Просвітництво

(Вольтер, Дідро, Руссо, Гольбах)

Головні риси:

1. Осмислення проблем буржуазного суспільства.

2. Раціоналізм.

3. Застосування розуму для організації суспільного буття.

4. Ідея прогресу – перехід від нижчих форм організації до вищих.

5. Проблема людини.

6. Детеологізація (критика деяких релігійних положень Вольтер, Дідро, атеїзм – Гольбах)

Німецька класична філософія

(кін 18 – поч. 19 ст)

Кант, Гегель, Фейєрбах, Фіхте, Шеллінг

Головні риси:

1. Ця філософія увібрала в себе всі напрямки, які існували в філософії на той час (об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, матеріалізм)

2. Всі представники розглядають роль філософії як гуманістичну – таку, що сприяє розвитку людини.

3. Розробка діалектичного методу як обґрунтування всезагального закону вічного розвитку (Гегель)

4. Створення, пояснення світу на засадах розуму

5. Зміщення акцентів з аналізу природи на дослідження світу людини і історії, і розгляд людини в світі культури.

Філософія Канта називається трансцендентальною як вчення про апріорії (до досвідне знання)

Особливості філософії Канта:

1. Розвинув теорію про наявність меж пізнавальних можливостей людини (неможливість пізнати «речі в собі»).

2. Розробив вчення про категорії як ті поняття, якими оперує філософія.

3. Здійснив переворот у філософії, оскільки на перше місце поставив не предмет, а думку людини, не пасивне споглядання предмету, а його конструювання, що виступає кінцевим результатом пізнання.

4. Сформулював всезагальний моральний закон як категоричний імператив.

3 головні праці:

1. «Критика чистого розуму» - вчення про пізнання.

2. «Критика практичного розуму» - вчення про мораль

3. «Критика здатності чудження» вчення про естетику.

Етапи в процесі пізнання за Кантом:

1. Чуттєве (трансцендентальна естетика)

2. Розсудкове пізнання (трансцендентальна аналітика)

3. Розумове пізнання (трансцендентальна діалектика)

Чуттєве

В результаті взаємодії органів чуттів з дійсністю виникають відчуття, а їх впорядкованість в просторі і часі формує одиничні споглядання. Простір і час є апріорними формами чуттєвості і породжуються суб’єктом.

Розсудкове

Одиничні споглядання пов’язуються розсудком в певну єдність (синтезуються). Розсудку характерна апріорна здатність зв’язувати за допомогою певних понять. Ці форми розсудку, які в ньому апріорно містяться і синтезують одиничні споглядання, називаються категоріями (кількості, якості, модальності, відношення).

Розумове

На рівні розуму виникають трансцендентні ідеї, які виходять за межі досвіду. Це ідеї психологічні (вчення про думку), космологічні (вчення про світ), теологічні (вчення про бога). Ці ідеї передбачають прагнення розуму до досягнення «речей в собі», але, наближаючись до них, розум породжує антиномію (заперечення), чим засвідчує межі пізнавальних можливостей людини.

Гегель розробляє діалектичне вчення, яке розвивається на ідеалістичному ґрунті. Основою цього постає абсолютна ідея, яка згідно законів діалектики постійно розвивається і переходить від однієї ступені до іншої. На певному етапі переходить в природу, а потім в вищий ступінь свого розвитку – абсолютний дух, де ідея проявляється в людській історії.

Абсолютний дух включає в себе 3 етапи:

1. Суб’єктивний (людська свідомість)

2. Об’єктивний (суспільство і його форми)

3. Абсолютний дух (мистецтво, релігія, філософія)

Особливості Гегелівської філософії:

1. Пантеїзм – божественна думка пронизує весь світ

2. Панлогізм – божественне мислення є логічним

3. Діалектика – розгляд всіх явищ і процесів в постійному взаємозв’язку і розвитку.

Фейєрбах

1. Представник матеріалізму і атеїзму

2. Антропологічний матеріалізм (розгляд людини як природної чуттєвої істоти)

3. Атеїзм – розгляд релігії як відчудження в сутності людини.

V- лекція