Тема 6 форми контролю знань та критерії оцінки знань

1. Сутність контролю в навчальному процесі. Критерії оцінки знань.

2. Поточний і підсумковий контроль, їх завдання і форми проведення. Взаємоконтроль і самоконтроль. Груповий контроль. Документальне оформлення результатів контролю.

3. Форми оцінювання. Види оцінок. Тести як форма навчання, контролю та оцінювання.

ПИТАННЯ 1. Головна мета контролю – забезпечення ефективності навчального процесу приведенням його до системи знань, умінь і навичок, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль знань складається із: перевірки (виявлення рівня знань), оцінки (вимірювання цього рівня знань, умінь і навичок), обліку (фіксування результатів у вигляді оцінок).

Основними функціями контролю є : контролююча, навчальна, виховна, розвиваюча.

Методи контролю:

1. традиційний,

2. традиційний зі збільшеною частотою,

3. програмований зі звичайною частотою,

4. програмований зі збільшеною частотою,

5. традиційний без орієнтації викладача на самостійну роботу студентів,

6. традиційний з використанням СРС,

7. програмований з орієнтацією на СРС.

ПИТАННЯ 2. За місцем у навчальному процесі виділяють: попередній, поточний періодичний і підсумковий контроль.

Попередній контроль здійснюється як правило з діагностичною метою перед вивченням нової теми або початком вивчення курсу для з’ясування загального рівня підготовки студентів з предмета, щоб намітити організацію майбутнього процесу навчання.

Поточний контроль використовується у поточній діяльності, він полягає у систематичному спостереженні за навчальної діяльністю студентів. Мета такого контролю отримання оперативних даних про рівень успішності студентів і якість навчальної роботи.

Періодичний контроль передбачає виявлення і оцінку знань, умінь і навичок студентів, засвоєних на попередніх заняттях, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань за тривалий період навчання (за семестр, рік, чи після завершення блоку вивчення дисципліни). Основна форма підсумкового контролю – залік та іспит.

Методи контролю – сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок.

Існують такі методи контролю і самоконтролю:

Метод усного контролю полягає у формулюванні викладачем (вчителем) запитань (завдань) з урахуванням специфіки предмета і вимог програми; підготовці учнів до відповіді та викладу своїх знань; корекції і самоконтролю викладених знань у процесі відповіді; аналізі і оцінці відповіді.

У навчальному процесі практикують індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування.

Індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь на оцінку. Студент повинен не лише відтворити текст підруч­ника чи розповідь учителя на попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові положен­ня, навести власні приклади.

Мета фронтального опитування — перевірка знань, умінь і навичок одразу багатьох учнів. Його проводять тоді, коли необхідно виявити рівень засвоєння знань, які слід запам'ятати, оскільки вони є підґрунтям для засвоєння певного складного матеріалу. Таке опитування стимулює активність учнів, сприяє повторенню та систематизації знань.

Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один відповідає, решта — за вказівкою вчителя виковує певні завдання. Його проводять переважно тоді, коли весь матеріал в основному засвоєно і необхідно перевірити набуті знання, вміння та навички учнів.

Метод письмового контролю — письмова перевірка знань, умінь та навичок. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у фор­мі контрольної роботи: твору, переказу, диктанту та ін.

Метод тестового контролю (від англ. test — іспит, пробування, дослід) передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Зручні тести і для статистичної обробки результатів перевірки.

Метод графічного контролю — метод перевірки, який використовують на уроках малювання, креслення, географії, геометрії та ін. Він передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у об'єкті або їх сукупності.

Метод програмованого контролю – полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. комп'ютерів дає змогу механізувати процес перевірки, але її схема залишається.

Метод практичної перевірки – застосовують з таких предметів, як фізика, біологія, хімія, трудове навчання та інші, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабораторних і практичних занять з цих предметів.

Метод самоконтролю – усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю — запобігання помилкам та їх виправлення.

Метод самооцінки передбачає критичне ставлення студента до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки студентів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно.

ПИТАННЯ 3.

Оцінювання знань – визначення і вираження в умовних одиниця (балах) знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог програми. Оцінюючи знання керуються певними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості знань студентів. До таких критеріїв належать:

• обсяг (повнота) знань,

• міцність знань,

• оперативність знань,

• гнучкість знань,

• конкретність і узагальнення,

• систематичність і системність,

• вміння викласти знання в усній, письмовій і графічній формах,

• якість умінь.

Форми оцінювання – виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності студента. Оцінка може бути як схвальною посмішкою, доганою, так і “одиницею”, “5”. Тобто діяльність учня може бути оцінене як кількісно так і якісно.

Однією з форм контролю та оцінювання є тест.

Педагогічний тест – це система завдань специфічного змісту, зростаючої трудності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, умінь і навичок. Тестова перевірка дає змогу ефективно використати час, висуває до всіх учнів однакові вимоги, усуває суб'єктивізм, сприяє дотриманню єдності вимог, не настроює учня проти вчителя.

Алгоритм складання тестового матеріалу:

1. структурування навчального матеріалу,

2. встановлення логічних зв’язків між елементами та складання логіко-структурних схем,

3. складання тестових завдань на базі логіко-структурних схем,

4. вибір оптимальної форми тестових завдань,

5. складання плану тестування,

6. перевірка тестів у різних групах.

Серед форм оцінювання зараз новою є модульно-рейтингова система. Вона полягає у тому, що навчальний матеріал розподіляється на блоки-модулі, які є базою для рейтингової оцінки знань.

Рейтинг це система балів, що набирає студент, виконуючи якусь самостійну працю. Рейтингова система оцінювання охоплює такі види контролю: тестові завдання, самостійні і контрольні роботи, індивідуальні завдання. Рейтинговими можуть бути завдання на знання теорії, вирішення типових завдань, розв’язування індивідуальних задач, виконання практичних, залікових і контрольних робіт, ініціативні виступи, участь у проведенні дискусії, виконання проблемних завдань, розгляд і рецензування праць своїх товаришів.