І. Вступ - 10 хвилин

1. Здійснити контроль наявності й готовності до занять навчаємим.

2. Провести контроль засвоєння курсантами тем №11, 18, 19 усним опитуванням з переліку питань:

- Види бойових документів і вимоги щодо їх оформлення;

- Вимоги що висуваються до розвідки;

- Задачі розвідки в наступі;

- Джерела розвідувальної інформації.

3. Оголосити тему, мету заняття, навчальні питання і порядок їх зміни.

ІІ. Основна частина - 65 хвилин

ВСТУП

Механізована (танкова) бригада (механізований, танковий батальйон) наявними силами і засобами здатний вести розвідку і забезпечити ефективне ураження найважливіших об'єктів противника у межах дальності дії вогневих засобів. Його розвідувальні підрозділи мають сучасні високоефективні оптико-електронні та інші технічні засоби розвідки, які здатні у короткі терміни виявляти об'єкти (цілі) противника, розпізнавати їх і з достатньо високою точністю визначати їхнє місцеположення (координати).

Проте, аналіз підсумків ряду навчань і практики бойової підготовки військ показав, що можливості сил і засобів розвідки полку не завжди використовуються у повній мірі.

Лише глибоке знання розвідувальної техніки, її бойових можливостей та вміння командування полку, начальника розвідки, командирів і усього особового складу розвідувальних і загальновійськових підрозділів правильно організувати і вести розвідку до початку та під час бойових дій будуть сприяти своєчасному вирішенню складних завдань розвідки і успіхові бою в цілому.

Предметом лекції є організація розвідки у дивізій, полку та її ведення під час оборони. Матеріал лекції є основною у відпрацюванні наступних практичних занять .

Метою лекції є надати слухачам основні практичні положення з суті організації та ведення розвідки у полку та роботи посадових осіб полку щодо цього.

Тому на лекцію вносяться два основних навчальних питання:

1.Задання розвідки в обороні.

2.Організація і ведення розвідки в мп (мд) в обороні.

1. Завдання розвідки в обороні

Війська переходять до оборони для відбиття наступу переважаючих сил противника, нанесення йому значних втрат, утримання вигідних районів місцевості в створених умов для переходу у рішучий наступ.

Розвідка в обороні ведеться з метою виключити раптовість переходу противника в наступ, забезпечити ефективність поразки його головних сил на далеких підступах до оборони, перед переднім краєм, а при вклиненні - у її глибині.

Дивізія(полк) може переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником або без зіткнення з ним. При цьому він займає оборону у складі першого або другого ешелону армійського корпусу (дивізії).

В період, попередній перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, розвідка, як правило, вже велась перед фронтом, в проміжках і на флангах дивізій(полку), в розташуванні противника і в тому своїх військ в інтересах бойового завдання, що раніш виконувалось. Отже, в будь-яких момент бою з отриманим дивізією(полком) завданням на перехід до оборони, її командир і штаб при веденні активної розвідки будуть мати розвідувальні дані про противника та місцевості в смузі майбутніх дій.

Однак, в наслідку можливо різкої зміни обстановки і способів ведення бойових дій отриманих розвідувальних даних може бути недостатньо для організації стійкої та активної оборони, а тим більше для ведення оборонного бою. В цих умовах командиру і штабу полку (бригади) потребується здійснити низку додаткових заходів по розвідці.

При переході до оборони в ході наступу слід ураховувати ті обставини, що більша частина сил та заходів розвідки полку (бригади), як правило буде виконувати завдання які поставлені раніш.

З отриманням завдання на оборону смуга дивізії (ділянки полку) по фронту збільшується. Між частинами та підрозділами які переходять до оборони, можуть створювати значні проміжки, не виключно, що з'являться відкриті фланги. Організація та ведення розвідки в цих умовах ускладнюється і тим, що розвідувальні підрозділи можуть понести значні втрати в живій силі та бойовій техніці. До того ж розвідку прийдеться організувати і вести під активним впливом противника і, як правило, з переносом її основних зусиль на другий напрямок.

Все, що вище сказано, збільшує обсяг розвідувальних завдань, скорочує час на їх рішення, потребує більшої трати сил та засобів розвідки.

Організуючи розвідку в обороні необхідно враховувати цілий ряд особливостей у порівнянні з організацією розвідки в наступі:

- ініціатива у веденні бойових дій, вільному виборі часу, способів і напрямків ударів в обороні належить противнику,

- вибір і розвідка об'єктів ускладняються тим, що до переходу противника в наступ, особливо з ходу, вони можуть виявитися поза районами, де намічається їхня ураження вогневими засобами;

- різке збільшення кількості высокорухомих об'єктів і більш широка смуга (ділянка) ведення розвідки викликає велику витрату сил і засобів для виконання розвідувальних задач.

Так, якщо в смузі наступу нашої дивізії шириною 10-15 км на глибину найближчого завдання обороняється звичайно до бригади противника, то на оборону дивізії на фронті 30-40 км можуть наступати до двох дивізій противника зі складу першого ешелону армійського корпуса. У складі наступаючого угруповання противник може мати 12-16 дивізіонів артилерії, до шести батарей РСЗВ типу "МLRS", 10-12 танкових і мотопіхотних батальйонів першого ешелону.

З цього значна увага приділяється ретельному і всебічному плануванню розвідки. План розвідки в обороні розробляється на період підготовки і ведення оборонного бою.

У плані розвідки дивізії (полка) відображаються :

• розвідувальні заходи в інтересах вогневого ураження головного угруповання противника на далеких підступах, у смузі забезпечення (на передовій позиції) і перед передньому краєм оборони;

• заходи, здійснювані під час вогневої контрпідготовки, на випадок уклинення військ противника, высадки його повітряного (морського) десанту, а також при проведенні контратак і в ході бою в глибині оборони.

Крім плану розвідки штаб дивізії (полка) розробляє схему або карту системи спостереження, на якій наносяться пости спостереження і пункти управління дивізії і полків (батальйонів), а також пости спостереження і пункти управління родів військ і спеціальних військ, поля невидимості радіолокаційних станцій виявлення наземних рухомих цілей, місця встановлення датчиків розвідувально-сигналізаційної апаратури, організація зв'язку, розрахунок сил і засобів.

Розвідка в обороні повинна: до початку наступу:

- установити склад і можливі напрямки наступ головних сил противника, райони їхнього зосередження, наявність і місця розташування (координати) засобів ЗМУ, высокоточного зброї, вогневі позиції артилерії;

- виявити посадочні площадки армійської авіації, місця розташування пунктів управління і радіоелектронних засобів;

- розкрити підготовку противника до застосування зброї масового ураження, висадженню повітряних (морських) десантів і аэромобильных військ;

- встановити час переходу в наступ і напрямок головного удару.

У ході оборонного бою:

- уточнити угруповання і боєздатність противника, розташування його засобів ЗМУ і підготування їх до застосування;

- встановити підхід, напрямок і рубежі введення в бій резервів, высадку і склад його повітряних (морських) десантів, аєромобільных військ, райони їхній высадки і характер дій. При цьому основні зусилля розвідки зосереджуваються на напрямку дій головних сил противника на глибину досяжності засобів ураження, наявних у розпорядження командира дивізії ( полка).