Розділ 3 удосконалення системи фінансових відносин за програмою мікрокредитування
3.1. Шляхи удосконалення комерційними банками оцінки кредитоспроможності мікропозичальників
Один із найпоширеніших методів визначення кредитоспроможності позичальників отримав назву “скорингової” (основаної на підрахунку балів) системи. Кредитний скоринг (credit scoring – система оцінок кредитоспроможності позичальника) представляє собою статистичний метод, що використовується кредиторами для швидкої і об’єктивної оцінки кредитного ризику особи, яка подає заявку на отримання займу (апліканта).
Прогнозування можливої неплатоспроможності потенційного позичальника – мрія кредиторів. Саме тому з появою комп’ютерів неплатоспроможність стала предметом серйозних статистичних досліджень. Більшість успішних досліджень в цій сфері виконувались шляхом по шагового дискримінаційного аналізу.
Для визначення кредитного ризику в даній роботі пропонується моделювання оцінки фінансового стану позичальників за допомогою розрахунку коефіцієнтів кредитного скорингу. Як зазначалось вище програма мікрокредитування націлена на кредитування малого та середнього бізнесу, представниками якого у своїй більшості є приватні підприємці. Одним із визначальних етапів кредитного циклу є проведення фінансово – економічного аналізу на місці бізнесу клієнта.
Усі коефіцієнти відіграють важливу роль, аналізуючи бізнес кредитний експерт оцінює всі показники консолідовано і приймає відповідне рішення. Але, в першу чергу, звертається увага на коефіцієнт покриття внеску вільними коштами, який показує чи зможе підприємець погашати кредит з чистого прибутку після врахування усіх витрат. Якщо цей коефіцієнт в нормі, то аналізується решта показників, якщо ні – пропонується менша сума кредиту або виноситься рішення про відмову у наданні кредиту. Коефіцієнт покриття внеску вільними коштами розраховується таким чином:
SFКП 1 = FC/ MA (3.1)
де:
SF КП 1 (scoring factor) – коефіцієнт покриття внеску вільними коштами;
FC (free capital) – вільні кошти в кінці місяця;
MA (monthly acquittance) – щомісячний внесок.
Після складання звіту прибутків та видатків в першу чергу розраховується цей коефіцієнт, далі розглядаються решта коефіцієнтів, які теж детально аналізуються і впливають на прийняття рішення кредитним комітетом щодо надання кредиту чи відмову у зв’язку із незадовільним фінансовим станом позичальника.
Тому пропонується модель скорингу ризику на основі розрахованих коефіцієнтів шляхом присвоєння кожному з них відповідного балу в залежності від його значущості та прийняти рішення про надання кредиту.
Відмінною рисою скорингового методу є те, що він розробляється самостійно кожним банком, виходячи з особливостей, характерних його клієнтурі, враховуючи традиції країни, зміни соціально-економічних умов, що впливають на поведінку людей.
Різноманітні банки по-різному використовують кредитні скорингові системи (КСС). Великі фінансові інститути зазвичай повністю покладаються на електронні КСС завдяки їх високій швидкості, інші застосовують кредитні скорингові системи для первинного відбору надійних позичальників. Застосування КСС дозволяє :
Вдосконалити управління портфелем ризиків завдяки прийняттю більш зважених і точних рішень;
Знизити операційні витрати за рахунок економії робочого часу банківського персоналу;
Інсталяцію нових систем прийняття рішень про видачу кредитів і удосконалених моделей кредитування .
Сьогодні у розпорядженні банків знаходиться два типи кредитних скорингових систем, спільне або роздільне, застосування яких залежить від вимог конкретного виду бізнесу. Розглянемо їх детальніше.
Система динамічного скорингу ризику (Dynamic Risk Score - DRS). Система DRS оцінює рівень стабільності бізнесу позичальника з точки зору виникнення ймовірних аварійних фінансових ситуацій у зв’язку з :
припиненням бізнес – операцій;
боргами кредиторам;
банкрутством;
зміною керівництва;
припиненням підприємницької діяльності.
Проводячи розрахунки із врахуванням ста предикативних факторів, включаючи фінансову, кредитну і демографічну інформацію про позичальника, DRS допомагає спростити прийняття складних і ризикованих рішень про надання кредитів, завдяки видачі кредиторам відповідних рекомендацій і оцінок про апліканта.
2. Система динамічного скорингу прострочки платежів (Dynamic Delinquency Score - DDS). Застосування системи DDS, яка функціонує на основі аналізу статистичних даних і оцінює позичальника з точки зору своєчасного або несвоєчасного погашення платежів по кредиту, наділяє банки новими можливостями, а саме:
скорочення об’ємів прострочених боргів;
автоматизація процесів прийняття рішень;
зниження операційних витрат на обробку заявок позичальників;
підвищення об’єктивності при розгляді заявок;
стандартизація процесів прийняття рішень;
підвищення ефективності кредитних операцій.
