1. Види бойових документів з розвідки і вимоги щодо їхнього оформлення

Організаційно-методичні вказівки щодо 1 навчального питання:

Ввести поняття та дати визначення:

Розвідувальні відомості

Джерела розвідувальної інформації

Вимоги до розвідувальної інформації

Розвідувальні відомості – це здобуті, але не оцінені дані про воєнну-політичну обстановку, збройні сили, економіку, інфраструктуру, що здобуваються всіма видами і органами в мирний і воєнний час.

Джерела розвідувальної інформації

До джерел розвідувальної інформації (СЛАЙД №1) відноситься все те, звідки надходять розвідувальні відомості. Основними джерелами розвідувальної інформації (в мирний час) є:

• закордонні розвідувальні апарати, які надають інформацію у вигляді доповідей, довідок, а також публікацій та зведень у питаннях, що відповідають поставленим розвідувально-інформаційним завданням;

• розвідувальні органи оперативно-тактичної розвідки, які подають інформаційні повідомлення у вигляді розвідувальних зведень (інформацій), узагальнених доповідей, довідок, карт, схем, шифротелеграм;

• розвідувальні підрозділи, частини (органи) радіоелектронної розвідки, які подають свою інформацію у вигляді розвідувальних донесень, розвідувальних зведень, доповідей, довідок, схем;

• підрозділи (органи) космічної розвідки, що подають довідки, доповіді, донесення, формуляри на об’єкти розвідки;

• підрозділи спеціальної служби, які направляють матеріал на дешифрування радіоперехоплення у вигляді розвідувальних донесень, довідок, доповідей;

• верифікаційні документи у відповідності з міжнародними угодами;

• інформаційні теле- і радіоагенства, друковані видання й інші засоби масової інформації, а також звіти семінарів, нарад, симпозіумів різними міжнародними організаціями.

Крім того, розвідувальна інформація надходить від Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, а також від інформаційного органу Міністерства закордонних справ та інших держав.

У воєнний час розвідувальні відомості надходять, крім вище перелічених підрозділів, частин та органів, також від усіх інших задіяних розвідувальних органів видів розвідки, а джерелом отримання розвідувальних відомостей крім того є власне супротивник, особовий склад його військ, озброєння, бойова техніка, випромінюючі радіоелектронні засоби, захоплені документи, військові перебіжчики, місцеві жителі а також особовий склад своїх військ, який втік або звільнений з полону, чи вийшов з оточення, полоненні.

Вимоги, які пред’являються до розвідувальної інформації:

• своєчасність і цілеспрямованість збору, аналізу, обробки та доведення РІ до вищого воєнно-політичного керівництва й інших нижчестоящих зацікавлених інстанцій;

• об’єктивність підходу до оцінки і старанність аналізу здобутих відомостей;

• безперервність, планомірність і активність у проведенні інформаційно-аналітичної роботи;

• гнучкість форм і таємність її здійснення.

Розвідувальні зведення відображаються у наступній послідовності:

1. Дається загальна характеристика про противника за добу, положення противника до часу складання зведення.

2. Розвідувальні дані, час їх отримання, які були добуті в результаті бойових дій військ у смузі всього з’єднання в наступній послідовності.

3. Бойовий склад, угрупування, боєздатність і характер дій з’єднань противника.

4. ВТЗ, вказуються засоби масового ураження добуті боєм і розвідкою, з вказанням джерела і часу їх отримання.

5. РВ і А їх угрупування і характер дій з вказанням районів, з яких вівся вогонь.

6. ПУ, КП РЛС (яка р/ст. і характер роботи радіомереж противника (яка р/ст, з якого району, в який час підтримувався зв’язок противника).

7. Базування АА (де, коли, що і якими засобами виявлені).

8. Об’єкти тилу (де, коли встановлені розвідкою).

9. Крім цього розвідувальні зведення вказують про інженерні споруди, загородження противника.

10. Відомості від полоненого.

11. Висновки із оцінки противника (загальна оцінка положення, дій і стану військ противника, його можливості на ОМП, ВТЗ; встановити наміри військ противника, особливо по застосуванню ОМП, очікуємі дії противника після застосування їм цих засобів, а також що необхідно розвідати (або уточнити).

Види бойових документів та вимоги до ії оформлення були розглянути на попередних заняттях ( тема № __ )

До бойових документів НР відносяться (СЛАЙД № __ ):

• Робоча карта;

• Звітна розвідувальна карта;

• План розвідки;

• Журнал обліку розвідувальних відомостей;

• Журнал систематизації розвідувальних відомостей;

• Журнал розпоряджень і донесень;

• Розпорядження з розвідки;

• Бойові розпорядження з розвідки;

• План розвідки боєм;

• Карта-схема спостереження.

