1.2. Фінансово-кредитне забезпечення суб’єктів малого та середнього бізнесу
За теперішньої ситуації розвиток малого та середнього бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. І це особливо потрібно тому, що малий та середній бізнес пов'язаний із значним ризиком. В США спостерігається тенденція: в перший рік роботи свого існування банкрутує половина новостворених малих і середніх підприємств, а через 5 років залишається тільки 25% від їх початкової кількості. В Японії 7 з 10 дрібних підприємств припиняють свою діяльність протягом перших п'яти років. Жорстока конкуренція, нестача початкового та обігового капіталу, підвищена чутливість до зовнішніх факторів (конкуренти, ціни, кредитування тощо) можуть обернутись для будь-якої фірми крахом. Тому згубним для малого підприємництва є відсутність знань і досвіду в галузі фінансів, права, недостатня компетентність в управлінні фірмою.
Як свідчить статистика, тільки 5% з числа новостворених підприємств в Україні можна вважати успішними. 35% зникають вже протягом першого року діяльності. Решта (60%) ледве зводять кінці з кінцями.
Однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку малого та середнього бізнесу є відсутність фінансових ресурсів для інвестиційного розвитку, а значить і сповільнений розвиток інвестиційних процесів, які є рушійною силою економічного зростання.
В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків. Кредити видаються як для працюючих підприємців, так і для початківців. Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок, реалізація яких здійснюється через вибрані банки. З метою заохочення виконання таких програм держава формує систему мотивацій - виділення додаткових кредитних ресурсів, встановлення пільгової системи оподаткування для кредитодавця тощо. Банківська система є гнучкою, а тому має багато переваг. При банках видаються мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди, які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні за умови обмеженості кредитних ресурсів, високі ціни на гроші та великого ризику, процентні ставки є надто високими i не можуть бути джерелом інвестицій для малого та середнього бізнесу.
В Україні існують спеціалізовані джерела підтримки малих і середніх підприємств - це державна фінансова допомога та міжнародна донорська допомога.
Державна фінансова допомога реалізується через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки фермерських господарств та державний інноваційний фонд. Але ці фонди не стали діловим інструментом реалізації державної програми підтримки бізнесу, так як формуються з тих же обмежених інвестиційних pecypciв, які в державі відсутні.
Міжнародна донорська допомога здійснюється через міжнародні фінансові організації - Європейський банк реконструкції та розвитку, Американський фонд підтримки підприємництва в західних країнах, Німецький фонд сприяння підприємництву, фонд Євразія, Каунтерпат, ПАУСІ тощо. Однак кошти надто малі для масового розвитку підприємництва, та й не завжди вони спрямовані на формування фінансової підтримки малого бізнесу.
Намагаючись якось вирішити проблему відсутності інвестиційних pecypciв, підприємці утворюють громадські організації - кредитні спілки та позичкові кола взаємного кредитування. Однак великого поширення такі форми ще не отримали i основна причина криється в тих же мізерних доходах, які утримують як підприємці, так i домогосподарства. Мова йде про концепцію фактичної схильності до споживання, згідно якої експериментальні дослідження підтвердили, що кожна додатково отримана одиниця доходу збільшує споживання на 0,7% та 0,3% направляється на заощадження. Достатньо висока схильність до споживання в економіці України передумовою економічного росту, але сума самих витрат на споживання та інвестиції залишається дуже незначною.
Звуження вказаних джерел інвестиційних pecypciв переносить центр ваги на власні кошти, яких є надто мало i тому процеси розвитку малого і середнього бізнесу протікають надто повільно. Але вихід є. Розмови про відсутність в Українській державі інвестиційних pecypciв явно некоректні. Адже в самому відтворювальному процесі закладено потенціал достатнього інвестування. Його необхідно акумулювати, вміло використовувати, скеровувати в найефективніше русло. Система регулювання умов інвестиційної діяльності не е стабільною i коригується залежно від економічної політики держави кожен конкретний період. Зараз такими важелями для економіки взагалі i малого та середнього бiзнecy зокрема можуть бути:
Bибip амортизаційної політики, направленої на формування фонду відтворення;
Формування стимулюючої податкової політики для малих підприємств, з диференціацією суб'єктів та об'єктів оподаткування;
Політика ціноутворення, з акцентом на оцінці відтворювальної робочої сили;
Реалізація регіональної політики самоврядування, з врахуванням природного розміщення продуктивних сил.
