3.3. Проблеми, перспективи розвитку та методи регулювання

ринку капіталу в Україні

Однією із основних проблем ринку капіталу в Україні є відплив капіталу. Проблема відпливу капіталу охоплює широку сферу питань. При застосуванні тих чи інших важелів державного регулювання важливо розрізняти поняття втечі та вивезення капіталу. Проведений аналіз руху капіталу свідчить, що значний його відплив із банківської системи України потребує посилення контролю за цим явищем та використання сучасних методів і механізмів зазначених процесів.

Головним інструментом при здійснені регулятивних дій є валютний контроль, спроможний за допомогою наявного комплексу заходів вирішувати завдання, що стоять перед економікою України. Питання стосовно ефективності цих заходів у вирішенні проблеми вивезення капіталу залишається відкритим. Парадокс у тому що, варто лише запустити той чи інший регулюючий механізм запобігання порушенням, як з'являються інші лазівки. Так, скорочення обсягів неповернення валютної виручки спровокувало відплив капіталу іншими каналами. Практика свідчить, що застосування лише окремих механізмів контролю є неефективним - потрібно вживати комплексних заходів.

Загалом, проблема відпливу капіталу в будь-якому прояві пов'язана з недовірою до вітчизняного ринкового середовища. Закордонні банки для вивезення грошей лише надійний сейф.

Шляхом розв’язання проблем розвитку ринків капіталу України є їх модернізація ("осучаснення"), яка полягає не у докорінній їх перебудові, а у приведенні сектору інституційного інвестування, системи біржової торгівлі, обліково-розрахункової інфраструктури ринків капіталу та корпоративного управління до міжнародних стандартів. Оптимальний варіант розв’язання проблеми визначається на основі порівняльного аналізу розвитку світових ринків капіталу. Світові ринки капіталу протягом останнього десятиріччя стрімко модернізувалися за всіма напрямами їх функціонування - правовим, інституційним та технологічним. Основними світовими тенденціями розвитку ринків капіталу є [13, с.219]:

• створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування світової торгівлі;

• підвищення рівня використання новітніх інформаційних і фінансових технологій, впровадження фінансового інжинірингу;

• універсалізація діяльності фінансових установ (як банківських, так і небанківських), внаслідок чого увага приділяється передусім якості, швидкості та мінімальній ризикованості послуг, а не спеціалізації цих установ за видами фінансових послуг;

• зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій через ринки капіталу;

• комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто остаточний перехід від публічних форм управління системоутворюючими організаціями до приватних;

• консолідація корпоратизованих інституцій інфраструктури ринків капіталу, яка відбувається згідно з утвореною природним шляхом формою того чи іншого регульованого ринку (горизонтальна консолідація), що має здебільшого наднаціональний характер, або здійснювана за ініціативою держави і за згодою учасників ринків у межах однієї країни (вертикальна консолідація) [1, с.251];

• консолідація системи державного регулювання всіма складовими ринків капіталу, що завершилася в багатьох країнах утворенням єдиного державного органу консолідованого нагляду за фінансовими послугами та ринками, з одночасною дерегуляцією окремих складових ринків капіталу та посиленням їх саморегулювання [3, с.137].

Способами вирішення проблем ринків капіталу України є:

1. проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення потужних інвестиційних банків та інвестиційних компаній, страхових компаній із спеціалізацією на інвестиційному страхуванні, венчурних фондів інноваційного розвитку для акумуляції сукупних національних накопичень та їх спрямування в реальний сектор економіки;

2. консолідація біржової системи України на принципах регульованих ринків, передбачених Директивами Європейського Союзу, що має відбуватись двома паралельними шляхами: удосконалення законодавства з питань регулювання діяльності товарних і фондових бірж та об'єднання зусиль учасників ринків щодо укрупнення існуючих бірж з метою концентрації угод купівлі-продажу цінних паперів, інших фінансових інструментів та товарів на біржовому ринку;

3. завершення розбудови Національної депозитарної системи з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури як умови забезпечення надійного обліку прав власності на цінні папери та базові активи деривативів (похідних фінансових інструментів);

4. удосконалення системи захисту прав інвесторів на основі впровадження міжнародних принципів корпоративного управління та системи розкриття інформації на засадах вільного, оперативного, безкоштовного доступу інвесторів до інформації, необхідної для прийняття інвестиційних рішень.

