- •Опорний конспект з курсу Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104
- •Економічна освіта й економічна культура суспільства
- •Органи освіти: їх функції та структура
- •3. Виховна функція
- •Тема 2 лекція як організаційно-методична форма навчання
- •Тема 3 практичні і семінарські заняття з економічних дисциплін
- •Тема 4 організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін
- •Тема 5 методи та проблеми активізації навчання
- •Тема 6 форми контролю знань та критерії оцінки знань
Опорний конспект з курсу Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104
тема 1
Економічна освіта й економічна культура суспільства
Методика викладання економіки як навчальна дисципліна.
Економічна освіта в системі економічної культури суспільства.
Система освіти в Україні.
Принципи управління освітою.
Функції економічної освіти.
Проблеми організації економічної освіти в Україні.
Ступеневий принцип неперервної економічної освіти.
Створення навчальних програм з економічних дисциплін.
ПИТАННЯ 1. Основною метою економічної освіти є: формування економічного мислення, а її результатом є: економічно обґрунтована практична діяльність.
МЕТОДИКА – система засобів, своєрідне “know-how”, практика викладання.
ВИКЛАДАННЯ – це процес передачі знань від однієї особи до іншої.
ЕКОНОМІКА – система знань, які вже були отримані у процесі навчання на економічному факультеті.
Отже, методика викладання – це оптимальне поєднання загально дидактичних методів, прийомів і засобів навчання.
Цей курс присвячений проблемі: чи зможете Ви навчити інших людей економічним знанням, передати іншим те, що знаєте?
Що ж таке методика викладання? Спробуйте самостійно сформулювати це поняття на основі тих визначень, які подані нижче.
1. Методика — це мистецтво, це сплав навчального матеріалу, особистості вчителя, який є носієм національної й світової культури, а також особистості учнів і рівня їхньої загальної та економічної культури.
2. Методика — це технологія організації пізнавальної діяльності учнів. Вона нематеріальна, як будь-яка системна організація, але без методики (як і без системної організації) неможливо нічому навчити, нічого зробити.
3. Методика — це те, що створює умови для розуміння чогось, наприклад ринкової економіки. Методика — це сама організація пізнавальної діяльності учнів. Її не бачать, як будь-яку організацію, але без неї не може бути навчального процесу.
4. Методика — це таємниця засвоєння предмета, що ґрунтується на логіці засвоєння.
5. Методика викладання — це невидима організаційна структура, своєрідна кристалічна решітка, та канва, в яку вплетені знання та навички тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Методику навчання можна порівняти з мостом через річку Знання, який без взаємного педагогічного та людського співробітництва не поєднає обидва береги цієї річки.
Схематично місце методики викладання в системі навчання представлено на рис. 1.
Навчальний процес |
|||||||||||||||||||||||
Тип навчання |
Інформаційний |
Проблемний |
|||||||||||||||||||||
Методи навчання |
Пояснювально-ілюстративний |
Репродуктивний |
Проблемне викладання |
Частково- пошуковий |
Дослідниць-кий |
||||||||||||||||||
Прийоми і методи |
|||||||||||||||||||||||
Методика викладання як оптимальне поєднання прийомів і засобів методів навчання |
|||||||||||||||||||||||
Форми навчання |
лекція |
семінар |
практичне заняття |
науково-дос-лідна робота |
нурсова робота |
практика |
дипломна робота |
||||||||||||||||
Форми активізації |
Конспекти-схеми |
Виробничі ситуації |
Навчальні ігри |
Групи комплексних досліджень |
ЕОМ |
||||||||||||||||||
Модель спеціаліста |
Знання |
Навички і вміння |
Досвіт творчої діяльності |
Досвід загального спілкування |
|||||||||||||||||||
Спеціаліст-економіст + викладач з економіки |
|||||||||||||||||||||||
Дидактичне мислення |
Економічне мислення |
Розумна ініціатива |
Творча здатність |
Організаційна здатність |
Активна жит-тєва позиція |
Рис.1. Методика викладання в системі навчання
Навчальний процес – система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння; спрямована на досягнення цілей навчання й виховання. Методика викладання повинна розглядатись у комплексі, тобто необхідні не лише знання і навички, але і практична діяльність (певний досвід творчої діяльності та соціально-економічного спілкування).
