2.2 Технічні та соціальні зрушення

Даний період розвитку західних країн характеризується створенням нового технічного базису виробництва який створює можливості переходу до нової моделі економічного зростання. Вже створені важливі ланки нового технічного базису виробництва: автоматизовані системи проектування продукції та управління виробничими процесами; технологічне обладнання з програмним управлінням, ЕОМ і мікропроцесори, інформаційна техніка і технології. Їх з'єднання з діючою системою машин при нових формах організації виробництва дозволяє надати необхідну гнучкість технологічним процесам, урізноманітнити види продукції, підвищити продуктивність праці.

Технологічні зрушення супроводжуються підвищенням частки високопрофесійного праці. Складається масове виробництво, засноване на знанні найманої праці - «економіка знань». Вона включає високотехнологічні галузі промисловості, окремі сектори сфери послуг з висококваліфікованими працівниками, такі як охорона здоров'я та освіта. Оцінюється, що в підприємницькому секторі розвинених країн «економіка знання» забезпечує 51% виробництва товарів і послуг.

Складаються нові господарські і соціально-економічні структури. Виробнича структура стає ресурсозберігаючої, більш орієнтованою на застосування творчих елементів. У цих умовах змінюється співвідношення між факторами виробництва.

Перехід до нового технологічного базису супроводжується перебудовою загальногосподарського накопичення. У єдине ціле об'єднуються три види накопичення: інвестиції в науку, виробниче нагромадження, відтворення робочої сили. Основна увага звертається на зрощування накопичень в науку і робочу силу. Відбувається перегляд історично пануючої системи пріоритетів до прискорення економічного зростання на базі технічного вдосконалення. Зросло значення якості розвитку з урахуванням екологічних, соціальних, культурних цінностей.

2.3 Позиції в світовому виробництві

Неоднозначно змінювалося становище промислово розвинених країн у світовому виробництві. Підрахунок ВВП у поточних цінах показував зниження їх частки у світовому виробництві в 70-і роки і зростання в 80-90-е ( 1960 р . - 67,8% ВМП, 1980 р . - 68, 1990 р. - 72,3, 1998 р . - 78,0% ВМП). Зміна частки цієї підсистеми світового господарства показує не тільки регіональні зрушення у світовому виробництві, воно відображає різке підвищення цін на сировинні товари в 70-і роки, просування країн, що розвиваються на шляху індустріалізації, різке зменшення частки східно-європейських країн. Положення промислово розвинених країн значно змінюється при підрахунку їх сукупного ВВП на базі паритету купівельної спроможності валют. Але і в цьому випадку їх частка у світовому виробництві перевищує половину обсягу ВМП ( 1990 р . - 55,7%, 2000 р . - 57% ВСП). Даний підрахунок відображає велику частку товарів і послуг країн, що розвиваються, що не потрапляє в канали міжнародного обміну.

Двигуном економічного зростання індустріальних країн Заходу виступала сфера послуг, в якій вони домінують, особливо в ділових послугах. Розвинені країни утримують свої позиції у випуску оброблених товарів, зміцнивши їх у виробництві засобів виробництва.

У деяких галузях виробництва засобів виробництва і проміжних товарів, таких, як продукція чорної металургії, загального машинобудування, металообробки, побутової електронної техніки, мікрокомп'ютерів, суднобудування, відбулося скорочення відносної конкурентоспроможності. Більшість цих виробництв відноситься до категорії середнього технологічного рівня, які все ширше розвиваються в нових індустріалізующіхся країнах.

Приріст у цих галузях, мабуть, і надалі буде повільним, що призведе до подальшого зменшення частки розвинених країн.

Незважаючи на зміну порівняльних переваг, промислово розвинені країни утримують достатньо сильні позиції у виробництві продукції легкої та харчової промисловості. На їх частку припадає понад 60% світового випуску (69% - 1965 р ., 60% - 2005 р .,). Окремі країни, наприклад Італія, навіть зміцнили свої позиції у виробництві виробів легкої і харчової промисловості.

Дані показують, що в багатьох галузях обробної промисловості компанії західних країн утримують свої лідируючі і домінуючі позиції в світовому виробництві. При цьому в 90-ті роки їх частка зросла не тільки по цілому ряду високотехнологічних, а й традиційних товарів. Загальна тенденція у зміні їх положення в світовому виробництві полягає в тому, що вони поступово скорочують випуск традиційних товарів, зосереджуючи основні зусилля на новітніх та модифікованих товарах. Позиції аналізованої підсистеми у виробництві високотехнологічних товарів - результат їх домінування в науково-технічній сфері.

Розглянута підсистема займає положення провідного виробника сільськогосподарської продукції, особливо м'ясних продуктів. Механізація аграрної сфери, підвищення спряженості у використанні всіх факторів виробництва зробило вирішальний вплив на зростання ефективності випуску продукції, який обганяв приріст населення.

Промислові країни володіють найбільш розвиненою інфраструктурою. У країнах ОЕСР налічується 50 телефонних номерів на 100 жителів, а в усьому світі - 10. На їх частку припадає 70-80% транспортних послуг.

Положення промислово розвинених країн у світовому виробництві знаходить відображення у функціонуванні міжнародних ринків капіталів. Всі основні фінансові центри розташовані в економічно розвиненої частини світу - 21 з 31 фінансового світового центру. Майже всі кредитно-фінансові об'єднання розвинених країн входять до числа найбільших у світі. Середні за величиною банки в цій підсистемі значно перевершують найбільші банки країн, що розвиваються. Наприклад, 29 найбільших банків, що діють на території розвинених країн, зосереджують 30% сукупних активів тисячі найбільших банків світу.

Не дивно, що промислово розвинені країни займають провідні місця за показниками конкурентоспроможності національних економік - 16 серед перших 20 місць. Європейський форум керуючих проводить порівняльний аналіз конкурентоспроможності країн на основі 340 показників, які зводяться в 10 груп (динамічність економіки, промислова ефективність, динамічність ринку, фінансова динамічність, людські ресурси, роль держави, природні ресурси та інфраструктура, орієнтація на зовнішні зв'язки, передові нововведення, соціально-економічний злагода і стабільність). Принципове значення має взаємовплив всіх умов, що створює динамічну і стимулюючу середу.

У розвинених країнах склалася техносфера - штучне середовище життєдіяльності людини. Її утворює поєднання промисловості, техніки і обслуговуючих галузей. Техносфера надає значної частини населення розвинених країн високий рівень і якість життя. Її розвиток і підтримку базується на все збільшується, використанні ресурсів і капіталу всього світу. Для утримання свого привілейованого становища у світовому господарстві Захід після розпаду соціалістичної системи шукає протистояння і стимули до розвитку, використовуючи цивілізаційний підхід, чому слугує концепція зіткнення цивілізацій Хаттінгтона.