1.4. Характеристика учасників ринку та їхніх економічних операцій

Світове співтовариство розробило систему показників для вимірювання функціонування ринкової економіки, яка називається системою національних рахунків (СНР).СНР є інституційною системою. Базовими її блоками є інституційні одиниці (головні учасники ринкової економіки )та їхні економічні операції.

Учасниками ринкової економіки вважаються тільки «резиденти» даної країни. Резидент — це суб’єкт господарювання, який має довгостроковий економічний інтерес на території даної країни і на регулярній основі залучений до економічних операцій на цій самій території. Інституційна одиниця — це господарська одиниця, яка є резидентом і здатна від свого імені володіти активами, приймати на себе зобов’язання, здійснювати економічну діяльність та операції з іншими інституційними господарськими одиницями. Основні інституційні одиниці:

• домашні господарства –– одна особа; сім’я; група людей, які живуть разом, спільно використовують доходи і здійснюють витрати;

• корпорації — юридичні особи, створені з метою виробництва товарів і послуг для реалізації їх на ринку. Термін «підприємство» в СНР використовується як загальний термін для одиниці, зайнятої виробництвом продуктів. Підприємство може бути корпоративним (коли це корпорація) або не корпоративним. Таким чином, термін «підприємство» не стосується визначення інституційної одиниці. Асоціаційні, дочірні та материнські/холдингові корпорації є окремими інституційними одиницями. Квазікорпорації виникають тоді, коли інституційні одиниці не можна поділити. Ідеться про некорпоративні підприємства, які належать домогосподарствам і функціонують так, неначе вони є корпоративними. Сюди належать також державні установи, у складі яких утворено державні транспортні підприємства і підприємства комунального господарства для здійснення підприємницької діяльності;

• державні установи — створюються в результаті політичних процесів і мають законодавчу, судову чи виконавчу владу над іншими інституційними одиницями в межах однієї території. Це міністерства, фонди соціального страхування, муніципалітети та ін.;

• некомерційні організації (НКО) — юридичні особи чи громадські організації, утворені з метою виробництва товарів і послуг, чий статус не дозволяє їм бути джерелом доходу, прибутку чи іншої фінансової вигоди для одиниць, які їх засновують, контролюють чи фінансують. До них належать:

• НКО, які обслуговують інші інституційні одиниці, крім домогосподарств;

• НКО, які займаються ринковим виробництвом (продають товари і послуги за економічно значущими цінами).Ці ринкові НКО розглядаються як корпорації;

• НКО, які обслуговують домогосподарства (приватні некомерційні організації, які обслуговують домогосподарства);

Інституційні одиниці групуються в галузі та інституційні сектори або секторальні рахунки СНР згідно з їхніми функціями в економічному процесі. У СНР представлено шість основних секторів, причому шостий сектор утворено для одиниць — нерезидентів. Секторальна класифікація дуже чітко відбиває основні функції суб’єктів господарювання в економічному процесі:

• виробництво продуктів з метою їх реалізації на ринку і утворення доходу, це сектори: 1-й –– нефінансових корпорацій; 2-й –– фінансових корпорацій (і домогосподарства як виробники);

• виробництво послуг: 3-й сектор державного управління;

• кінцеве споживання: 4-й сектор домогосподарств;

• надання безкоштовних або майже безкоштовних послуг домогосподарствам: 5-й сектор недержавних некомерційних організацій, які обслуговують домогосподарства (товариства, спілки та ін.) Сектор домогосподарств відіграє двоїсту роль: виробництво і споживання, у результаті чого утворюється змішаний дохід.

• Операції резидентів з іншим світом: 6-й сектор «інший світ».

Існують три джерела даних щодо операцій резидентів з іншим світом: інформація про платежі, пов’язані з іншим світом, яка проходить через банки (система платіжних документів); дані, отримувані шляхом обстеження одиниць-резидентів; інформація митних органів Держмитслужби України — митні декларації (тільки для товарів).

Групування інституційних одиниць за секторами економіки дає змогу аналізувати грошові потоки — доходи і витрати, а групування інституційних одиниць за галузями та основними видами економічної діяльності –– аналізувати рух товарних потоків, моделювати міжгалузеві зв’язки за таблицями «витрати –– випуск».

Розмаїття економічних операцій у СНР представлено такими основними групами:

1. операції з товарами та послугами;

2. розподільні операції;

3. фінансові операції або операції з руху капіталів.

Перша та друга групи операцій стосуються виробництва, обміну та використання товарів і послуг у галузях і секторах економіки. Фінансові операції застосовуються для формування показників фінансових активів і пасивів, їх зміни за секторами економіки та визначення головного результату фінансування ринкової економіки і її секторів: чисте кредитування («+») або чисте запозичення («–»).

За міжнародними стандартами обліку та методологією СНР рекомендовано реєструвати всі операції на основі нарахувань.

Операції з товарами та послугами характеризуються такими статистичними показниками, як випуск; проміжне споживання; витрати на кінцеве споживання; фактичне кінцеве споживання; валове нагромадження; зміна запасів; експорт; імпорт.

Розподільні операції характеризуються такими статистичними показниками, як оплата праці найманих працівників, податки на виробництво та імпорт; субсидії на виробництво та імпорт; доходи від власності; податки на доходи, майно та ін.; відрахування на соціальне страхування та соціальні виплати; інші поточні трансферти; капітальні трансферти.

Фінансові операції характеризуються такими показниками: монетарне золото та спеціальні права запозичення (СПЗ), готівкові гроші та депозити; цінні папери, акції, позики, страхові технічні резерви, споживання основного капіталу, номінальний холдинговий прибуток/збиток та ін.