Література

Бокань В., Польовий Л. Історія української культури: Навч. посіб. / В. Бокань, Л. Польовий – К.: МАУП, 2002. – 249 с.

Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посіб./ За ред. І. І. Тюрменко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 370 с.

Прокоп Д. Українці в Західній Канаді. До історії їхнього поселення та поступу. – Едмонтон, Вінніпег, 1988. – 148 с.

Сверстюк С. Блудні сини України. – К.: Знання, 1993. – 312 с.

Трощинський В. П., Шевченко А.А. Українці в світі / В. П. Трощинський, А. А. Шевченко. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – 352 с.

Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.

Шейко В. М., Білоцерковський В. Я. Історія української культури: Навч. посіб./ В. М. Шейко. - К.: Знання, 2009.- 413 с.

Словник термінів

Автохтони — перші мешканці країни чи їх нащадки (у проти­лежність народам), що прибули на дану територію). Грецька назва «автохтони» відповідає римській «аборигени».

Агіографія (від грец. «святий» і «пишу») — вид церковно-історич­ної літератури, який містить життєписи святих; це розповіді про ду­ховних і світських осіб, канонізованих християнською церквою.

Акварель — живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.

Античність – (від лат. «давній») греко-римський період стародавньої історії та культури.

Апокрифи - релігійні твори, не визнані церквою як канонічні й заборонені.

Артефакт культури – будь-який штучно створений об’єкт, що має як певні фізичні характеристики, так і знаковий або символічний зміст.

Берестяні грамоти — давньоукраїнські тексти, розміщені на бе­ресті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціаль­ною паличкою — писалом. За змістом це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послан­ня, учнівські вправи тощо.

Бароко – (від італ. «химерний», «дивний») – стиль у європейському мистецтві кінця ХVІ – середини ХVІІІ ст. Для мистецтва бароко характерні грандіозність і декоративна пишність, урочистість і схильність до вражаючих ефектів.

Варвари (від грец. «бар бара» — іноземці) — назва, яку стародавні греки (а затим і римляни) давали племенам, що жили поза межами їх держав і відрізнялися звичаями й культурою.

Вертеп — вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом. («Вертеп» з грец. — печера, в якій народився Ісус.)

Герменевтика — напрямок гуманітарної науки, який займається інтерпретацією та коментуванням тексту, а також проблемами взаємо­розуміння різних культур.

Глаголиця — одна із стародавніх слов’янських систем письма. Напевне, передує кирилиці.

Голосіння — старовинні українські народні пісні (на похованнях). Це імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Готика – (від лат. «готський») – архітектурний і художній стиль, поширений у країнах Європи (серед. ХІІ – ХV ст.). Готичний стиль прийшов на зміну романському й набув розвитку переважно в культових будівлях – міських соборах. Для форм готичної архітектури характерні стрілчасті арки й ребристі склепіння, великі вікна (вітражі), портали та декоративні деталі.

Гравюра — вид графіки, в якому зображення є друкованим відбит­ком малюнка, який нанесений на дошку малярем-гравером; відбит­ки також називаються гравюрами.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, основним зображаль­ним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Гуманізм – ( від лат. «людяний» ) прогресивний ідейний напрям культури епохи Відродження, спрямований на утвердження права людини на земне щастя, ставлення до людини як найвищої цінності.

Детинець — укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі, обнесена стінами. З XIV ст. почала називатися Кремлем.

Дуалізм – (лат.- «подвійний») особливість свідомості східних слов’ян які й після прийняття християнства продовжували відзначати язичницькі свята.

Еклектика – (від грец. – «вибраний») механічне поєднання різноманітних стильових елементів в архітектурі, або вибір стилістичного оформлення будинку, споруди, незалежно від призначення.

Елітарна культура – (висока культура), що створюється привілейованою частиною суспільства, або за її замовленням професійними творцями. Її споживачами є високоосвічені члени суспільства, які мають високі естетичні потреби й не задовольняються масовою культурою».

Євангелія — частина Біблії, або пов’язані спільною темою релігійні твори, що становлять основну частину Нового Заповіту. Містять жит­тєпис Ісуса Христа та основні положення християнського віровчення.