Дещо детальніше про ці види бойових документів.

Робоча карта - один з найважливіших документів по управлінню військами. Командир і кожний офіцер штабу веде свою робочу карту. На ній зазначаються лише ті дані, що необхідні для виконання своїх посадових обов'язків.

Робоча карта начальника розвідки, офіцера-перекладача та інших офіцерів-розвідників повинна містити дані, що дозволяють вчасно і ретельно оцінювати противника, доповідати результати цієї оцінки відповідним командирам (начальникам), інформувати про противника підлеглих командирів (штаби) і сусідів, керувати розвідувальними підрозділами і узагальнювати досвід їхніх дій.

На робочій карті повинно бути:

• передній край противника, його угрупування зі вказуванням обрису і обладнання позицій та смуги оборони, засоби масового ураження;

• система загороджень;

• місця пунктів управління та інші (практично всі відомі) дані перед фронтом й на флангах на глибину з урахуванням виконання бойової задачі;

• положення розвідувальних органів, своїх передових частин і підрозділів (без зазначення їх нумерації й задач);

• нові дані про зміну характеру місцевості в розташуванні противника;

• задачі сил й засобів розвідки та шляхи їх виконання за цілями (об'єктами), місцем та часом;

Звітна карта - документ, що вказує, як штаб оцінює до того або іншого часу угрупування та дії противника. Вона представляється за вимогою вищестоящого штабу і повинна завжди наочно відображати дані, що відповідають фактичному положенню противника на певний час. На звітну карту наносяться:

• положення і дії військ противника перед фронтом і флангами до початку і під час бою з зазначенням джерел отримання даних і часом, до якого вони відносяться (-з подробицями до батальйону і окремо діючих підрозділів родів військ; в батальйоні - до взводу);

• засоби ядерного і ВТЗ нападу - з подробицями до окремої установки, пристрою (знаряддя);

• розташування штабів (пунктів управління) - від батальйону до армійського корпуса;

• інженерні споруди й загородження та інші необхідні дані.

У легенді (поясненні) карти повинні бути зазначені основні показники угруповання противника: ширина фронту, глибина бойового порядку, віддаленість районів розташування (зосередження) тактичних і найближчих оперативних резервів, а також таблиця бойового складу противника за напрямками з очікуваним нарощуванням зусиль і вказанням можливої щільності сил і засобів, а також співвідношенням сил і засобів.

При веденні робочої (звітної) карти або складанні схем необхідно дотримуватися правил:

• розташування своїх військ, їх задачі та дії позначати червоним кольором (окрім ракетних військ, артилерії, інженерних, хімічних, радіотехнічних, дорожніх військ і військ зв'язку, котрі позначати чорним кольором);

• розташування та дії військ противника позначати синім кольором;

• умовні знаки військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносити у цілковитій відповідності зі справжнім їх положенням на місцевості й розташовувати за напрямком дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками вогневих засобів, бойової та іншої техніки при необхідності вказується кількість і тип цих засобів;

• нумерацію й найменування об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів і пояснювальні надписи писати: своїх військ - чорним, противника - синім кольором;

• для позначення військ противника застосовувати також умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними знаками;

• дані обстановки наносити встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не затемнюючи топографічну основу карти й підписи на ній;

• фактичні дії військ та їхнє розташування наносити встановленими умовними знаками суцільною лінією, а передбачувані дії або дії ,що намічаються, а також споруди, що будуються - перервною лінією (пунктиром); запасні райони, позиції-перервною лінією, але з літерою 3 (хибні з літерою л);

• при нанесенні декількох позицій військ у різний час умовні знаки дозволяється доповнювати штрихами, пунктирами, крапками й підтушовувати різними кольорами.

Для наочності на робочій (звітній) карті можуть підійматися: ріки-синім кольором; болота - синьою штриховкою з лініями паралельними нижньому зрізу карти; ліси та гаї - зеленим кольором; висоти - світло-коричневим кольором; дороги - коричневим кольором; населені пункти - збільшенням надпису (або підкресленням), орієнтири - чорним кружком або підкреслюються.

В усіх випадках оформлення робочої (звітної) карти повинно відповідати усім вимогам, що ставляться до оформлення бойових документів.

Інші види бойових документів з розвідки розглядаються окремими учбовими питаннями.