3.3. Розрахунок економічної ефективності від впровадження скорингової системи оцінки кредитоспроможності позичальників
Витрати – це виражені у грошовій формі затрати на всі види ресурсів, необхідних для досягнення основних і додаткових результатів побудови інформаційної підсистеми. Витрати поділяють на одноразові і поточні. До одноразових потрібно віднести витрати, які робляться у певний момент часу або на протязі обмеженого проміжку часу.
Для впровадження інформаційної підсистеми необхідно провести розрахунок витрат та доходів інформаційної підсистеми, що планується впровадити.
Поточні витрати – це витрати, які відбуваються постійно або через суворо фіксовані проміжки часу на протязі усього строку реалізації та експлуатації інформаційної підсистеми.
Одноразові витрати поділяють на дві групи: передвиробничі витрати і капітальні вкладення. До передвиробничих відносять витрати на дослідження і розробку інформаційної підсистеми. Капітальні вкладення – це грошове вираження сукупності фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, спрямованих на впровадження, розвиток і технічне переозброєння діючих інформаційних систем та їх підсистем.
Для створення інформаційної підсистеми установі потрібні грошові кошти у розмірі 212,00 грн. Інформаційна підсистема розрахована на термін дії, що складає 6 років. Витрати на функціонування інформаційної підсистеми (разом проектні та поточні), відповідно, складуть 2 012,00 грн.
При проведенні розрахунку витрат на проектування інформаційної підсистеми оцінки платоспроможності позичальника необхідно визначити усіх виконавців робіт (людські-ресурси), визначити ставку кожного виконавця, щоб надалі використовувати цю інформацію для призначення відповідальних по видам робіт і визначення планової собівартості проведення розробки інформаційної підсистеми. Дані по виконавцям наведено у таблиці 3.1. Планова собівартість розробки 212,00 грн.
Витрати управлінського персоналу складають 0,00 грн.; вартість придбання устаткування, його установки складають 0,00грн.; початкові витрати, пов’язані з придбанням операційної системи, її інсталяції, встановленням комунікаційного (мережевого) обладнання складають 0,00 грн.. Відсутність матеріальних витрат на апаратне та програмне забезпечення пов’язана з тим, що дана інформаційна підсистема впроваджується на базі реального відділу вже давно існуючого і успішно функціонуючого банку, і не потребує особливого та нестандартного програмного або апаратного забезпечення, тому загальні витрати на її розробку і впровадження будуть зведені лише до вартості її проектування та розробки (витрати на проектування та розробку даної інформаційної підсистеми представлені у таблиці 3.1).
Таблиця 3.1.
Витрати на проектування та розробку інформаційної підсистеми скорингової оцінки кредитоспроможності позичальників
Виконавець |
Відділ |
Ставка, (грн/год) |
Об’єм робіт, (люд.-годин) |
Сума, (грн). |
Спеціаліст з ІС |
Інф. технологій |
4,5 |
20 |
90 |
Програміст |
Планово-економічний |
5,0 |
15 |
75 |
Інженер |
Планово-економічний |
3,5 |
10 |
35 |
Бухгалтер |
Бухгалтерський |
6,0 |
2 |
12 |
Всього проектних витрат |
- |
- |
47 |
212 |
Поточні експлуатаційні витрати складають 25,00 грн. в місяць, тобто 300,00 грн. в рік, та 1 800,00 грн. за 6 років запланованого функціонування даної інформаційної підсистеми.
Інформаційна підсистема скорингової оцінки платоспроможності позичальника призначена для вирішення такої необхідної та важливої задачі як пошук шляхів мінімізації ризику неповернення кредиту. Вирішення проблеми максимально достовірної оцінки платоспроможності позичальника викликає дві позитивні тенденції:
зниження ризику неповернення кредиту надасть можливість використовувати всі наявні кредитні ресурси, і банк отримуватиме більш високі прибутки за рахунок збільшення обсягів кредитування, та зменшення відсотку неповернутих кредитів;
зниження ризику неповернення кредиту шляхом максимально достовірної оцінки платоспроможності позичальника буде сприяти фінансуванню саме прибуткових підприємств, що можуть вчасно, без негативних наслідків для бізнесу, повертати кредити і розвиватись за рахунок кредитних коштів, що призведе до пожвавлення малого та середнього бізнесу.
Основними функціями інформаційної підсистеми є :
оцінка платоспроможності позичальника, як конкретного позичальника для конкретної банківської установи;
наглядне представлення даних та облік економічних процесів в даній кредитній установі;
підвищення рівня прибутковості банку за рахунок оптимізації кредитного портфелю та зниження ризику неповернення кредитів і відсотку неповернених кредитів у загальній їх кількості;
розрахунок основних реальних показників роботи позичальника;
аналіз отриманих даних щодо платоспроможності підприємства-позичальника;
прийняття рішення щодо надання кредиту, його суми, терміну, відсотків та інших умов у разі позитивного рішення.