Календарно-обрядова поезія — найдавніший вид усної поетич­ної творчості. Виникла у дохристиянську добу. Цикли цієї уснопое­тичної словесності пов'язані з певними періодами року (календарем) — колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо — або ж з відповідною трудовою діяльністю людини — косарські пісні, обжинкові пісні.

Контркультура – (лат – «проти») субкультура, норми й цінності якої суперечать головним принципам панівної культури, представники якої ставлять за мету знищення сучасної культури.

Класицизм – ( лат. – «першокласний», «зразковий») – напрям у європейській культурі ХVІІ - ХІХ ст., орієнтований на зразки античного мистецтва й притаманні їм велич, спокій, урочистість.

Культура – (лат. – «виховання», «освіта», «розвиток») сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людським співтовариством, що характеризують певний рівень розвитку суспільства.

Масова культура – явище культури ХХ ст., що породжене технічним прогресом, масовим притоком населення в міста, руйнуванням замкнених сільських общин. Її характерними ознаками є: простота, розважальність,комерційний характер, орієнтація на низькі естетичні потреби споживачів.

Літописання, літопис — хронологічно послідовний запис історич­них подій, зроблений їх сучасником.

Літургія — 1) обідня, вид богослужіння у православній церкві; 2) у Стародавній Греції та Візантії — деякі види державних повинностей.

Мініатюра - (лат. minium «кіновар», «сурик» ) твір образотворчого мистецтва, малий за розміром, що відзначається витонченою технікою виконання.

Модернізм – ( франц. – «новий», «сучасний», «модний») загальна назва течій у мистецтві й літератури першої половини ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму та класицизму, суб’єктивізм у художній творчості, пошуки нових мистецьких форм.

Мозаїка (лат. – «присвячене музам») — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д.

Монотеїзм – система релігійних вірувань, яка полягає в поклонінні єдиному Богові.

Народні звичаї та обряди. Народний звичай — традиційний по­рядок відзначення подій, свят, який пов'язаний з виконанням пев­них дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. На­родний обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов; це­ремонія культових та звичаєвих обрядів.

Оранта (грецьк. «благаюча») — один з іконографічних образів Богоматері, який склав­ся у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесе­ними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала по­ширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в IX— XIII століттях.

Офорт — вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що вкриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравлюються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.

Політеїзм – багатобожжя, поклоніння багатьом богам.

Просвітництво – етап культурного розвитку, ідейний та громадський рух у країнах Європи Америки у ХVІІ – ХVІІІ ст. Просвітники критикували феодальний лад та його культуру, вимагали встановлення демократичних суспільних порядків, а шлях до прогресу вбачали в поширенні освіти, культури, ідей добра справедливості

Риторика — мистецтво красномовства і (ширше) наука про ху­дожню прозу взагалі. Виникла у Стародавній Греції в V ст. до н.е., у Стародавньому Римі — зі ст. до н. е. Антична риторика орієнтована головним чином на судові і парадні промови.

Ренесанс – (франц. – «відродження») – епоха в історії країн Європи (ХІV - ХVІ ст.), прикметними рисами якої були – антиклерикальна спрямованість, гуманізм, звернення до античної спадщини, прагнення її «відродження».

Ритуал — особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв’язок з минулими нормами життя предків.

Рококо – (фр. рокайль – «черепашка», «мушля») стиль у західноєвропейському мистецтві ХVІІІ ст., що виник у Франції. Характеризується декоративністю, химерністю та фантастичністю орнаментальних мотивів, широким використанням живописних панно, стилізовані черепашки, дзеркала, які надавали стінам легкості, а всьому інтер’єру – інтимності й комфорту.

Синкретизм — (від грецьк.- «з’єднання», «поєднання» ) -1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистец­тва; 2) у філософії — різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

Скоморох, скомороство — 1) за часів Київської Русі — блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що роз­важав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе дурника, штукаря; 2) заняття, професія скомороха.

Субкультура – (лат. «під» культурою) особлива форма організації людей – автономне, цілісне утворення всередині загальної культури, що визначає стиль життя і мислення її носіїв, відмінних за своїми звичаями, нормами і цінностями.

Фреска — (грецьк. – «свіжа») – настінний живопис, картина, написана фарбами (водя­ними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

Язичництво – прийнятий у християнському богослов’ї та частково в історичній літературі термін для позначення дохристиянських і нехристиянських політеїстичних релігій.

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Савченко Олександр Іванович