Таким чином, видно, що інформація про минулі платежі по кредитам представляє собою найбільш важливу складову для оцінки кредитоспроможності будь-якого позичальника.
Більшість фінансових інститутів використовують для аналізу кредитні скорингові системи, які базуються на оцінці чотирьох критеріїв (сукупність чотирьох “С”) – характеру і індивідуальних особливостей позичальника (character), його кредитоспроможності (creditworthiness), фінансових можливостей (capacity), а також наявності забезпечення або застави (collateral). На основі цих критеріїв КСС вираховує статистичну ймовірність того, що виданий банком кредит буде успішно сплачений.
Таким чином, у відділеннях банку спеціалісти працюють не з самим інструментом для моделювання, а з готовою моделлю, тому пропонується розробка та реалізація математичної моделі скорингу, суть якої полягає в оцінці фінансових показників стану бізнесу позичальника і на її основі прийняття рішення управління кредитними операціями.
Від ефективної і оперативної оцінки платоспроможності і надійності позичальника залежить успіх або поразка банку на ринку кредитування. Кредитування малого бізнесу в Україні є особливо ризиковим, тому фінансово-економічний аналіз позичальників (приватних підприємців) з однієї сторони повинен бути ретельним і досконалим, а з іншої – оперативним і ефективним. Найефективнішою системою оцінки ризиків є система кредитного скорингу.
Скорингова система оцінки кредитного ризику при наданні мікрокредитів відповідає таким вимогам: об’єктивність; автоматизація – дозволяє обробляти велику кількість заявок у реальному часі; точність результатів обробки даних; адаптованість та гнучкість – актуальність розробленої методики незалежно від змін різних факторів; зрозумілість – при виведенні результатів оцінки ризику система виводить пояснення того чи іншого рішення.
Особливістю даної системи є те, що у ході аналізу платоспроможності позичальника консолідовано розглядається декілька груп факторів, а саме:
Дані особистого характеру про потенційного позичальника.
Фінансові показники бізнесу клієнта – на основі фінансово-економічного аналізу складається звіт прибутків та видатків, а також баланс, потім розраховуються коефіцієнти, які певною мірою характеризують успішність фінансової діяльності позичальника.
Забезпеченість кредиту – аналіз та оцінка наявного майна (особистого та задіяного у бізнесі), оскільки кредит надається на умові забезпеченості.
Кожна група факторів має свою вагу у прийнятті рішення про надання кредиту, яка у вигляді вагового коефіцієнту множиться на суму балів у кожній групі факторів, після чого ми отримуємо оцінку кредитоспроможності клієнта. Блок-схема системи скорингу складається з блоку аналізу даних, висновків та блоку прийняття рішень, представлена на рис. 3.1:
Рис. 3.1. Схема роботи інформаційної системи скорингу
На першому етапі клієнт заповнює анкету-заявку на кредит, дані якої вносяться у систему. Якщо ці дані не суперечать умовам мікрокредитування, то кредитний експерт виїжджає на місце бізнесу та проводить фінансово-економічний аналіз, результати якого відображаються у звіті доходів та видатків і балансі. На основі даних про бізнес розраховуються фінансові показники результатів підприємницької діяльності (коефіцієнти). В першу чергу, увага звертається на коефіцієнт покриття внеску вільними коштами, тобто можливість підприємця щомісяця вносити певну суму (погашення тіла кредиту та відсотків) з чистого прибутку (після сплати за усіма статтями витрат). Якщо цей коефіцієнт у нормі (дорівнює або перевищує 1,5), то розрахунок коефіцієнтів продовжується далі, якщо ні (при невеликому відхиленні) – клієнту пропонується менша сума кредиту (яку він зможе погашати) або виноситься рішення про відмову у наданні кредиту. За результатами розрахунку показників виводиться висновок по загальному фінансовому стану позичальника, далі розглядається забезпечення кредиту. У якості застави може виступати особисте майно, автотранспорт, нерухомість, обладнання, товар і т.д., у сумі вартість застави повинна перевищувати суму кредиту в 1,1 рази. Якщо забезпечення не достатньо, то клієнту пропонується сума кредиту адекватна сумі застави, або пропонується знайти необхідне забезпечення (наприклад, майно поручителя, близьких родичів і т.д.). Розглянувши запропоноване забезпечення, система виводить кількість балів. Висновки по кожному з факторів аналізу акумулюються у блоці висновків і у вигляді прогумованих балів відправляються у блок прийняття рішень, в якому розраховується кінцева оцінка кредитоспроможності позичальника і приймається рішення про надання/відмову кредиту.
Таким чином, система кредитного скорингу є потужним аналітичним інструментом. Впровадження скорингової системи оцінки платоспроможності допоможе відділу мікрокредитування підвищити ефективність діяльності шляхом оцінки платоспроможності клієнтів, а отже, зменшення ризиків несплати внесків по кредиту та прострочених сплат, а також закріпити конкурентні позиції банку на ринку кредитування.