Повної реорганізації потребує система мотивації i організації праці. Оплата праці, як відомо, є потужним двигуном продуктивного розвитку. Відсутність обґрунтованих методів оцінки вартості робочої сили привели до того, що разом з появою ринкових цін сформувались популістські підходи відносно poзмірів та способів виплати заробітної плати. В структурі доходів типового споживача відсутнім є місце для заощадження (в 1988 році гpoшoвi заощадження громадян втричі перевищували розмір бюджету, сьогодні вони складають 1% від бюджету). Наявність таких заощаджень створює джерела для фінансових інвестицій - через купівлю акцій, облігацій, сертифікатів та депозитів формуються кредитні ресурси для малого бізнесу. Через зростання власних доходів домогосподарства створюються власні джерела фінансування власної справи. А створення нових робочих місць приводить до виникнення мультиплікаційного ефекту економічного зростання [42, c.87].
Потужні можливості закладені в податковій політиці. Активна державна підтримка малого та середнього бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшенням. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних i командних товариств, приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захиститись від вимивання обігових коштів .
Сьогодні розвиток малого та середнього бізнесу в різних регіонах України має неоднорідну насиченість, як за галузевими напрямками, так і за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними умовами його існування, глибокими деформаціями в розміщенні продуктивних сил. Те, що за умов адміністративної економіки здавалось доцільним, оцінюється сьогодні як нераціональне. Гіперконцетрація продуктивних сил у високо індустріальних районах привела до того, що 6 областей України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська) сконцентрували понад 45% основних виробничих фондів України. Донецька область, яка має найвищий рівень з цього показника, перевищує найменший у 9 раз. Останній стосується Закарпатської та Івано-Франківської областей. Регіональна диспропорція простежується як у рівнях загальноекономічного розвитку, так і в окремих галузях народного господарства. Найвищий рівень економічного розвитку мають індустріально розвинуті області - такі як Запорізька, Дніпропетровська, Київська, Донецька, найнижчий - Івано-Франківська, Чернівецька та Закарпатська. Якщо в середньому по Україні на одного мешканця щодобові обсяги виробництва промислової продукції складають 4 грн., то по Івано-Франківській області - 2,7 грн., в тому числі продовольчих товарів - 70 коп. і 20 коп. відповідно. Тому на 1000 мешканців в східному регіоні зайнято 310-320 чол., а в західному - 246. Фонд оплати праці на одного мешканця Дніпропетровської та Донецької областей - 622-634 грн., Івано-Франківської -320 грн. (дані статистика за 1997 р.). Така ситуація складається в західних регіонах за рахунок високогірних районів. Незважаючи на велику трудонаселеність, у високогір'ї питома вага незайнятого працездатного населення перевищує 70%. Дотації у місцевий бюджет таких районів сягають 80%. Однак Івано-Франківщина і її гірські райони мають значний потенціал для позитивних економічних зрушень. Дослідження, що були проведені київською фірмою SOCIL Gallup з питань оцінки економічного становища та розвитку підприємництва в Івано-Франківській області (1997 р.) підтверджують: незважаючи на те, що рівень безробіття в регіоні є майже вдвічі більший ніж по Україні, а економічна ситуація є надзвичайно складною для більшості громадян, жителі даного регіону не лише позитивно сприймають ринкові реформи, впевнені у своєму регіоні, але й значно більше підтримують приватизацію та розвиток підприємництва, ніж населення України загалом. Економічний прогрес таких регіонів може відбуватися виключно за рахунок розвитку малого і середнього бізнесу. Але необхідно забезпечити стартові умови, які б стимулювали процес створення малих і середніх підприємств та робочих місць. І в цьому велика роль відводиться місцевим органам влади.
