Тема № 2 «Статистика ринкової кон’юнктури» 2мОс,2мОп

1. Поняття, завдання, система показників статистичного вивчення ринку.

2. Розрахунок і аналіз потенціалу ринку.

3. Аналіз пропорційності, тенденцій та циклічності розвитку ринку.

4. Статистичні методи вимірювання та прогнозування попиту та пропозиції.

1. Поняття, завдання, система показників статистичного вивчення ринку

Автором теорії економічної кон’юнктури вважають видатного українського вченого М.І. Туган-Барановського.

Кон’юнктура ринку – сукупність умов, визначають конкретну економічну ринкову ситуацію ринку на певний момент чи за відрізок часу.

Ринкова ситуація є динамічною і тому потребує постійного вивчення. Оцінка і аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності й маркетингу на всіх рівнях управління, формування державної політики регулювання ринку за допомогою соціально-економічного та податкового впливу, вироблення відповідних законів.

Завданням статистики кон’юнктури ринку товарів та послуг є:

1. збір кон’юнктурної інформації та її обробка;

2. кількісна та якісна оцінка стану ринку, типології ринкової ситуації;

3. Характеристика та аналіз масштабів ринкових операцій і ступеня ділової активності;

4. Оцінка і аналіз динамічної стійкості, сезонності, циклічності та характеристика регіональних особливостей ринку;

5. Оцінка і аналіз ділової активності, рівня монополізації й інтенсивності конкуренції;

6. Оцінка комерційного (ринкового) ризику.

Для реалізації цих завдань використовується система показників, які об’єднуються у 9 блоків:I

I Пропозиція товарів і послуг: обсяг, структура і динаміка пропозиції; виробничий і сировинний потенціал пропозиції; еластичність пропозиції.

II Купівельний попит: у диференціації за ступенем задоволення, вектором зміни, формами утворення, купівельними намірами, станом ринку і місцем покупки; споживчий потенціал (у цілому і по окремих товарах та послугах); місткість ринку (засобів виробництва, предметів споживання, послуг); еластичність попиту.

III Пропорційність ринку: співвідношення попиту й пропозиції ринку засобів виробництва, споживчих товарів і послуг; структура товарообороту, продавців і покупців.

IV Тенденція розвитку ринку: темпи росту, вектори й параметри трендів продажу, цін і товарних запасів, інвестицій і прибутків.

V Коливання, стійкість і циклічність ринку: коефіцієнти варіації продажу, цін і товарних запасів в часі і просторі; параметри моделей сезонності й циклічності ринку.

VI Регіональна варіація стану і розвитку ринку: співвідношення пропорцій ринку в різних регіонах; регіональні відмінності попиту на душу населення, темпів динаміки основних параметрів розвитку ринку.

VII Ділова активність: портфель замовлень, його склад, наповнюваність і динаміка; число, розмір, частота й динаміка угод; ступінь завантаженості виробничих (торгових ) потужностей;

VIII Комерційний (ринковий ) ризик: інвестиційний ризик, ризик прийняття маркетингових рішень; ризик випадкових ринкових коливань.

IX Масштаб ринку, рівень монополізації і конкуренції: число фірм на ринку кожного товару, їх розподіл за формами власності, розміром, організаційними формами і спеціалізацією; рівень приватизації, поділ ринку (частка кожної із фірм в загальному обсязі збуту і продажу).

В якості інформаційних джерел для кон’юнктурного аналізу використовуються: дані статистики виробництва, товарообороту і товарних запасів, цін, фінансів, соціально-демографічної статистики й інших.

Для збору додаткової інформації використовуються методи вибіркового спостереження, спеціальні моментні або періодичні обстеження, зокрема, панельні (панель - вибіркова сукупність домогосподарств , яка функціонує постійно та регулярно подає згідно з програмою і за матеріальну винагороду певну інформацію).

Джерелами кон’юнктурної інформації виступають також довідки про ринкову ситуацію, що подаються торговими кореспондентами (продавцями, товарознавцями, адміністративними працівниками підприємств тощо).

Швидким способом збору інформації про оцінку діяльності підприємств та очікувані зміни основних показників їх роботи слугують кон’юнктурні обстеження (поштові анкетні опитування керівників підприємств). Від статистичної звітності кон’юнктурні обстеження відрізняються методами проведення і використання результатів, у них присутні елементи як статистичних, так і соціологічних опитувань. Їх основними результатами є відомості про суб’єктивні оцінки та короткотермінові очікування, що формуються на підприємствах. Перше кон’юнктурне обстеження було проведено у 1949 році в Німеччині. Згодом їх проводили у Франції, Італії, Великобританії. З 1962 року Європейський Союз координує зусилля для гармонізації обстежень у країнах континенту.

У системі Держкомстату України кон’юнктурні обстеження проводять в промисловості, капітальному будівництві, роздрібній торгівлі, сільському господарстві, транспортній сфері.

Коли неможливо одержати конкретні дані про кон’юнктурну ситуацію, доцільно застосовувати методи експертних оцінок. У практиці кон’юнктурного аналізу найчастіше серед них застосовують : метод Делфі, метод мозкового штурму, метод синектики.

Метод Делфі полягає в анонімному анкетному опитуванні експертів, кожен з яких не знає, хто ще залучений до цієї роботи, не знає змісту інших анкет. Відповіді ранжуються та обчислюються їх статистичні показники: середні, показники варіації, медіани і квартелі. Медіана розглядається як групова думка експертів, а міжквартильний розмах – як показник узгодженості їх думок. Чим ближчий квадратичний коефіцієнт варіації відповідей експертів до нуля, тим вища репрезентативність узгодженої оцінки. Далі в групі експертів залишаються тільки ті, чиї оцінки знаходяться в межах міжквартильного розмаху. Їх ознайомлюють з обґрунтуванням причин розбіжностей вибулих експертів, і їм надають шанс змінити свою оцінку. Можуть вноситися зміни в анкету і повторюватися декілька разів, поки оцінки експертів не зблизяться настільки, що середня з них вважатиметься достатньо надійною.

За методом мозкового штурму роблять оцінки і доходять висновків на засіданні, де присутні експерти розділяються на дві групи: 1 – концентрує або генерує ідеї і оцінки, 2 – їх аналізує. Проходить вільний обмін думками з забороною критики будь яких ідей. Керівник направляє процес в необхідному руслі.

Метод синектики (з’єднання різноманітних невідповідних елементів) полягає в нараді спеціалістів різних галузей діяльності для змагання і внесення заздалегідь задуманої ідеї. Обирається варіант, який підтримується більшістю.