Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тем.2.Зан.4.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
14.36 Mб
Скачать

2. Характеристика розвідувально-ударного комплексу плсс.

З метою підвищення можливостей з вогневого придушення систем ППО, управління і зв’язку в США розроблений розвідувально-ударний комплекс (РУК) ПЛСС, що забезпечує в будь-яких метеоумовах вдень і вночі виявлення працюючих радіоелектронних засобів, класифікацію і визначення з точністю 15–30м їхнього місця розташування (комплексів ППО, вузлів зв’язку й інших наземних об’єктів противника) у квадраті 500Х500 км, а також одночасні дії по цих об’єктах літаків тактичної авіації. Крім того для наведення крилатих ракет по об’єктах можуть використовуватися дані космічної навігаційної системи GPS.

Комплекс ПЛСС може забезпечувати наведення літаків і зброї і на невипромінюючі стаціонарні об’єкти, координати яких отримані іншими засобами розвідки і заведені в пам’ять ЕОМ центра управління РУК.

До складу розвідувально-ударного комплексу ПЛСС входять: 10 літаків розвідки і ретрансляції TR-1 зі спеціальною апаратурою; наземний центр управління; 12 мобільних пунктів наземної радіонавігаційної мережі; 100 бортових блоків радіокомандного наведення літаків; 500 бортових блоків радіокомандного наведення керованої зброї; 10 підвісних контейнерів ретрансляції радіокоманд наведення по каналу "земля – повітря – повітря".

Ключовими елементами комплексу є наземний центр управління, літаки розвідки і ретрансляції. Центр планується розміщувати в безпосередній близькості до ЦУТА ОТАК на віддаленні 300 – 350 км від лінії фронту, а зони патрулювання літаків розвідки і ретрансляції TR-1 (довжиною по фронту 150 – 200 км) призначати приблизно в 100 км від візуальної розвідки (КН-11-8, Лакрос), супутники радіотехнічної розвідки “Магнум” та “Феррет”.

3. Характеристика розвідувально-ударного комплексу „Асолт брейкер”.

Розвідувально-ударний комплекс "Ассолт брейкер" призначений для забезпечення ударів по мобільних і стаціонарних об’єктах у смузі армійського корпусу. До складу комплексу входять: РЛС бокового огляду, засобу передачі даних і ретрансляції команд наведення (розміщені на літаку типу F-111 чи TR-1); засобу ураження – ОТР із касетними бойовими частинами, реактивні системи залпового вогню й ударні літаки; центр обробки і управління, розміщений у районі КП армійського корпусу.

Комплекс здатний виконувати наступні задачі: картографування місцевості; радіолокаційну розвідку наземних мобільних і стаціонарних об’єктів; виявлення і розпізнавання засобів ППО, танкових і механізованих підрозділів; автоматичного наведення літаків і керованої зброї класів "земля – земля", "повітря – земля" одночасно на кілька цілей.

Оголосити тему, мету та учбові питання

2.4.1. Форми бойового застосування зпкн.

Засоби повітряно-космічного нападу (ЗПКН) можуть бути застосовані в ході глобальної повітряно-космічної операції, що проводиться на всю глибину території противника з метою розгрому головних групувань збройних сил, нанесення непоправних збитків військово-економічному потенціалу, захоплення стратегічної ініціативи в війні.

Завдання ЗПКН при проведені глобальної повітряно-космічної операції:

  • масовим застосуванням ядерної та звичайної зброї нанести поразку ракетно-ядерним силам та основним формуванням ВПС, ВМФ, ППО та СВ об'єктам військового та економічного потенціалу та захопити стратегічну ініціативу;

  • груповими та поодинокими ракетними та авіаційними ударами з застосуванням ядерних та звичайних засобів враження завершити знищення найважливіших об'єктів військового та економічного потенціалу і створити сприятливі умови для проведення стратегічної наступальної операції на континентальних та морських ТВД.

У війнах з застосуванням звичайних засобів ураження основною формою застосування повiтряно-космiчних наступальних сил є повітряна операція.

Повітряна операція є вищою формою застосування великих авіаційних угруповань з виконання найбільш важливих стратегічних задач в межах ТВД або його частини в обмежений час і подає собою комплекс погоджених за метою, завданнями, місцем і часом бойових дій сил і засобів ВПС, проведених ними самостійно або у взаємодії із з’єднаннями та об’єднаннями сухопутних військ і ВМС за єдиним планом і замислом для вирішення стратегічних і оперативно-тактичних задач.

