2.10.1. Поняття про наукову інформацію та її роль у проведенні наукових досліджень

На сучасному етапі розвитку соціально орієнтованої економіки, коли темпи накопичення і передачі інформації зроста­ють, виникло протиріччя між виробництвом інформації та можливостями її споживання, переробки і викорис­тання. Необхідні певні методики орієнтації науко­вих працівників на найбільш ефективний пошук і використання відповідних інформаційних ресурсів.

Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз'яснення.

Роз’яснення - це одне із загальних понять науки, що озна­чає певні відомості, сукупність даних, знань, детальну, систематизовану подачу відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу. Все це називається інформаційними ресурсами.

А сукупність дій, спрямована на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави, що полягає в її збиранні, аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні притаманні науково-інформаційній діяльності.

У науково-дослідних інститутах цією роботою займається відділ науково-технічної інформації. Він здійснює інформаційні роботи, як важливу складову науков-дослідного процесу у відповідності до тематичного плану інституту; забезпечує науковців інформацією про досягнення вітчизняної та закордонної науки; здійснює аналіз і узагальнення інформаційних матеріалів; готує інформаційні огляди (анотації вижань); здійснює довідково-інформаційне і бібліотечне обслуговання науковців інституту;координує роботу інформаторів підрозділів інституту, організує обмін передовим досвідом; здійснює контроль за використанням матеріалів науково-технічної інформації.

Основні ознаки науко­вої інформації:

• вона формується в процесі пізнання закономірно­стей об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

• це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, ви­робництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослід­но-конструкторської, виробничої, соціальної та громадської діяль­ності.

Основні джерела науково-технічної інформації мож­на згрупувати у такий спосіб: наукові монографії, навчально-методична література (підручники, навчальні посібники, методичні рекомендації), збірники наукових праць з різних галузей, періодичні видання (журнали, бюлетені), депоновані видання, патентно-ліцензійні видання, нормативно-технічні документи (стандарти), надруковані звіти наукових досліджень, дисертації.

Законом України «Про інформацію» визначено основні принципи інформаційних відносин:

Право на інформацію мають усі громадяни України, юридичні і фізичні особи. Для при­скорення відбору потрібної інформації і підвищення ефективності праці в Україні створена загальнодержав­на служба науково-технічної інформації (НТІ). Вона включає галузеві інформаційні центри - Республікансь­кий інститут, інформаційні центри, відділи НТІ у структурі НДІ, конструкторських бюро на підприємствах.

У процесі наукових досліджень зустрічається таке по­няття, як галузі інформації. Сукупності докумен­тованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності притаманне таке поняття, як галузь інформації. Так, наприклад:

Інформа­ція для дослідника є предметом і результатом його праці. Осмислюючи та опрацьовуючи потрібну інформацію, дос­лідник видає специфічний продукт: - якісно нову інфор­мацію. При цьому підраховано, що біля 50% свого часу дослідник витрачає на пошук інформації. Тому досить відповідальним етапом наукового дослідження є вміння оперативно знаходити і опрацьовувати потрібну інформа­цію з теми дослідження.

Треба пам’ятати, що без інформації не може бути проведене те чи інше наукове досліджен­ня. Але інформація досить швидко старіє, і потрібне постійне поновлення матеріалів. За даними зарубіжних джерел інтенсивність старіння інформації становить по­над 10% на день для газет, 10% на місяць для журналів, 10% на рік для книг і монографій.