1.3.4 Амортизація основних фондів Амортизація – це процес відшкодування зносу основних фондів. Із

амортизаційних сум, що включаються в склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовують для відтворення основних фондів.

Згідно з “Положенням про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства” амортизації також підлягають витрати, пов’язані з :

- придбанням і введенням у експлуатацію основних фондів;

- самостійне виготовлення основних фондів;

- проведення певних видів ремонтів, реконструкції і модернізації основних фондів.

Для нарахування амортизації основні фонди ділять на такі групи:

- будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

- транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електро-механічні прилади та інструменти, інформаційні системи;

- інші фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2.

Норму амортизації визначають з виразу:

Н = (В – Вл) 100 % / В Тсл , (1.8)

де Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, визначена технологічною документацією.

Річні норми амортизаційних відрахувань, затверджені “Положенням...”, встановлюють у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в таких розмірах: група 1 – 5 %; група 2 – 25%; група 3 – 15%.

Ці ж норми застосовують бюджетними установами для визначення

зносу основних фондів.

Сума амортизації – визначається як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу Вп і встановленої для відповідної групи норми амортизації Н,%:

А = В Н / 100 , (1.9)

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.

Відповідно до “Положення ...” , прискорена амортизація основних

фондів групи 3, придбаних після 1 січня 1997 року, здійснюється за такими нормами: 1 рік – 15%, 2 рік – 30 %, 3 рік 20 %, 4 – 15%, 5 – 10%, 6 – 5%, 7 – 5%.

У разі застосування прискореної амортизації сума амортизаційних

відрахувань визначається як сума відповідних добутків початкової вартості окремих видів основних фондів групи 3 та норм амортизаційних відрахувань.

Віднесення сум амортизації на витрати виробництва здійснюють щоквартально в розмірі 25 % норми амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 1 проводять до досягнення кожним об’єктом балансової вартості 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залишкову вартість таких основних фондів відносять на витрати виробництва в тому періоді, в якому досягнута така вартість.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 2 і групи 3 проводять до досягнення групою нульового значення балансової вартості.

1.3.5 Показники використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризують рядом показників, які ділять на загальні і часткові.

Одним з основних загальних показників є фондовіддача

Ф = О / В , (1.10)

де О – обсяг продукції підприємства за рік, грн.; В – середньорічна вартість основних фондів.

Часто для топографо-геодезичного підприємства фондовіддачу знаходять за формулою

Факт = О10 / Вакт, (1.11)

де О10 – річний обсяг робіт у натуральних показниках, приведений до зйомки масштабу 1:10000; Вакт – вартість активної частини основних фондів.

Для польових робіт визначають сезонну фондовіддачу

Фпол сез = О10пол / Вакт пол, (1.12)

де О10пол – обсяги польових робіт, приведені до зйомки масштабу 1:10000; Вакт пол – вартість приладів, які використовують для виконання польових робіт.

Річну фондовіддачу для польових робіт знаходимо з виразу:

Ф_{річ пол} = ( О_{пол 12 міс} ) / ( В_{акт пол} П_міс ), (1.13)

де П_міс – тривалість польового сезону, місяців.

Для камеральних робіт фондовіддачу знаходимо з виразу

Ф_кам = О_кам / В_{акт кам}, (1.14)

де О_кам – обсяг камеральних робіт; В_акт – вартість фондів, які використовують у камеральних роботах.