3. Аналіз інтеграції України у світову економіку

Україна як незалежна країна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенційний ринок збуту української продукції. З цими країнами

Україна має загальну границю, а з Туреччиною і Грузією - морську в акваторії Чорного моря.

Україна явно недооцінила потенційні можливості цих країн у розширенні торгово-економічних відносин, у зміцненні своєї економіки. Відновлення раніше існуючих економічних зв'язків і їх значне розширення країн є для України об'єктивною необхідністю. Через простір цього ринку Україна може просувати свої товари на інші ринки

Просування товарів України на ринки ЄС проходить з великими труднощами в зв'язку з наявністю тарифних бар'єрів, експортних обмежень, антидемпінгового регулювання. У торгівлі з цими країнами виявилася повна безперспективність орієнтації на експорт сировини і виробів первинного ступеня переробки. Структура експорту України буде залежати від реалізації нової економічної програми уряду, орієнтованої на розвиток сучасного машинобудування, металургійної, хімічної промисловості. На ринку ЄС варто взяти курс на максимально швидке адаптування вітчизняного виробництва до економічних реалій сучасного ринку. На озброєння варто взяти досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню по енергозбереженню й умінню робити продукцію з мінімальними витратами, конкурентно здатну на цьому регіональному ринку. Без цього Україна не зможе успішно інтегруватися в ЄС і світову господарську систему. У торгівлі України з країнами ЄС видна її незбалансованість.

Україна повинна враховувати інтеграційні процеси в країнах Азії, АТР. Там набирає силу таке об'єднання держав у загальний ринок, як АРЕС (Аsіа and Pasifics Economics Corporation) у складі 15 держав, створене в 1989 році. У це угруповання входять країни АСЕАН, НИС і такі розвиті країни як Японія, США, Канада, Австрія, Нова Зеландія, а також Китай. Цей регіональний ринок самий великий, з величезними природними багатствами, де проживає близько 40% населення земної кулі, виробляється більш 50% ВНП світу. Україна на цьому ринку робить тільки перші кроки.

Щоб затвердиться на цьому ринку, Україна повинна постійно стимулювати торгівлю з країнами АТР. На цьому ринку знаходить збут продукція хімічної промисловості і насамперед, добрива, прокат чорних металів, електроустаткування, зварювальні апарати, газові турбіни, транспортні засоби, визначені види продукції АПК. Перспективними товарами на ринку АРЕС можуть бути високоякісна продукція машинобудування, суднобудування, електроніка.

Україна здійснювала торгівлю і з країнами такого великого ринку як НАФТА, куди входять США, Канада, Мексика. Це ринок високих технологій.

Торгівельно - економічні відносини України з країнами НАФТА різко відрізняються, а з Мексикою знаходяться в зародковому стані. Україна здатна робити товари, що могли б знаходити збут у Мексиці. Мексика має попит на енергетичне устаткування, продукцію хімічної промисловості, машинобудування, суднобудування.

Стратегічний напрям економічної інтеграції України передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між державами – членами Європейського Союзу, Російською Федерацією, країнами Співдружності Незалежних Держав.

Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. На його частку припадає 41,1% світового товарного експорту та 39,8% імпорту, 42,8% світового експорту та 41,9% імпорту послуг.

Тому для будь-якої країни співробітництво з Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які зрештою сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.

ЄС на даному етапі розвитку економічних відносин України є одним з основних партнерів нашої держави.

У 2004 р. Європейський Союз включив до свого складу нових членів, з якими Україна має традиційні торговельні стосунки. Таким чином, обсяг експорту України з країнами ЄС сягнув 30%.

У той же час треба враховувати важливість зовнішньоекономічних відносин України з країнами СНД, і особливо з Російською Федерацією. Високий ступінь економічної інтеграції між Україною та Росією, що базується на спільній історії, культурі, науково-технічному потенціалі, визначає стратегічне партнерство між двома державами.

Виходячи з аналізу присутності російських інвестицій в Україні можна зазначити, що найбільший інтерес для Росії становлять так звані „політичні галузі” промисловості.

У зовнішній торгівлі товарами та послугами з країнами СНД перше місце посідає Російська Федерація, друге – Білорусь і третє – Туркменістан. У зовнішній торгівлі товарами станом на 2003 р. на Росію в експорті припадає 4311,3 млн. дол. США, в імпорті – 8645,7 млн. дол. США, на Білорусь – 340,3 і 343,6 млн. дол. США відповідно, на Туркменістан – 177,2 млн. дол. в експорті, в імпорті – 1746,2 млн. дол. США. У зовнішній торгівлі послугами на Росію в експорті припадає 2193,8 млн. дол. США, в імпорті – 290,3 млн. дол. США, на Білорусь – 29,5 і 15,8 млн. дол. США відповідно, на Туркменістан – 11,7 млн. дол. в експорті, в імпорті – 2,3 млн. дол. США.

Це свідчить про суттєвий вплив країн СНД, і особливо Росії, на зовнішньоекономічну діяльність України.

У структурі прямих іноземних інвестицій по країнах світу держави СНД не відіграють провідної ролі. Станом на 01.01.2003р. перше місце за ПІІ серед країн світу посідають США – 898,0 млн. дол.; друге - Кіпр – 602,6; третє - Великобританія – 510,5; Росія - лише на шостому місці – 322,6 млн. дол. США.

У контексті історичних, геоекономічних та глобальних факторів і особливостей розвитку України недоцільно є виділяти який-небудь один вектор побудови відносин із зовнішнім світом, особливо якщо він протиставляється іншим. Навіть досягнення такої важливої стратегічної мети, як інтеграція в Євросоюз, не повинно звужувати сучасну зовнішньоекономічну модель України.

Одним із сучасних напрямів державної економіки стала програма створення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Це рішення було викликане необхідністю вирішення проблем виходу народного господарства України з економічної кризи шляхом залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, стимулювання виробництва, досягнення збалансованості економічного розвитку регіонів країни, ефективного розміщення та використання матеріальних, трудових та інших ресурсів.

Створення в Україні різноманітних спеціальних економічних зон обумовлено прагненням вирішити проблеми соціально-економічного розвитку окремих регіонів. Окрім експериментальних спеціальних зон, першими стали СЕЗ „Азов”, „Донецьк”, „Славутич”, „Яворів”. Перед створенням даних зон ставилися конкретні та чіткі задачі, а саме:

створення нових чи збереження вже існуючих робочих місць;

залучення в пріоритетні галузі виробництва іноземних інвестицій тощо.

Функціонування СЕЗ і ТПР сприяє формуванню реальних стимулів для іноземних інвесторів через:

• зниженню податкового тиску на іноземних інвесторів;

• залученню нової техніки і технологій;

• скороченню безробіття;

• підвищенню конкурентоспроможності і формуванню ринкових умов господарювання, що здатні створити стартові умови для економічного зростання.

Однак на законодавчому рівні не закріплена оцінка і не зазначені мінімальні критерії ефективності діяльності СЕЗ і ТПР України.

Виходячи з аналізу розподілу освоєних інвестицій у СЕЗ і ТПР України можна відзначити, що Донецька область посідає перше місце серед інших регіонів. На думку автора, така ситуація склалася тому, що Донецька область є лідируючим регіоном України, про що свідчать наступні фактори: сприятливі кліматичні умови; природні і трудові ресурси; транспортна інфраструктура; науково-технічний потенціал.