Отже, необхідно так спроектувати економічну інформаційну підсистему, щоб вона з максимальною точністю відображала поставлені перед нею задачі та виконувала необхідні функції з найбільшою ефективністю.
Впровадження даної інформаційної підсистеми дозволить:
підвищити дохідність за рахунок ведення більш чіткої та об’єктивної кредитної політики;
підвищення якості обслуговування клієнтів;
знизити витрати банку за рахунок зменшення часу на оцінку клієнта і реєстрацію необхідної інформації;
об’єктивно та з мінімальними витратами часу оцінити платоспроможність бізнесу (клієнта банку), тобто ефективно використовувати наявні кредитні ресурси за даних умов економіки, що забезпечить можливість виконання позичальником своїх кредитних зобов’язань (повернення кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за його використання у визначений у кредитній угоді термін).
Протягом 6 років планується зекономити коштів та одержати додатковий дохід у розмірі 17 900,00 грн. (таблиця 3.2), як видно доходи значно перевищують затрати.
Таблиця 3.2.
Термін експлуатації (6 років) |
рік: |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Показники (грн.) |
рік: |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
Підвищення швидкості обслуговування |
- |
300 |
600 |
600 |
600 |
600 |
600 |
Покращення якості обслуговування |
- |
100 |
200 |
300 |
400 |
500 |
600 |
Зменшення канцелярських витрат |
- |
600 |
1 200 |
1 300 |
1 300 |
1300 |
1 300 |
Підвищення якості кредитного портфелю |
- |
500 |
1 000 |
1 000 |
1 000 |
|
1 000 |
Доходи по роках |
- |
1500 |
3 000 |
3 200 |
3 300 |
3400 |
3 500 |
Всього доходи |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
17 900 |
Все це, за рахунок зниження витрат та зменшення кількості помилок, дає можливість банку правильно побудувати кредитну політику щодо кожного об’єкту кредитування: суми кредиту, умов його надання та строку використання.
Головною метою розрахунку показників економічної ефективності інформаційної підсистеми є оцінка ролі та ефективності використання інформаційної підсистеми.
Для оцінки ефективності інформаційної підсистеми використовуються моделі фінансового планування. Моделі фінансового планування - це спосіб визначення розмірів інвестицій в довгострокові проекти капіталовкладень. Процес аналізу і вибору різних способів вкладення коштів має назву фінансове планування.
Для оцінки капітальних проектів я використала 5 моделей фінансового планування: строк окупності; рентабельність інвестицій; чиста приведена вартість; коефіцієнт прибуток-витрати; індекс прибутковості.
На основі даних про витратам і доходам інформаційної підсистеми, був проведений розрахунок основних показників економічної ефективності. Отримані показники приведені у таблиці 3.3.
Таблиці 3.3
Показники ефективності впровадження скорингової системи оцінки кредитоспроможності позичальників
Показники ефективності |
Значення показників |
Строк окупності (років) |
0,1767 |
Рентабельність інвестицій, % |
1249,06 |
Коефіцієнт витрати-прибуток |
8,90 |
Приведена вартість |
8317,49 |
Чиста приведена вартість |
8105,49 |
Індекс прибутковості |
39,23 |
Показники розраховувались наступним чином:
Строк окупності визначає період часу, необхідний для окупності початкових витрат, вкладених в проект. Період (термін) окупності Ток розраховується по формулі (3.17)
|
(3.17) |
,де
– початкові капіталовкладення,
– річний чистий
прибуток.
Даній інформаційній підсистемі знадобиться 0,1767 року або приблизно два місяці (64 дні), щоб окупити первинні капіталовкладення. Цей строк є невеликим і повинен позитивно вплинути на процес прийняття рішення щодо впровадження даної інформаційної підсистеми у роботу відділу мікрокредитування. Її впровадження позитивно вплине на діяльність банку, так як строк служби складає 6 років, що дасть можливість повернути інвестовані кошти за два місяці, а в подальшому – економити кошти та отримувати постійні додаткові доходи.
Щоб
обчислити рентабельність інвестицій,
спочатку обчислюють середній чистий
дохід
по формулі (3.18)
|
(3.18) |
,де
– загальний дохід (прибуток),
– загальні витрати,
– термін служби підсистеми.
Середній чистий дохід = 2 648,00 грн.
