрив (Миронівська 65, Мирич, Миронівська 67, Крижинка, Альбатрос одеський, Одеська напівкарликова, Лан, Ніконія, Обрій, Порада та десятки інших). Джерелом генів карликовості стали Краснодарський карлик, отриманий шляхом хімічного мутагенезу, і японський сорт Норін 10.

Індукований мутагенез вдало використовується в селекції пшениці, особливо при поєднанні його з гібридизацією. Світова колекція мутантів різних видів пшениць нараховує 11 тис. зразків, у т.ч. 164 комерційні сорти. В Україні районовано 29 сортів м’якої та твердої пшениці, створених за участю спонтанних та індукованих мутацій, що складає 64% загальної кількості комерційних сортів; серед них сорти, створені лише методом індукованого мутагенезу, складають 20%. Мутаційна селекція дає можливість створювати сорти в два рази швидше в порівнянні із методами гібридизації.

В найбільших масштабах мутаційна селекція озимої пшениці в Україні ведеться в Інституті фізіології рослин і генетики НАНУ (ІФРіГ) під керівництвом В.В. Моргуна, де використовується 3 групи мутагенів: фізичні (гама-промені, надшвидкі нейтрони, випромінювання ксенонової лампи, температурний фактор, імпульсне концентроване сонячне світло), хімічні (N-нітрозоетилсечовина (НЕС), N-нітрозометилсечовина (НМС), N-нітрозодиметилсечовина (НДМС), N-нітрозометилбіурет (НМБ), етилені мін (ЕІ), гідроксиламін (ГА), етилметансульфонат (ЕМС) та ін.), біологічні (нативні та модифіковані тіофосфамідом препарати ДНК рослинного та тваринного походження).

Добір рослин із корисними для селекції мутаціями виконують в другому мутантному поколінні (М₂). Серед створених в ІФРіГ 12 мутантних сортів озимої пшениці 8 (66,6%) отримано внаслідок прямого добору мутантів. Мутантні сорти поряд із високою урожайністю, якістю зерна, зимо- і морозостійкістю характеризуються окремими покращеними ознаками: короткостебловістю та стійкістю до вилягання (усі 12 сортів); стійкістю до окремих хвороб (Збруч, Циганка, Київська 8, Ятрань 60, Подолянка, Київська 9); покращеною пластичністю і стабільністю (Київська 7, Колумбія), ранньостиглістю (Миронівська ранньостигла) та ін.