Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зошит - Біохімія - ф Фізичне виховання (3 - 20...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
429.57 Кб
Скачать

22

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Тема: Організація роботи та охорона праці

Мета: Набути знання про вимоги до організації роботи та охорони праці при роботі в лабораторії біохімії.

Завдання:

  1. Набути знання про вимоги до організації роботи.

  2. Набути знання про вимоги з охорони праці.

Питання самопідготовки:

  1. Правила охорони праці при роботі в хімічній лабораторії.

Організація роботи

Підготовка до проведення лабораторної роботи

Виконання лабораторної роботи

  • вивчити теоретичний матеріал, межі якого окреслені темою заняття;

  • заповнити лабораторний журнал.

  • взяти халат;

  • черговий до дзвоника одержує обладнання і реактиви у лаборанта;

  • контроль за теоретичною підготовкою (письмова самостійна робота до 5 хвилин);

  • інструктаж з правил охорони праці;

  • індивідуальне виконання дослідів, запис спостережень і висновки;

  • здача робочого місця черговому, лабораторного зошита – викладачу за 10 хвилин до закінчення заняття;

  • після дзвоника черговий здає лабораторію лаборанту.

Основні правила охорони праці

  1. У лабораторії працювати стоячи, у халатах, волосся підібране, підбори низькі. Стільці стоять під столами!

  2. Правила роботи з пробірками:

  • пробіркотримач закріплювати максимально близько до отвору пробірки;

  • пробірка заповнюється не більше, ніж на 1/3 ємності;

  • нагрівати пробірку отвором від себе і не направляти його на сусіда;

  • спочатку прогрівати всю пробірку, а потім її низ;

  • вміст пробірки виливати у банку для відходів.

  1. Перша допомога:

  • хімічні опіки – місце ушкодження промити великою кількістю води;

  • термічні опіки – місце ушкодження помістити у струмінь холодної води до зникнення болю.

  1. Назви обладнання: штатив Бунзена з лапками, кільцями, затискачами, пробірки, штативи для пробірок, пробіркотримачі, хімічні стакани, конічні колби, лійки, водяні бані, склянки з розчинами, банки з кристалічними речовинами, мірні пальчики, циліндри, шпателя для кристалічних речовин, скляні палички для перемішування, крапельниці, зворотні повітряні холодильники, саморобні прилади для одержання кристалічних речовин та для одержання рідин.

Лабораторна робота № 2

Тема: Властивості жирів

Мета: Дослідити властивості жирів.

Завдання:

  1. Дослідити розчинність жирів в органічних розчинниках.

  2. Дослідити розклад і відношення жирів до калій перманганату.

  3. Провести гідроліз жиру і дослідити продукти гідролізу.

Теоретична частина

Жири відносять поряд з жироподібними речовинами (ліпоїдами) до класу ліпідів. До ліпідів відносять різні за своєю хімічною природою речовини, що мають загальну фізичну властивість: вони нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках (етері, хлороформі, ацетоні, толуені тощо).

З водою ліпіди утворюють емульсії. Для цього їм необхідні емульгатори – речовини, гідрофобна частина молекул яких розчиняється в жирі, а гідрофільна – у воді. Емульгатори протидіють (1) злипанню найдрібніших жирових крапель, які знаходяться в воді і (2) розділенню водної і жирової фаз. Емульгаторами можуть бути солі жирних кислот (мила), жовчні кислоти та інші речовини.

Фізико-хімічні властивості жирів залежать від виду жирних кислот у їх складі. Чим більше у складі жирів ненасичених жирних кислот, тим нижче їх Тпл. і Ткип. . Такі жири відносять до олій. Залишки ненасичених жирних кислот в складі жирів здатні до реакцій приєднання. Реакція приєднання галогенів використовується для відкриття ненасичених жирних кислот у складі жиру і для кількісного визначення подвійних зв'язків.

Жири підлягають гідролітичному розщепленню з утворенням гліцерину і вільних жирних кислот. В організмі гідроліз жирів відбувається під впливом ферментів – ліпаз, а поза організмом – за допомогою мінеральних кислот і лугів при нагріванні. Жири гідролізуються до гліцерину і вищих карбонових кислот. При лужному гідролізі (омиленні), утворюються не вільні кислоти, а натрієві або калійні солі жирних кислот – мила. При дії на мила сульфатної кислоти одержують вільні кислоти:

2 C17H35COONa + H2SO4 → 2 C17H35COOH + Na2SO4

За допомогою цієї реакції відкривають жирні кислоти у гідролізаті.

Для відкриття гліцерину використовують реакцію утворення гліцерату міді: