Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СКОРОЧЕНИЙ ВАРІАНТ опорний конспект МЕТОДИКА ВИ...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
500.74 Кб
Скачать

8

Опорний конспект з курсу Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104

тема 1

Економічна освіта й економічна культура суспільства

  1. Методика викладання економіки як навчальна дисципліна.

  2. Економічна освіта в системі економічної культури суспільства.

  3. Система освіти в Україні.

  4. Принципи управління освітою.

  5. Функції економічної освіти.

  6. Проблеми організації економічної освіти в Україні.

  7. Ступеневий принцип неперервної економічної освіти.

  8. Створення навчальних програм з економічних дисциплін.

ПИТАННЯ 1. Основною метою економічної освіти є: формування економічного мислення, а її результатом є: економічно обґрунтована практична діяльність.

МЕТОДИКА – система засобів, своєрідне “know-how”, практика викладання.

ВИКЛАДАННЯ – це процес передачі знань від однієї особи до іншої.

ЕКОНОМІКА – система знань, які вже були отримані у процесі навчання на економічному факультеті.

Отже, методика викладання – це оптимальне поєднання загально дидактичних методів, прийомів і засобів навчання.

Цей курс присвячений проблемі: чи зможете Ви навчити інших людей економічним знанням, передати іншим те, що знаєте?

Що ж таке методика викладання? Спробуйте самостійно сформулювати це поняття на основі тих визначень, які подані нижче.

1. Методика — це мистецтво, це сплав навчального матеріалу, особистості вчителя, який є носієм національної й світової культури, а також особистості учнів і рівня їхньої загальної та економічної культури.

2. Методика — це технологія організації пізнавальної діяльності учнів. Вона нематеріальна, як будь-яка системна організація, але без методики (як і без системної організації) неможливо нічому навчити, нічого зробити.

3. Методика — це те, що створює умови для розуміння чогось, наприклад ринкової економіки. Методика — це сама організація пізнавальної діяльності учнів. Її не бачать, як будь-яку організацію, але без неї не може бути навчального процесу.

4. Методика — це таємниця засвоєння предмета, що ґрунтується на логіці засвоєння.

5. Методика викладання — це невидима організаційна структура, своєрідна кристалічна решітка, та канва, в яку вплетені знання та навички тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Методику навчання можна порівняти з мостом через річку Знання, який без взаємного педагогічного та людського співробітництва не поєднає обидва береги цієї річки.

Схематично місце методики викладання в системі навчання представлено на рис. 1.

Навчальний процес

Тип навчання

Інформаційний

Проблемний

Методи навчання

Пояснювально-ілюстративний

Репродуктивний

Проблемне викладання

Частково- пошуковий

Дослідниць-кий

Прийоми і методи

Методика викладання як оптимальне поєднання прийомів і засобів методів навчання

Форми навчання

лекція

семінар

практичне заняття

науково-дос-лідна робота

нурсова робота

практика

дипломна робота

Форми активізації

Конспекти-схеми

Виробничі ситуації

Навчальні ігри

Групи комплексних досліджень

ЕОМ

Модель спеціаліста

Знання

Навички і вміння

Досвіт творчої діяльності

Досвід загального спілкування

Спеціаліст-економіст + викладач з економіки

Дидактичне мислення

Економічне мислення

Розумна ініціатива

Творча здатність

Організаційна здатність

Активна жит-тєва позиція

Рис.1. Методика викладання в системі навчання

Навчальний процес – система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння; спрямована на досягнення цілей навчання й виховання. Методика викладання повинна розглядатись у комплексі, тобто необхідні не лише знання і навички, але і практична діяльність (певний досвід творчої діяльності та соціально-економічного спілкування).

Тому у процесі навчання слід спрямовуватись на самоосвіту та вміння використовувати нові знання, які під час навчання можна практикувати у формі ігрових методик навчання як сучасних методів активізації навчальної діяльності.

Взаємозв’язок методики викладання економіки (МВЕ) з іншими дисциплінами презентований на рис. 2.

Рис. 2. Взаємозв’язок МВЕ з іншими дисциплінами

Курс МВЕ складається з 3-х блоків-модулів (рис. 3):

  1. формування економічного мислення та поведінки як мети економічної освіти,

  2. вивчення методики проведення різних форм навчальних занять з економічних дисциплін, контролю та оцінки знань, засобів активізації методики навчання,

  3. психолого-педагогічна неповторність кожного викладача (передовий досвід, самоосвіта, методика і технологія).

