12

НЕ 1.2. Розвиток психологічних знань у древніх цивілізаціях

(Лекція – 2 год.)

План:

1. Поява перших знань про душу.

2. Традиції лікуван­ня у древніх циві­лізаціях Месопо­тамії та Єгипту.

3. Психологічні ідеї у філософсько-релігійних школах Індії та Китаю.

Ключові слова: душа, Дао, Дзи, конфуціанство, даосизм, міманси, веданта, його, чарвака, анімізм, тотемізм, пантеїзм, гілозоїзм, Психея, Логос, асоціація, темперамент.

Література:

Основна література:

1. Ждан А.Н. История психологи: От Античности до наших дней; учебник для вузов. – М.: Академический проект, 2007. – С.3.

2. Жуков С.М., Жукова Т.В. Історія психології: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С.5-29.

3. Корольчук М.С., Криворучко П.П. Історія психології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С.15-16.

Додаткова література:

1. Васильев Л.С. История религий Востока. – М., 1983. – 290с.

2. Великие мыслители Востока / Под ред. Яна П. Мак-Грила. – М.: Кроим, 1994. – 516с.

3. Древнеиндийские философы. 2-е изд. – М.,1972. – 205с.

4. Древнекитайские философы. – Т1. – М., 1973. – 190с.

Види діяльності та поточного контролю на занятті

- конспект лекції (0,5б.)

ІНДЗ: Поява перших знань про душу в племенах ацтеків та майя (реферат) (10б.)

1. Поява перших знань про душу

Психологічна думка стародавнього світу – конгломерат філософії, астрології, теології, містики, медицини та магічних знань і поглядів.

Спеціалісти-психологи того часу: веди, жерці, шамани, знахарі (мали сильну енергетику, володіли секретами екстрасенсорики та гіпнозу).

Філософів здавна цікавило два питання:

1) Що є першоосновою? Тобто, з якої речовини виникло життя і світ? (вогню, води, повітря чи землі)

2) Що таке душа і де вона живе? У серці, мозку?

Перші погляди на землю, душу з’явилися у Давні часи (І тис. до н.е.) на Сході, де у той час розквітали Арабські держави, Індія, Китай, Єгипет, а також у Африці та Мезо- і Північній Америці.

Філософія виникла у VI-ІV ст. до н.е. одночасно у трьох цивілізаціях: індійській, китайській та грецькій.

На Сході переважало безпосереднє, відкрите етичне сприйняття, мудреці не намагалися логічно об­ґрунтувати сенс життя, оскільки сенс життя і саме життя не розглядалися окремо одне від одного.

Мудрість Сходу вчить тому, що людина може досягти справжньої самореалізації, наблизитись до само­достатності та довершеності в тому випадку, якщо вона знаходиться в гармонії з Космосом, в узгодженості з собою, і в повному взаєморозумінні з оточуючими.

V – VI тисячоліть тому психологія існувала на життєвому рівні. Ритуали та обряди, лікування та зцілення, різноманітні чудеса, віщування та багато іншого – все це «сліди» Психології.

Елементами первісних вірувань були: анімізм, тотемізм, міфологія, магія, фетишизм, гілозоїзм та ін.

Анімізм (від лат. anima – душа) – донаукове, містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свою душу, Духа; одухотворення сил і явищ природи.

Тотемізм (від «тотем», що йшло з племен алгонкінів, індійців Північної Америки - «його рід») – люди певного роду вважали себе спорідненим з яки­мось тотемом («люди кенгуру», «люди водяної лілії», «Діти ворона»)

Тотем – об’єкт культу, родоначальник і охоронець роду.

Тотемізм – форма первісних релігійних уявлень, в якій головну ідею складають уявлення про надприродний зв’язок між певною групою людей і якимсь предметом, явищем природи чи видом тварин або рослин.

В умовах дальшого розвитку родового ладу, зростання авторитету старійшин, а також дальшого розвитку уявлень про душу, про її існування після того, як вона покине тіло, виник культ предків, духи яких тримають зв’язок з общиною, допомагають або шкодять їй.

Гілозоїзм (від грецьк. hyle – матерія та лат. zoo – життя) – вчення про загальну одухотвореність світу, у якому природа усвідомлювалася як єдине матеріалістичне ціле, наділене життям. Матерія не може існувати без духу, а дух – без матерії. Так вся природа – одухотворена, здатна відчувати та мислити.

Антропоморфізм (від лат. antropo… + morphě - форма) – уподібнення будь-чого до людини; уособлення істот і явищ природи (теорія за якою вони можуть думати і відчувати як люди). У багатьох релігіях – уявлення Бога в образі людини.

Натурфілософія – учення, що пропагує систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних; філософія природи.

Телеологія (від грец. telos (teleos) – той, що досягнув кінця, мата; logos - вчення) – ідеалістичне вчення за яким все на світі здійснюється згідно із наперед визначеною, даною Богом або природою метою.

Міфологія (грец. mŷthos – легенда, logos – вчення) – сукупність міфів якогось народу, наука про міфи.

Магія (грец. magos) – сукупність засобів та обрядів, які, нібито, мають чудодійну силу; чаклунство, чарівництво.

Панпсихізм – напрям, який вважає увесь світ одухотвореним і наділеним душею.

Фетишизм (франц. fétiche < порт. feitiзo – амулет)– обожнювання предметів неживої природи, сліпе схиляння перед ким-небудь, чим-небудь.

У всіх країнах Стародавнього світу особливе значення в житті мав кровообіг (тому головна роль відводилась серцю). Основою життєвості вважали 2 джерела: кров і повітря. Через заборону анатомії схема організму людини доволі фантастична.

На зміну міфологічній свідомості приходять світові релігії та філософія.