Антична філософія

Антична філософія включає наступні етапи:

1. Становлення давньо-грецької філософії (6-5 ст. до н.е.)

2. Класична грецька філософія (5-4 ст. до н.е.) (Сократ, Платон, Арістотель)

3. Елліністичний (4-1 ст. до н.е.)

4. Греко-римський (1 ст. до н.е. – 4,5ст. н.е.)

Головні риси античної філософії

1. Космоцентризм – орієнтація на космос як організаційно-впорядковану цілісність, в якій панує розум.

2. Пошук першооснов буття

А) Мілетська школа – натуралістична фаза розвитку філософії, оскільки першооснову шукали в речовинній формі.(Фалес – основу всього складає вода, Анаксімандр – первоначалом вважав айперон – невизначена матерія без кількісних і якісних характеристик, Анаксімен – в основі всього лежить повітря).

Б) Геракліт з Ефесу – основою всього вбачав вогонь.

В) Елейська школа (Парменіт, Зенон Елейський) – основою всього сущого вважали буття(те , що охоплюється думкою і мислиться без суперечностей, тому буття є , а небуття немає.) Основні властивості буття: вічне, єдине і ціле, нерухоме.

В) Атомістичне вчення (Демокріт, Левкіп) – основою всього існуючого є атоми, вони вічні, рухомі і в процесі їх руху виникають речі.

Г) Вчення Платона:основою всього вбачав ідеї – вічні незмінні ейдоси, ідея охоплюється розумом.

Д) Вчення Арістотеля: первоначалами будуть 4 причини.

Арістотель – основоположник метафізики – вчення про суще, першопричини і начала.

1. Форма – сутність речі, вічна незмінна метафізична сутність.

2. Матерія – пасивна, безформенна на відміну від форми.

3. Ентелехія – реалізація закладених можливостей.

4. Форма форм (бог) – першопричина.

1. Проблема людини і моралі (Сократ):людина я моральна істота, сутність якої полягає в душі.

2. Вирішення етичних і соціально-політичних проблем: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.

Філософія Середньовіччя

Головні риси Середньовічної філософії:

1.Теоцентризм – Бог в основі всього сущого.

2.Теїзм – первинність Бога щодо світу.

3.Креаціонізм – Бог створює світ з нічого, одним Своїм словом.

4.Людина виділяється з світу природи і проголошується Божим творінням.

5.Догматизм – положення віровчення, які не потребують доведення.

6.Проголошується принцип свободи людини.

7.Можливість пізнання світу через пізнання Бога.

Середньовіччя включає в себе 2 періоди:

1.Патристика(включає апологетику – захист свого віровчення(Оріген, Дертуліан)(2,3-8 ст.)) – сукупність релігійно-філософських поглядів отців церкви, спрямованих на обґрунтування християнського віровчення(Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Нісський, Августин Блаженний(розгляд розвитку суспільства як боротьби двох градів – земного і небесного; лінійне розуміння історії від створення світу до його завершення); особливе положення людини як богоподібної істоти; роль каяття і сповіді в житті людини; підпорядкування розуму вірі)).

2.Схоластика(11-14 ст.) – тип філософування, де засобами людського розуму намагаються обґрунтувати прийняті на віру ідеї; характерна певна дискусія між реалізмом і номіналізмом. Реалісти вважають, що реальним існуванням володіють не реальні речі, а універсалії. До реалістів відноситься Фома Аквінський, який продовжує вчення Арістотеля і вважає, що універсалії – це форма одиничного, сутність речі, реальність загальних понять. Номіналізм – представники вважають, що реальністю володіють одиничні речі, а універсалії – це лише назви, імена.