Рентабельність
інвестицій
обчислюється по формулі (3.19)
|
(3.19) |
,де – попередні вкладення в підсистему.
Середній коефіцієнт рентабельності інвестицій складає 1 249,06 %. Враховуючи той факт, що грошові одиниці зазнають впливу інфляції, яка для них становить приблизно 5 – 25 % на рік, а також враховувати річний відсоток по депозитному вкладу, 8 – 13,5 %, то можна однозначно сказати, що капіталовкладення в даний проект є більш вигідними ніж тримати ці кошти на депозитному рахунку у банку.
Приведена
вартість – теперішня вартість платежу
чи платежів, що будуть отримані в
майбутньому. Приведена вартість
обчислюється по формулі :
|
(3.20) |
,де
– не приведена вартість,
– дисконт (процентна ставка чи вартість
капіталу на ринку),
– розрахунковий рік.
Приведена вартість проекту становить 8 317,49 грн.
Чиста приведена вартість – це сума грошей, що складають вартість інвестиції, враховуючі її витрати, заробітки і тимчасову вартість грошей. Чиста приведена вартість визначається по формулі (3.21)
|
(3.21) |
,де
– приведена вартість очікуваного
грошового потоку,
– первісні витрати (інвестиції).
Чиста приведена вартість становить 8 105,49 грн.
Простим
методом для обчислення прибутку
(рентабельності) від капіталовкладень
є обчислення коефіцієнта витрати/прибуток
,
що є відношенням загальних доходів і
загальних витрат і визначається по
формулі:
|
(3.22) |
,де – загальний доход (прибуток),
– загальні витрати.
В даному випадку коефіцієнт витрати/прибуток складає 8,90, це означає, що прибуток в 8,90 рази більше ніж витрати.
Індекс
прибутковості
обчислюється шляхом розподілу приведеної
вартості загального грошового потоку
від інвестицій на первісні витрати
(інвестиції), обчислюється за формулою
(3.23)
|
(3.23) |
,де – приведена вартість очікуваного грошового потоку,
– первісні витрати (інвестиції).
При впровадженні підсистеми індекс прибутковості складає 39,23, тобто проект підсистеми повністю окуповує витрати.
З урахуванням дисконту проект інформаційної підсистеми – це позитивний грошовій потік на 6-річний період часу, так як прибуток вище витрат і всі основні економічні показники ефективності мають позитивне значення. Термін окупності підсистеми складає 64 дні. Тому з впевненістю можна сказати, що підсистема окупить себе, та принесе очікувані результати.
Висновки до 3 розділу
Попит на мікрокредити останнім часом має тенденцію до зростання, що пояснюється усвідомленням підприємцями зручності та вигідності використання залучених коштів для розвитку бізнесу. Тут постає питання автоматизації оцінки кредитоспроможності клієнтів без зайвих витрат часу з метою обробки усіх заявок на кредити за найменші строки. Найбільш ефективною системою оцінки є скорингова система оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника. Кредитний ризик банків при кредитуванні, що розуміється як ризик неповернення кредиту і несплати відсотків, залежить і від матеріального стану, фізичного стану позичальника і його особистих якостей. У зв’язку з цим при мікрокредитуванні банк аналізує різноманітні групи факторів, які можуть вплинути на повернення кредиту позичальником (персональні дані, інформація про бізнес, забезпечення кредиту заставою). Система кредитного скорингу виводить висновки на кожному етапі обробки даних та визначає кінцеву оцінку кредитоспроможності клієнта. Суть кредитного скорингу полягає в тому, що кожний параметр кредитоспроможності позичальника має реальну оцінку - бал, а сума балів за всіма групами із врахуванням вагових коефіцієнтів є скоринговою оцінкою кредитоспроможності позичальника.
Досвід західних фінансово-економічних установ у використанні скорингових систем свідчить про ефективність та доцільність їх використання. Скоринг – системи дозволяють банківським працівникам швидко приймати рішення по кредитуванню, регулювати об’єми кредитування в залежності від ситуації на ринку і визначати оптимальне співвідношення між дохідністю кредитних операцій та рівнем ризику. На жаль, поки що не існує скорингових систем, розроблених і адаптованих під особливості української економіки, а використання готових західних моделей має ряд незручностей. У роботі пропонується до розгляду модель скорингової системи оцінки кредитоспроможності позичальників, яка базується не тільки на оцінці платоспроможності (фінансового стану), а й на експертній оцінці доцільності надання кредиту.
В цьому розділі приведена розробка скорингової системи оцінки кредитоспроможності позичальника та розрахований економічний ефект від впровадження цієї моделі в використання, що є позитивним для діяльності комерційного банку.