Таким чином, за метою повітряна операція може бути як стратегічною, так i оперативно-тактичною.

У стратегічній повітряній операції дії сил повітряного нападу охоплюють весь театр війни або ТВД та весь комплекс завдань, що покладаються на них. При цьому масоване застосування сил повітряного нападу буде здійснюватись з урахуванням важливості напрямів та районів.

Метою проведення стратегічних повітряних операцій є підрив військового, економічного та морально-політичного потенціалу противника шляхом нанесення ударів із застосуванням звичайної зброї по угрупуваннях збройних сил, найважливіших економічних об'єктах та полiтико-адмiнiстративних центрах.

У оперативно-тактичних повітряних операціях дії сил повітряного нападу зосереджуються на окремих ТВД (напрямках) та на рішенні окремих завдань, що забезпечують проведення операцій сухопутних військ і сил флоту.

Метою проведення оперативно-тактичних повітряних операцій є забезпечення бойових дій всіх видів збройних сил у ході наступальних та оборонних операцій на ТВД.

В межах стратегічної операції на ТВД, а також в ході проведення повітряних операцій і ведення бойових дій авіація виконує свої бойові задачі шляхом нанесення авіаційних ударів, проведення повітряних боїв і виконання спеціальних польотів.

Авіаційні удари є основним засобом досягнення мети операції. В залежності від задачі, що вирішується, об’єктів пораження, потужності та часу впливу авіаційні удари за масштабом водночас залучених сил поділяються на масовані, зосереджені та групові.

Масовані ударі наносяться в короткі терміни великими об’єднаннями з метою одночасного впливу по об’єктах противника в просторовому районі, з поразкою яких досягається вирішення основної задачі операції. Як правило, вони задаються з початком війни в ході вирішення задачі завоювання переваги в повітрі. В залежності від умов різнорідні сили авіації діють в єдиній оперативно-тактичній побудові або в складі підрозділів і частин за встановленими маршрутами. Основними факторами, що впливають на вибір варіанту нанесення масованого удару, є стан системи ППО противника, погодні умови й час на підготовку удару.

Зосереджені авіаційні удари силами авіаційних з’єднань і частин в основному виконуються в ході вирішення задачі ізоляції району бойових дій. Вони задаються з метою одночасного огневого впливу по декількох об’єктах, з поразкою яких досягається успіх операції. Удари задаються основними, діючими в складі “пакетів” або штатних підрозділів. В складі “пакетів” можуть входити різнорідні сили (літаки придушення системи ППО, ударні літаки та літаки РЕБ, розвідники, винищувачі супроводу і прикриття), кількість яких залежить від об’єкта удару та заданого ступеня його пораження.

Групові удари є основним засобом глибокої вогневої поразки противника в ході ізоляції поля бою. Вони задаються силою штатних частин і підрозділів або в складі “пакетів” по одному або декількох об’єктах в обмеженому районі.

Одиночні удари здійснюються при наданні безпосередньої авіаційної підтримки бойовим діям сухопутних військ і задаються парою або ланкою літаків по одному об’єкту.

Повітряна операція, яка може бути наступальною, оборонною і допоміжною.

З початку та в ході війни як самостійно, так і в межах стратегічної операції на ТВД проводиться повітряна наступальна операція

Повітряна наступальна операція  її мета завдати пораження авіації та ППО противника при завоюванні переваги в повітрі, а також угрупованням його СВ на всю глибину їх побудови, включаючи другі ешелони та резерви, в ході вирішення задач ізоляції районів бойових дій і надання авіаційної підтримки своїм військам.

До проведення повітряних настуальних операцій залучаються тактична та авiаносна авіація, а також оперативно-тактичнi ракети з звичайними бойовими зарядами. Стратегічна авіація може брати участь у повітряних операціях обмеженими силами, тоді як основна її частина буде знаходитись у готовності на випадок переходу звичайної війни у ядерну.

