2. Вивчення ситуації і рішення командира на організацію оборони

При розгляді цього питання треба мати на увазі, що послідовність розгортання військ противника в різних видах бою буде неоднаковою. При розгортанні дивізії в настанні з ходу артилерія буде займати вогневі позиції звичайно заздалегідь, за 1,5—2 години до початку настання. У цьому випадку розгортання противника буде здійснюватися послідовно. На розгортання тільки загальновійськових частин дивізій буде потрібно приблизно 1— 1,5 години. Розгортання в зустрічному бої після здійснення маршу здійснюється під прикриттям органів похідної охорони, передових загонів, тактичних повітряних чи десантів підрозділів аеромобільних військ. Основна частина артилерії буде розгортатися з попередженням загальновійськових частин дивізії, але попередження це буде обчислюватися усього лише хвилинами.

Час готовності до початку бойових дій визначається по можливості розрахунковим шляхом. Для цього необхідні вихідні дані. Наприклад, супротивник у складі дивізії робить марш по трьох маршрутах і в 6.00 5.6 голови його колон знаходилися в 60 км від ймовірного рубежу зустрічі. Для здійснення маршу зі швидкістю 30 км/год буде потрібно друга година і для розгортання — біля двох годин. Отже, час готовності противника до початку дій буде близько 10.00 5.6.

Час готовності противника до бойових дій може бути оцінено і по таким непрямим розвідувальним даним, як час проделывания проходів у мінних полях, готовність артилерії противника до проведення артилерійської підготовки, завершення підвозу матеріальних засобів для ведення бою й ін.

Дуже важливо правильно оцінити можливості і наміри противника по застосуванню ядерної зброї, бойовому використанню польової артилерії, тактичної авіації, а також сил і засобів армійської авіації.

Однак з огляду на розкриті мету і задум дій противника, начальник розвідки знову повертається до своїх попередніх висновків, погоджуючи їх із ймовірним задумом противника. Не виключено, що в ході досягнення поставленої мети супротивник змінить бойовий порядок у майбутньому бої. Оцінюючи ймовірний бойовий порядок противника, начальник розвідки спирається на висновки про мету і задум противника, на положення його тактики, а також враховує реальне угруповання його сил і оцінку умов місцевості.

У цілому при оцінці ймовірного характеру дій противника начальник розвідки уточнює можливі тактичні щільності противника в майбутньому бої й оцінює його сильні і слабкі сторони.

Для розкриття сильних і слабких сторін противника випливає насамперед детально розібратися в угрупованні загальновійськових частин і з'єднань і в засобах ядерного нападу. Тому оцінка сильних і слабких сторін починається і продовжується паралельно з оцінкою противника по всім перерахованим вище питаннях (підрозділам). Остаточні висновки про сильні і слабкі сторони робляться тільки після розкриття мети і загального задуму противника на майбутній бій. Визначивши, наскільки створена угруповання відповідає умовам обстановки, характеру місцевості і задуму противника, начальник розвідки робить остаточні висновки про його сильні і слабкі сторони.

"У сучасному бої від начальника розвідки дивізії (полку) вимагаються висока мобільність і чітка робота зі збору й обробки розвідувальних зведень, доведенню даних про противника до командира, начальника штабу і військ. Досвід усіх воєн показує, що успіх розвідувальної діяльності залежить не тільки від кількості і змісту добутих розвідувальних зведень, але і від того, як вони оцінені і використані.

Дуже трудомісткий і складний процес дійсно об'єктивної і якісної оцінки противника жадає від начальника розвідки полку і дивізії великої напруги, уміння і майстерності. Крім того, від начальника розвідки дивізії потрібно уміння чітке організувати роботу підлеглих йому офіцерів 'і штабу розвідувального батальйону по аналізі й узагальненню великої кількості розвідувальних зведень.

Планування розвідки включає:

• деталізацію задач і об’єктів розвідки;

• визначення районів особливої уваги (РОУ);

• розрахунок доцільної періодичності огляду елементів угрупування і найбільш важливих об’єктів противника;

• розподіл сил і засобів розвідки по задачам, об’єктам, РОУ у відповідності з їх можливостями і прогнозування результатів їх дій;

• визначення часу, потрібного на виконання, задач і підготовку С і З розвідки до майбутніх дій;

• вибір основних і запасних позицій (районів, напрямків) для розгортання (дій) С і З розвідки при підготовці і під час бою, визначення порядку їх розгортання, переміщення;

• виділення резерву С і З розвідки.

На підставі існуючих даних і розроблених документів з розвідки начальник розвідки здійснює доповідь командиру дивізії (полку) за приблизною схемою:

1. Загальний склад і характер дій противника в смузі наступу дивізії (полку) та перед сусідами.

2. Бойовий склад, угруповання, боєздатність і характер дій противника безпосередньо в смузі свого з'єднання (частини):

- Загальновійськові частини і підрозділи;

- Засоби ядерного нападу;

- Артилерія, що застосовує звичайні боєприпаси;

- Противотанкові засоби і система противотанкової оборони;

- Авіація;

- Система управління й наведення;

- Тактичні щільності противника;

- Характер оборони противника;

- Характер місцевості.

В залежності від засобів і умов ведення бою можуть вказуватися й інші відомості.

3. Імовірний (можливий) характер дій противника.

4. Основні задачі розвідки і заходи щодо їх виконання.

Основним документом, що відбиває організацію розвідки у з'єднанні, є план розвідки. План підписується начальником штабу й начальником розвідки та затверджується командиром з'єднання.

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

1. Відповісти на запитання тих що навчаються що виникли під час самостійної роботи.

2. Оголосити про необхідність підготовки індивідуального матеріального забезпечення учнів до практичного заняття - лінійки, олівці кольорові, фломастери, гумки - кожному.

3. Зорієнтувати у порядку проведення наступного 6-годинного практичного заняття.

Старший викладач кафедри тактики та оперативного мистецтва

підполковник М.М.МИХАЙЛОВ