У
своїй діяльності малі і середні вітчизняні
підприємства наштовхуються на різноманітні
перешкоди макро- та мікроекономічні.
Рис.1.2. Перешкоди для розвитку малого та середнього бізнесу
До групи макроекономічних перешкод належать такі:
Податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення. Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. За нашими підрахунками, понад 80% доходу підприємства вилучається у вигляді різноманітних податків та платежів. Сучасна податкова система не дає змоги підприємствам здійснювати інвестування, а також створює якнайсприятливіші умови для їх відходу у тіньовий сектор економіки. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися із-за відсутності або недосконалості законів, які її регулюють.
Адміністративні бар'єри. Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців, вони змушені витрачати багато часу на вивчення змін до законодавства та втілення їх у свою діяльність. Підприємства піддаються частим і безпідставним перевіркам з боку різноманітних державних органів.
Недостатня державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки та захисту малого середнього бізнесу. Діє слабкий механізм фінансування та кредитування, має місце невідповідне інформаційне та консультаційне забезпечення, недосконала система підготовки та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності. Дорожнеча кредитних ресурсів та обмеженість державних фінансових фондів значно лімітують можливості малих і середніх підприємств. Фірми змушені в основному покладатися на власні кошти та капітал приватних осіб.
Низька інвестиційна активність. Нестабільність стримує підприємців від інвестування. Більшість малих та середніх не мають коштів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити є надто дорогими і короткостроковими, а більша частина прибутків спрямовується на сплату податків.
Тіньова економіка. Малий і середній бізнес щораз ширше використовує практику роботи без оформлення договорів, а також намагається переводити свої операції у готівковий оборот з метою мінімізації оподаткування. Найчастіше малі і середні підприємства є вимушеними учасниками тіньової економіки, яких туди "заганяють" податковий тиск, державна бюрократія, тощо.
Неефективна приватизація. Хоча малу приватизацію вже майже завершено, вона не дала значного поштовху розвиткові приватного підприємництва. Процес малої приватизації був підпорядкований багатьом обмеженням. В результаті, при нефункціонуючому вторинному ринкові приватизаційних об'єктів багато підприємств перебувають в руках тих, хто неспроможний ними управляти, але не може їх продати.
Нерозвиненість ринку нерухомості. Малим підприємствам катастрофічно не вистачає офісних приміщень. Орендна плата є дуже високою, правила оренди заплутані, у багатьох випадках об'єкт не дозволяють приватизовувати разом з приміщенням.
Нерозвиненість лізингу та франчайзингу значно звужує діапазон фінансування бізнесу. Внаслідок дороговизни лізингових платежів малий і середній бізнес в Україні не має можливості брати обладнання у лізинг. Тому потрібно створити умови для зародження та становлення лізингових компаній, а також заохочувати банки та інші фінансові установи до участі у лізингових відносинах [42, c.96-97].
Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток малого і середнього бізнесу, можна виділити такі: спосіб та час виникнення; форма власності; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру; кадрову політику; можливість доступу до комерційної інформації; навички керівника професійно управляти бізнесом; ступінь дотримання клієнтами умов контрактів та платіжної дисципліни.
В умовах нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий і середній бізнес потребує протекторату держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова допомога, яку надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств та Державниий інноваційний фонд, є досить мізерною.
Перш за все необхідно забезпечити бізнес належною правовою підтримкою. Багато законів, які дали поштовх розвиткові підприємництва в країні, вже не відповідають вимогам часу і потребують удосконалення.
