Тема 5 методи та проблеми активізації навчання

1. Методи навчання. Традиційне навчання. Форми і методи активізації навчання.

2. Проблемна лекція, семінар. Ділові ігри.

3. Комплексні контрольні завдання. Комплексні контрольні кваліфікаційні завдання.

ПИТАННЯ 1. Активізація процесу навчання – удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи учнів (студентів), яке забезпечує активну і самостійну теоретичну і практичну діяльність у всіх ланках навчального процесу.

Відповідно до змісту й характеру мислення розрізняють репродуктивне (йому відповідає інформаційний тип навчання) та продуктивне (проблемний тип навчання).

Проблемне навчання завжди породжує проблему, потребу у новому знанні, пошукове та дослідницький метод навчання, а пояснювально-ілюстративний (традиційне)– лише інформативне, закінчується крапкою. Традиційне навчання забезпечує певний запас інформації, не стимулює до самостійної дослідницької діяльності.

Проблемне навчання – один з типів розвиваючого навчання, який полягає у пошуковій діяльності учнів (студентів), яка починається з постановки питань, розв’язання проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі і поясненні знань викладачем, у різноманітній самостійній роботі учнів. Цьому навчанню характерне застосування проблемних ситуацій – ситуацій для оволодіння якою окремий суб’єкт (колектив) має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Пояснювально-ілюстративне (традиційне) навчання – тип навчання, при якому пізнавальна діяльність має репродуктивний характер: учитель передає учням “готові знання”, використовуючи пояснення, доведення із застосуванням різного роду ілюстрацій, що забезпечують наочний характер їх сприймання; запам’ятовування знань свідоме; відтворення знань репродуктивне.

Методи активного навчання спрямоване на проблемне навчання, де поширені такі форми занять, як проблемна лекція, семінар, аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи, ігрове проектування, тренінги, ділові ігри.

ПИТАННЯ 2.

Шкільний рівень	ВУЗ	Перепідготовка та підвищення кваліфікації
урок	лекція	тренінг
гра	семінар	установча лекція
ситуація	ділова гра	організаційно-дільнісні ігри
задачі	тренінг

Рис.6. Методичні засоби активізації навчання в різних ланках економічної освіти

Мета проблемної лекції – формування нетрадиційного творчого мислення, застосовуючи такий прийом як депрофесіоналізація – тобто вимога розкрити взаємозв’язок між якимись соціально-економічними поняттями або явищами. Це досягається шляхом асоціацій, аналогій, рисунків-схем.

З метою активізації навчання слід кожному студенту дати завдання підготовки уроків для старшокласників, практичних ігор для семінарів, тренінгів, комп’ютерних ігор. Ефективним методів активізації навчання є тренінги. Проводячи тренінг слід концентрувати увагу не на теоретичному матеріалі, а на використанні його в практиці аналізу конкретних ситуацій або засвоєнні методів колективного вирішення проблем і прийнятті рішень в умовах конфлікту. Кожен тренінг включає у себе аналіз проблемної ситуації, обговорення стратегії вирішення цієї проблеми, закріплення теоретично-практичних висновків. У процесі тренінгів можна використовувати інші методичні прийоми, зокрема, рольові вправи, ігри, аналіз конфліктних ситуацій, взаємоінтерв"ю, самоаналіз, практикуми, тестування. На Заході цікавим методом навчання є “аналіз конкретних ситуацій” – “case method”, де на заняттях кожному студенту дається вирішення проблеми.

Серед активних методик навчання виділяють рольові, управлінські та навчальні ігри.

Дидактична гра - це навчальна діяльність з імітаційного моделювання систем, явищ, процесів, а також майбутньої професійної діяльності. У практиці економічної освіти найбільш відомі: ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів, методика колективного планування курсу, організаційно діяльнісні ігри. Етапи розробки гри:

• вступна частина (мета ігрового заняття),

• підготовча частина (правила гри),

• гра (постановка завдань),

• аналіз результатів, підведення підсумків.

Навчальна гра виконує такі функції:

1. навчаючу,

2. розважальну,

3. комунікативну,

4. релаксаційну,

5. психологічну,

6. розвиваючу,

7. виховну.

В основі гри лежить поєднання інформаційного (репродуктивного), проблемного (евристичного) та ігрового навчання.

ПИТПАННЯ 3. З метою перевірки засвоєних знань, умінь та навичок використовується метод письмового контролю — письмова перевірка. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у фор­мі контрольної роботи. Мета письмової перевірки — з'ясування ступеня оволо­діння учнями вміннями і навичками з предмета. Водно­час існує можливість визначити і якість знань — їх пра­вильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці. Контрольні роботи – це письмові, графічні і практичні роботи, за допомогою яких перевіряються набуті знання, уміння та навички. Вони проводяться, як правило, після вивчення теми чи розділу курсу.

Важливим питанням контрольної роботи є підбір тем, завдань, системи вправ, чітке їх формулювання. Теми кон­трольних робіт, завдання і вправи мають бути посильними для студентів, відповідати рівневі їх знань, але водночас по­требувати певних зусиль, виявляти знання фактичного матеріалу. Визначаючи обсяг письмової контрольної ро­боти, слід враховувати необхідний для виконання час: за­лежно від її призначення — від 15 до 45 хв.

Контрольну письмову роботу перевіряє викладач. За її результатами він аналізує якість знань, умінь та на­вичок класу загалом та окремих учнів і вживає заходів для усунення помилок і недоліків та оцінює.

Для контролю знань часто використовують метод тестового контролю, що передбачає відповідь студента на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Зручні тести і для статистичної обробки результатів перевірки.

Комплексні контрольні кваліфікаційні завдання призначені для перевірки рівня і якості закріплення знань, умінь і навичок з кількох споріднених предметів.