Виходячи з мети наступальних повітряних операцій, на сили та засоби, що залучаються до них, покладається рішення завдань :

1) завоюванню панування у повітрі;

2) нанесення ударів по найважливіших економічних об'єктах та полiтико-адмiнiстративних центрах;

3) ізоляції районів бойових дій;

4) безпосередня авіаційна підтримка сухопутних військ та сил флоту;

5) ведення повітряної розвідки;

6) забезпечення повітряних перевезень.

Дії по завоюванню переваги у повітрі зосереджуються на:

1) пошуку та знищенні літаків противника у повітрі і на землі;

2) знищенні позицій ЗРС (ЗРК);

3) знищенні вогневих позицій зенітної артилерії;

4) ураженні авіабаз;

5) ураженні КП;

6) з нищенні центрів, постів наведення та інших органів управління авіацією;

7) знищенні складів ПММ та інших елементів забезпечення.

Ізоляція районів бойових дій може вестися на глибину до 850 км. Проте, основні зусилля зосереджуються у районі глибиною до 120 км (межа виконання найближчої задачі армійського корпусу). Для рішення цієї задачі будуть використовуватись всі види авіаційної зброї, але особливу роль будуть грати керовані реактивні снаряди, керовані авіабомби та КР тактичного призначення, що здатні з високої точністю вражати цілі.

Як показав досвід бойового застосування керованої зброї у В’єтнамі, з її допомогою у короткій термін вдалось знищити практично всі мости на території ДРВ, які раніше роками залишались невразливими.

Авіаційна підтримка ведеться на глибину 50-100 км та більше. При цьому найбільша частина ударів наноситься вздовж лінії фронту на глибину 10-15 км. Тактична авіація наносить удари, як правило, у світлий час доби групами від 2-4 до 16-18 літаків та більше з висоти 10-12 км. Основними цілями на полі бою є танки та мотопiхота, позицiї ракет та артилерії, засоби військової ППО, КП, вузли зв'язку, скупчення бойової техніки та автотранспорту.

Повітряна розвідка, що виконується силами тактичної та авiаносної авіації, розглядається як одне з важливих джерел інформації, необхідної для планування та успішного ведення бойових дій на ТВД. Вона полягає у одержанні даних про:

1) місцевість;

2) метеоумови;

3) дислокацію та пересування військ;

4) бойові позиції;

5) лінії зв'язку та радіоелектронні засоби на території противника.

В інтересах сухопутних військ розвідку планується вести на глибину до 400-500 км; в інтересах тактичної авіації - на глибину 850-1200 км.

Основу повітряної операції складають масовані удари.

Для підвищення ефективності бойового застосування ЗПН застосовується певна структура авіаційних ударів. Оперативна побудова авіації при нанесенні масованих ударів включає два ешелони:

  • ешелон прориву ППО (20-50% літаків, що бере участь у нальоті), (група розчищення повітряного простору, група придушення ЗРВ, група придушення ВА, група прикриття, група постановки перешкод, відволікаюча група);

  • у дарний ешелон (ударна група, група прикриття, група постановки перешкод, група дорозвідки цілей), (50-80%сил), яких може бути один або декілька.

Ешелон прориву ППО (придушення засобів ППО) включає групи тактичних винищувачів (до (50...60)% сил, що входять до складу ешелону), винищувачі в супроводження (до (30...40)% сил) і літаків РЕБ ( до 10% сил).

Літаки груп придушення ППО за допомогою протирадіолокаційних керованих ракет, а також керованих ракет і бортових гармат знищують або придушують виявлені зенітно-ракетні комплекси ППО, підрозділи зенітної артилерії та РТВ.

Групи прикриття від ВА включають тактичні винищувачі, озброєні керованими ракетами класу “повітря-повітря”, які забезпечують розчищення повітряного простору, блокують аеродроми, ведуть повітряні бої, прикриваючи групи ударних винищувачів.

Літаки РЕБ, що входять до складу ешелону прориву, ведуть розвідку невиявлених раніше засобів ППО, придушують РЛС і радіомережі наведення перешкодами різноманітного виду, інформують тактичні винищувачі про радіоелектронну обстановку в повітрі.

Ударний ешелон включає групи тактичних винищувачів-бомбардувальників (до 70% сил, що входять до складу ешелону), винищувачів супроводу (до 20% сил), групи дорозвідки цілей і літаків РЕБ (до 10% сил).