Одне з ключових місць серед перспективних заходів державної підтримки повинна зайняти фінансова допомога, яка передбачає надання пільгових кредитів, їх гарантування, створення державних фондів та спеціалізованих фінансових інституцій, тощо. Проте ці напрямки підтримки можливі лише в майбутньому, коли вітчизняна економіка досягне певної стабільності. Сьогодні до таких заходів вона ще не готова.
Незважаючи на запровадження єдиного пільгового податку для мікропідприємств у січні 1999 року, податкова система в Україні ще не є сприятливою для розвитку малого і середнього бізнесу. Потрібно реформувати податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, розширення бази оподаткування, тощо. [30, c.39]
Одним із напрямків реформування податкового законодавства повинно стати перетворення податкової системи на стимулюючий фактор розвитку малого і середнього бізнесу. Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" необхідно поширити на всі малі і середні підприємства. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші суб'єкти малого бізнесу. Проте, це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати його дію до перших двох-трьох років діяльності. Таким чином, держава не створюватиме у малих підприємців ілюзії постійної опіки та підтримки, що відповідно відіграватиме роль заохочуючого механізму до боротьби за виживання на ринку.
Інші напрямки допомоги повинні передбачати: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, створення баз даних про ринки, компанії, фонди підтримки; підтримка інноваційної діяльності; розміщення державних замовлень серед малих підприємств; сприяння співпраці великого та малого бізнесу; сприяння зовнішньоекономічній діяльності малих підприємств; забезпечення розвитку програм виробництва спеціалізованого обладнання для малих і середніх підприємств; розробка програм розвитку та підтримки малого і середнього бізнесу у великих містах.
Значний внесок у становлення та розвиток малого і середнього бізнесу в Україні робить міжнародна підтримка. Вона значно доповнює та компенсує заходи державної підтримки, особливо фінансової. Переважно сучасні програми допомоги складаються з таких головних напрямків: фінансового - виділення кредитів, грантів; інформаційного консультування з різних питань ведення бізнесу та надання необхідної ділової інформації; навчального - навчання підприємців основ ринкового господарства, методів міжнародної бухгалтерії, тощо.
Сьогодні в Україні діє кілька кредитних ліній. Умови позичання коштів є досить подібними: вони є однаковими щодо вимог застави і бізнес-планів та різняться за процентами і розмірами кредитів. Проте, зважаючи на умови міжнародного фінансування, зовсім небагато вітчизняних малих і середніх підприємств може скористатися їхніми кредитами. Фонди фінансування є дуже обмеженими, більшість малих і середніх підприємств не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредиторів [29, c.102].
Інвестиції міжнародних фондів у розвиток українського малого і середнього бізнесу у 3-7 разів менші, ніж у країнах Центральної та Східної Європи. Така ситуація зумовлена високою ступінню інвестиційного ризику в країні. За рівнем свободи бізнесу Україна має один із найнижчих рейтингів серед країн Європи.
Інформаційно-консультаційна підтримка та навчальний напрямок представлені бізнес-центрами та бізнес-інкубаторами, які консультують малі і середні підприємства з питань оподаткування, маркетингу, допомагають у пошуку джерел фінансування, партнерів за кордоном, підготовки бізнес-планів. Найвідоміші з них - Міжнародна Фінансова Корпорація, проект Нью-бізнет, Міжнародний корпус експертів-добровольців, Агентство з розвитку підприємництва за програмою TACIS та інші.
Міжнародна підтримка малого і середнього бізнесу в Україні є вагомим чинником зростання приватного сектору в країні, утвердження засад ринкового господарства та свободи підприємництва. Звичайно, що за наявних обсягів ще не усі малі і середні підприємства можуть її отримати. Однак важливим є те, що з кожним роком обсяги міжнародної допомоги зростають, що виявляється у появі нових бізнес-центрів та розширенні кредитних ліній. В умовах, коли держава не здатна повноцінно підтримати свій сектор малого і середнього бізнесу, ініціативу підтримки взяли закордонні та вітчизняні структури, які вже зараз мають приклади успішної співпраці з малими і середніми підприємствами.