Розв’язанню проблем ринків капіталу України буде сприяти також впровадження інноваційних технологій та новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу України, що передбачається здійснити заходами окремих галузевих інноваційних програм [10, с.150].

Модернізація ринків капіталу вимагає також реформування системи державного регулювання ринків капіталу, фінансових послуг та діяльності фінансових установ на засадах розмежування функцій регулювання та консолідованого нагляду [5, с.261].

Регулювання полягає у розробці та виданні уповноваженими органами на підставі законів нормативно-правових актів, які регламентують види і способи діяльності на ринках капіталу, встановлення правил чи адміністративних вимог, що здійснюються органами влади. До методів регулювання відносяться реєстрація, ліцензування, встановлення вимог і обмежень, надання рекомендацій та встановлення економічних нормативів.

Нагляд полягає у цілісному й безперервному відстеженні здійснення фінансовими установами їх діяльності згідно із нормативно-правовими актами, постійному моніторингу за відповідністю вимог, встановлених органом регулювання. До методів нагляду відносяться спеціальна звітність фінансових установ, інспекційні перевірки, застосування заходів впливу, звернення до суду та пруденційний нагляд (постійний моніторинг за встановленими економічними нормативами) [4, с.109].

Реформування системи державного регулювання ринків капіталу, фінансових послуг та діяльності фінансових установ передбачає залишити функції регулювання діяльності банків Національним банком України та передати функції регулювання діяльності небанківських фінансових установ центральним органам виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, а для виконання функцій консолідованого нагляду утворити державний орган зі спеціальним статусом - Державну комісію з нагляду за діяльністю фінансових установ.

Україна має усі об'єктивні передумови для динамічного доступу до цивілізованих ринків капіталу,але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави [7, с.476].

ВИСНОВКИ

Ринок капіталів за своєю економічною структурою – сфера відносин, об’єктом яких є наданий у позику грошовий капітал терміном понад рік та на якому здійснюються операції з цінними паперами (акціями, облігаціями).

Цей ринок сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу. Він забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.

На ринках капіталу накопичилися проблеми, які потребують невідкладного розв'язання. Насамперед це стосується розвитку інфраструктури ринків капіталу, зосередження укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами, розбудови національної депозитарної системи, удосконалення механізму захисту прав інвесторів та системи розкриття інформації на ринку цінних паперів, випуску та обігу фінансових інструментів.

Ринок капіталу в Україні залишається значною мірою нерозвиненим. Тоді, як деякі спостерігачі покладають відповідальність за поточну ситуацію на брак ліквідних активів на ринку, інші відзначають нестачу фінансових ресурсів основним винуватцем цього. На наш погляд, єдиний спосіб розвинути ринок капіталу – це спрямувати зусилля на розвиток обох сторін ринку, попиту на капітал та його пропозиції. З боку попиту на капітал, ми пропонуємо у подальшому для приватизації державних підприємств використовувати фондові біржі (включно з ПФТС). Останнім, але не менш важливим, є вдосконалення системи валютного регулювання, що є необхідним для залучення іноземних фінансових інвестицій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 2010. — 568 с.

2. Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2009. — 301 с.

3. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2009. — 403 с.

4. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 2008. — 297 с.

5. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. — К.: Знання-Прес, 2009. — 581 с.

6. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристь, 2008. — 861 с.

7. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, Η. О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008. — 564 с.

8. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.: МАУП, 2009. — 92 с.

9. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 2010. — 494 с.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 2010.— 311с.

11. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — М.: Республика, 2009. — 785 с.

12. Милль Дж. Основы политической экономии: В 2 т. — М.: Прогресс, 2008.— Т. 2.— 480с.

13. Мостовая Е. Б. Основы экономической теории: Курс лекций. — М.: Инфра-М; НГАЭиУ, 2009. — 496 с.

14. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2009. — 128 с.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Вінницький національний аграрний університет

ННІ менеджменту, Кафедра менеджменту ЗЕД

Адміністрування та права

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Капітал як фактор виробництва. Ринок капіталу”

Вінниця – 2011

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………6