Побудова бойового порядку ударного ешелону проводиться з урахуванням найкращого використання можливостей усіх літаків, що залучаються, і постійного нарощування потужності удару (за принципом “вал, який наростає”).

Групи винищувачів супроводу здійснюють політ із перевищенням над ударними групами в інтервалах між ними.

Може створюватися також ешелон дорозвідки цілей. Він на 100% складається з тактичних розвідників, які прямують за ударним ешелоном з інтервалом (2...5) хвилин, здійснюючи фотографування заданих об’єктів з метою визначення результатів удару.

Літаки першого ешелону озброюються протирадіолокаційними снарядами, ракетами класу "повiтря-поверхня" та бомбами. У цьому ешелоні також будуть діяти спеціалізовані літаки вогневого подавлення засобів ППО.

Другий ешелон складуть, головним чином, літаки, призначені для ураження об’єктів ракетами та бомбами. Бойовий порядок цього ешелону будується так, щоб максимально використовувати бойові можливості всіх сил, що залучаються до операції. Тут застосовується так званий принцип накочуваного валу: слідом за ешелоном прориву ППО через пробитий коридор з інтервалом у одну хвилину слідують групи легких тактичних винищувачів. Вони наносять удари по об'єктах на відстані 50-100 км від лінії фронту. Більш важкі літаки, що йдуть слідом за ними з таким же інтервалом, будуть діяти на глибину до 400 км та більше. У другому ешелоні можлива також дія бомбардувальників зі складу стратегічної авіації.

Для подавлення особливо важливих об’єктів, які мають сильне прикриття, до складу ударних груп можуть включатись тактичні КР повітряного та морського базування, лiтаки-носiї тактичних КР (ТКР).

Запуск ТКР по об'єктах оборони буде здійснюватись за 80-100 км від лінії фронту. Ці ракети будуть складати перший ешелон засобів нападу.

Побудова бойового порядку ударного ешелону буде здійснюватись з урахуванням найкращого використання носіїв ТКР та постійного нарощування потужності їх ударів. Запуск ТКР буде здійснюватись спочатку по об'єктах, розташованих за 120 км одразу за прифронтовою зоною, а їх носії будуть повертатись на базові або запасні аеродроми для підготовки до повторного вильоту.

Тактичні винищувачі - носії ТКР, що замикають бойові порядки ударного ешелону, будуть, як правило, здійснювати пуски ракет по об'єктах, що лежать на межі їх ефективної дальності (300-350 км).

Висновки

1. Засоби повiтряно-космiчного нападу залишаються сьогодні i в перспективі головною ударною силою у війні. Основні тенденції розвитку цих засобів визначатимуться прагненням воєнно-політичного керівництва ряду країн до досягнення воєнно-технiчної переваги. Наслідком цього стане суттєве якісне оновлення та вдосконалення засобів ведення війни в повітряному i космічному просторах.

2. У зв`язку з новими воєнно-політичними умовами слід очікувати певної переорієнтації у поглядах на засоби i способи ведення війни, на роль i місце повітряного наступального компоненту збройних сил. У зв`язку з цим, можливості й частка засобів повітряного нападу у складі збройних сил зростуть, а їхні діапазони за швидкістю, висотами, призначенням, формами i способами застосування - розширяться. Внаслідок цього за порівняно короткий термін можуть бути створені умови, за яких противник виявиться здатним забезпечити ефективне досягнення стратегічних цілей у війні із застосуванням лише звичайної зброї.

3. В результаті масованого застосування нових засобів повітряного нападу i систем зброї, зміни форм i способів дії сил i засобів ВПС вірогідне виникнення у разі розв`язання агресором воєнних дій складної, динамічної i напруженої обстановки. Вона характеризуватиметься наявністю значної кількості різнотипних ЗПН, які діятимуть в широких діапазонах висот i швидкостей польоту одночасно i на всю глибину країни, ціленаправленими діями по подоланню ППО, комплексним радіоелектронним та вогневим подавленням засобів i системи ППО в цілому.

4. Організація ефективної протиповітряної оборони держави та Збройних Сил у зазначених умовах поряд з необхідністю удосконалення тактико-технічних характеристик засобів ППО, висуває нові вимоги до структури та побудови системи ППО, до вдосконалення її підсистем.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]