Тому у процесі навчання слід спрямовуватись на самоосвіту та вміння використовувати нові знання, які під час навчання можна практикувати у формі ігрових методик навчання як сучасних методів активізації навчальної діяльності.
Взаємозв’язок методики викладання економіки (МВЕ) з іншими дисциплінами презентований на рис. 2.
Рис. 2. Взаємозв’язок МВЕ з іншими дисциплінами
Курс МВЕ складається з 3-х блоків-модулів (рис. 3):
формування економічного мислення та поведінки як мети економічної освіти,
вивчення методики проведення різних форм навчальних занять з економічних дисциплін, контролю та оцінки знань, засобів активізації методики навчання,
психолого-педагогічна неповторність кожного викладача (передовий досвід, самоосвіта, методика і технологія).
Рис. 3. Модулі курсу МВЕ
При розробці курсу ставляться такі специфічні цілі:
дати вступні відомості з базових понять і принципів методики викладання,
створити умови для виявлення можливостей студентів щодо розробки методичних посібників з економіки,
ознайомити студентів з передовим педагогічним досвідом.
Після завершення вивчення курсу студенти повинні вміти:
підготувати і провести урок з економіки з врахуванням рівня знань учнів,
організувати умови для самостійної роботи учнів з навчальним матеріалом,
контролювати і оцінювати знання учнів з економіки.
ПИТАННЯ 2.
Основні принципи освіти:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм;
пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;
незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;
науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;
інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;
гнучкість і прогностичність системи освіти;
єдність і наступність системи освіти;
безперервність і різноманітність освіти;
відповідність освіти світовому рівню;
поєднання державного управління і громадського самоврядування у системі освіти.
Культура розглядається як система визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки.
Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що ґрунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця і покупця.
Схематично вплив культури на формування конкретної поведінки людини можна відобразити схемою (рис. 4).
Поняття “економічна поведінка” складається з:
мотивації - що спрямована на підвищення свого добробуту (підвищення кваліфікації теж);
мислення – що віддзеркалює економічні зв'язки та відношення між суспільними, виробничими та особистісними суб'єктами;
вчинків – що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого – на спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб’єктами економічної діяльності.
Рис. 4. Вплив культури на формування поведінки
Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.
Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.
Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.
Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова галузь освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок.
Завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Економічна освіта – це підготовка спеціалістів з планування, обліку, фінансів та інших напрямків економічної роботи в н/г, а також для науково-педагогічної діяльності в галузі економічних наук (ПС).
ПИТАННЯ 3. Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя і праці.
Згідно ЗУ ”Про освіту” система освіти в Україні складається з таких ланок:
дошкільна освіта,
загальна середня освіта,
позашкільна освіта,
професійно-технічна освіта,
вища освіта,
післядипломна освіта,
аспірантура,
докторантура,
самоосвіта
Встановлено й відповідні освітні рівні: початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.
Бакалавр – другий рівень кваліфікації фахівців в України (з 1992р.) , який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння і знання для вирішення типових професійних завдань в певній галузі з економіки, науки, культури, техніки.
Магістр – завершальний освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру у вищому закладі ІУ рівня, має досвід їх застосування і продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі.
Система освіти в Україні будується згідно з такими сформульованими у Ст. 6 Закону України "Про освіту", принципами зокрема: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і спадкоємність системи освіти; неперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Залежно від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.
1. Загальна освіта - сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині. Загальна середня освіта має три рівні:
Початкова освіта.
Основна середня освіта.
Повна середня освіта.
Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:
середня загальноосвітня школа;
спеціалізована школа;
гімназія;
ліцей;
колегіум;
загальноосвітня школа-інтернат;
спеціальна загальноосвітня школа;
загальноосвітня санаторна;
школа соціальної реабілітації.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:
позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І—II рівнів акредитації .
2. Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва, оволодіння загально технічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.
3. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи у певній галузі трудової діяльності.
"Державним стандартом загальної середньої освіти” “Економіка" запропоновано чотири рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:
нульовий рівень – 1-4 (1-3) класи;
перший рівень — 4—7 класи;
другий рівень — 8—9 класи;
третій рівень — 10—11 класи.
ПИТАННЯ 4. Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління: державотворення, науковості, демократизації, гуманізації, цілеспрямованості, плановості, компетентності, оптимізації, ініціативи й активності, об’єктивності в оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов’язків, поєднання колегіональності з персональною відповідальністю.