3. Основні умови/ обставини програмування сучасного українського радіомовлення

В аналізі процесів комерціалізації українського радіо О. Гоян солідарний із поглядами В. Сухаревої становлення приватного радіо в Росії. Так, період середини та другої половини 90-х рр. ХХ ст. дослідники називають «семирічкою ейфорії» як для творців комерційних радіостанцій, так і для їх слухачів» [2, 60]. В цьому періоді О. Гоян виділяє 6 основних етапів:

1. Підкорення FM-діапазону в Україні. В грудні 1992 року першою вверхньому УКХ стала працювати радіостанція «Глас» (Одеса). Розташування комеріцйних радіостанцй в FM-діапазоні поставило в невигідні умови конкурентної боротьби державне радіо, яке вийшло в ефір на частоті 105 МГц лише 1996 р. (радіо «Промінь»).

2. Поступово зменшується присутність у комерційному радіоефірі програмного продукту іноземного виробництва.

3. Відбувається становлення мережевого радіомовлення: 1996 – радіо «Ютар» (Київ – Одеса- Миколаїв), «Просто-раді.О» (Одеса – Миколаїв – Київ), «Люкс FM» (Львів-Київ) тощо.

4. З’являються перші інтернет-радіостанції: «Радіо ФДР» (Київ), «Радіо ТіNet» (Запоріжжя).

5. Поза «семирічкою ейфорії» знаходяться важливі етапи в реформуванні українського радіомовлення. Зокрема, створення громадського радіо – «Світ FM» (Ужгород) – 2002 р. Радіо було створено на кошти фонду «Відродження». Сполучало формати «Public» і «Talk». Музичний формат – Hot AC (60% зарубіжної музики та 40% вітчизняної).

6. У цей же час – 2002 р. – розвиваються розмовні інформаційні радіостанції. Так, саме в цей період мережевою станцією стає радіо «Ера».

Для повноти уявлення про особливості процесу розвитку новітнього українського радіомовлення, умови й обставини його програмування варто звернути увагу на періодизацію Б. Скуратівського, якого вважають ледве не літописцем сучасного радіомовлення.

Так, на його думку, виглядає історія FM-мовлення в Україні:

1. 1993 – радіо «Рокс» (Київ» перше в верхньому УКХ-діапазоні;

2. 1994 – «Мюзік-радіо», «Гала», «Ютар» - переважання музики «другої свіжості». Радіо «Рокс» слухали завдяки різноманітному ефіру з безліччю тематичних програм, а «Мюзік-радіо» - за виграшний формат (музика нон-стоп).

3. 1995 – «сірий період» у цілому. Та з’являється радіо «Континент» зі ставкою на елітарність. Його називала джазовим, культурологічним каналом. Також у цей періо варто особливу увагу звернути на львівський «Люкс». Він вражав відсутністю в ефірі російської музики та галицьким гумором.

4. 1996 – прорив одеського «Просто-раді.О» і сканадал двох «Гал» (американця Джозефа Чарлза Леміра та його українського партнера Гліба Малютіна, який у суді програв. Згодом він створить ТРК «Лідер»). Цей період Б. Скуратівський називає «періодом справжньої комерціалізації ефіру.

5. 1997 р. – «Наше радіо», «Довіра», «Активность» (танцювальне радіо), радіо «Столиця» [8].

В цілому критерій популярності тієї чи іншої радіостанції в Києві не може претендувати на вичерпність при оцінці особливостей розвитку радіомовлення загалом.

Слід звернути увагу також на інші чинники, що обумовили теперішній стан українського радіоефіру. Серед них варто відзначити створення радіохолдингів (2001) – «радіостанції з різними форматами, об’єднуються з метою координації як програмної діяльності, так і розподілу рекламного ринку. Радіохолдинги об’єднують потужні мережі мовників, що дозволяє не лише монополізувати ринок, а й розвивати його форматність» [2, 71].

Ще один чинник – державне регулювання форматної специфіки радіоринку. Про це йдеться в рішенні Нацради України з питань ТБ і радіомовлення № 767 від 25 вересня 2002 р. «Про форматний принцип радіомовлення».

Отже, серед основних умов і обставин розвитку комерційного радіомовлення в Україні та особливостей його програмування варто назвати:

• активний перехід столичних і регіональних мовників у верхній УКХ діапазон і перемогу над державним радіомовленням,

• практично одночасний розвиток музично-інформаційного радіо по всій країні,

• використання не лише досвіду зарубіжних (переважно, російських) мовників, а трансляція їхнього програмного продукту;

• корпоративізація радіопідприємств на всеукраїнському та регіональному рівнях,

• монополізація рекламного ринку медіа-холдингами,

• ретрансляція медіа-холдингами столичного раіодпродукту, що б’є по місцевому радіомовленню,

• закріплення на законодавчому рівні форматної специфіки українського радіоринку.