Рис. 3. Модулі курсу МВЕ

При розробці курсу ставляться такі специфічні цілі:

  1. дати вступні відомості з базових понять і принципів методики викладання,

  2. створити умови для виявлення можливостей студентів щодо розробки методичних посібників з економіки,

  3. ознайомити студентів з передовим педагогічним досвідом.

Після завершення вивчення курсу студенти повинні вміти:

  1. підготувати і провести урок з економіки з врахуванням рівня знань учнів,

  2. організувати умови для самостійної роботи учнів з навчальним матеріалом,

  3. контролювати і оцінювати знання учнів з економіки.

ПИТАННЯ 2.

Основні принципи освіти:

  • доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

  • рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

  • гуманізм, демократизм;

  • пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;

  • органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

  • незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;

  • науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;

  • інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

  • гнучкість і прогностичність системи освіти;

  • єдність і наступність системи освіти;

  • безперервність і різноманітність освіти;

  • відповідність освіти світовому рівню;

  • поєднання державного управління і громадського самоврядування у системі освіти.

Культура розглядається як система визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки.

Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що ґрунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця і покупця.

Схематично вплив культури на формування конкретної поведінки людини можна відобразити схемою (рис. 4).

Поняття “економічна поведінка” складається з:

мотивації - що спрямована на підвищення свого добробуту (підвищення кваліфікації теж);

мислення – що віддзеркалює економічні зв'язки та відно­шення між суспільними, виробничими та особистісними суб'єктами;

вчинків – що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого – на спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб’єктами економічної діяльності.

Рис. 4. Вплив культури на формування поведінки

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.

Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова галузь освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок.

Завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Економічна освіта – це підготовка спеціалістів з планування, обліку, фінансів та інших напрямків економічної роботи в н/г, а також для науково-педагогічної діяльності в галузі економічних наук (ПС).

ПИТАННЯ 3. Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя і праці.

Згідно ЗУ ”Про освіту” система освіти в Україні складається з таких ланок:

  1. дошкільна освіта,

  2. загальна середня освіта,

  3. позашкільна освіта,

  4. професійно-технічна освіта,

  5. вища освіта,

  6. післядипломна освіта,

  7. аспірантура,

  8. докторантура,

  9. самоосвіта

Встановлено й відповідні освітні рівні: початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.

Бакалавр – другий рівень кваліфікації фахівців в України (з 1992р.) , який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння і знання для вирішення типових професійних завдань в певній галузі з економіки, науки, культури, техніки.

Магістр – завершальний освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру у вищому закладі ІУ рівня, має досвід їх застосування і продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі.

Система освіти в Україні будується згідно з такими сформульованими у Ст. 6 Закону України "Про освіту", принципами зокрема: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями; незалежність ос­віти від політичних партій, громадських і релігійних ор­ганізацій; науковий, світський характер освіти; інтегра­ція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і спадкоємність системи освіти; неперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Залежно від мети і характеру підготовки учнів роз­різняють загальну, політехнічну й професійну освіту.

1. Загальна освіта - сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині. Загальна середня освіта має три рівні:

  • Початкова освіта.

  • Основна середня освіта.

  • Повна середня освіта.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:

  • середня загальноосвітня школа;

  • спеціалізована школа;

  • гімназія;

  • ліцей;

  • колегіум;

  • загальноосвітня школа-інтернат;

  • спеціальна загальноосвітня школа;

  • загальноосвітня санаторна;

  • школа соціальної реабілітації.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

  • позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І—II рівнів акредитації .

2. Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва, оволодіння загально технічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.

3. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи у певній галузі трудової діяльності.

"Державним стандартом загальної середньої освіти” “Економіка" запропоновано чотири рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:

  • нульовий рівень – 1-4 (1-3) класи;

  • перший рівень — 4—7 класи;

  • другий рівень — 8—9 класи;

  • третій рівень — 10—11 класи.

ПИТАННЯ 4. Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління: державотворення, науковості, демократизації, гуманізації, цілеспрямованості, плановості, компетентності, оптимізації, ініціативи й активності, об’єктивності в оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов’язків, поєднання колегіональності з персональною відповідальністю.