Показання для застосування.
Рефлюкс- езофагіт:
лікування ерозивногорефлюкс-езофагіту;
тривала профілактика рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом;
симптоматичне лікування рефлюкс-езофагіту.
Разом з антибактеріальнимизасобами для ерадикації Helicobacter pylori:
лікування виразки дванадцяти-палої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori;
запобігання рецидивам пептичних виразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori.
Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням нестероїдних протизапальних засобів(НПЗЗ):
лікування виразок, спричинених терапією НПЗЗ;
профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗЗ.
Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим. Таблетки Нексіум слід запивати достатньою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендувати розчинити таблетку у 100 мл негазованої води. Не можна використовувати ніякі інші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишковорозчинну оболонку. Воду в склянці слід збовтати, щоб таблетка розпалася. Випити рідину з мікрогранулами відразу або протягом 30 хвилин. Слід набрати ще півсклянки води, ополоснути стінки водою та випити. Мікрогранули не слід розжовувати або дробити.
Побічна дія. Під час клінічних досліджень та після впровадження езомепразолуу широку медичну практику були встановлені перелічені нижче побічні ефекти. Не було виявлено дозозалежних ефектів.
- реакції гіперчутливості, такі як ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, підвищення рівнів печінкових ферментів, порушення зору, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема та міалгія.
Нижченаведені побічні реакції спостерігались при застосуванні рацемату (омепразолу) та можуть виникнути при застосуванні езомепразолу.
Центральна та периферична нервова система
Парестезія, сонливість, безсоння, вертиго, збудження, агресія, депресіяі галюцинації, особливо у тяжкохворих пацієнтів.
Ендокринна система
Гінекомастія.
Шлунково-кишковий тракт
Стоматит і шлунково-кишковий кандидоз.
Система кровотворення
Лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз і пантоцитопенія.
Печінка
Енцефалопатія у пацієнтів, які мають в анамнезі тяжкі захворювання печінки, гепатит з жовтухою або без неї, печінкова недостатність.
Скелетно-м’язова система
Артралгія та м’язова слабкість.
Шкіра
Висипання, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз, алопеція.
Протипоказання. Відома підвищена чутливість до езомепразолу, до заміщених бензиметазолам або інших компонентів препарату. Дитячий вік до 14років.
Передозування. Дані щодо передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптоми та слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова доза езомепразолу 80 мг не спричинить тяжких побічних ефектів. Спеціальний антидот не відомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові і тому не діалізується. У випадках передозування лікування повинно бути симптоматичним, а також можна застосовувати підтримуючі заходи.
Особливості застосування. За наявності сигнальних симптомів (наприклад, виражене зменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемез або мелена) та у випадках,коли виразка шлунка передбачається або присутня, злоякісність повинна бути виключена, оскільки застосування Нексіуму може змінити симптоми та відстрочити визначення правильного діагнозу.
Пацієнти, які застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо особи, які приймають його більше року), повинні знаходитися під регулярним наглядом.
Пацієнти, які застосовують препарат за показаннями, повинні знати, що необхідно повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів. При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу в плазмі крові.
При призначенні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4, і необхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовується потрійна терапія у пацієнтів, які приймають одночасно з езомепразолом інші лікарські засоби, які метаболізуються CYP3A4, такі, наприклад, як цизаприт).
Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю цукрози-ізомальтози не слід призначати цей препарат.
Застосування в педіатричній практиці. Нексіум не призначають дітям, оскільки відсутні дані щодо його застосування в педіатрії.
Вагітність і лактація. Клінічні дані щодо застосування Нексіуму для лікування вагітних обмежені. Досліди на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток ембріона/плода. Дослідження на тваринах із застосуванням рацемічної мікстури не продемонстрували прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність,пологи або постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати препарат вагітним.
Невідомо, чи проникає езомепразол у грудне молоко. Не було проведено досліджень по застосуванню у жінок, які годують груддю. Тому Нексіум не слід застосовувати у період годування груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами. Не спостерігався.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Знижена кислотність шлункового соку при застосуванні езомепразолу може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо механізм їх абсорбції зумовлений кислотністю шлункового соку. Як правило, застосування інших інгібіторів секреції кислоти або антацидів призводить до зменшення абсорбції кетоконазолу та інтраконазолу під час лікування езомепразолом.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 300С. Термін придатності – 3 роки.
ПІЛОБАКТ
(PYLOBACT)
Фармакотерапевтична група. Комбінації для ерадикації H. pylori
Фармакологічні властивості. Пілобакт є комбінованим набором, який містить омепразол, кларитроміцин і амоксицилін. Пілобакт являє собою потрійну схему першої лініі ерадикаційної терапії H.pylori, розраховану на 7 днів лікування.
Фармакодинаміка.
Омепразол є інгібітором протонної помпи. Омепразол знижує секрецію соляної кислоти в шлунку, пригнічуючи активність Н+-К+-АТФ-ази,що викликає блокування заключної стадії секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції незалежно від природи подразника. Тривалість пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку становить понад 24 год. Після прийому препарату початок антисекреторної дії омепразолу відзначається вже через 1 год. Омепразол підвищує рівень рН в шлунку, тим самим забезпечує оптимальне середовище для антимікробної активності. Омепразол суттєво зменшує об’єм шлункового соку і таким чином підвищує концентрації кларитроміцину та амоксициліну в слизовій оболонці шлунка. Омепразол сприяє швидкому зменшенню клінічних проявів, скороченню термінів рубцювання пептичних виразок.
Кларитроміцин– це макролідний антибіотик, який має антибактеріальну активність проти багатьох аеробних та анаеробних грам позитивних і грам негативних мікроорганізмів, включаючи H. pylori. Кларитроміцин здійснює свою антибактеріальну дію шляхом пригнічення синтезу білка, зв’язуючись з субодиницею 50s рибосом чутливих бактерій. Мінімальна інгібуюча концентрація(МІК90) кларитроміцину та його активного метаболіту14-гідроксикларитроміцину щодо H. pylori становить 0,03 мкг/мл і 0,06мкг/мл, відповідно. Кларитроміцин стійкий до кислого середовища шлунка. Одночасний прийом кларитроміцину та омепразолу гарно впливає на фармакокінетику обох препаратів.
Амоксіцилін– антибіотик з групи напівсинтетичних пеніцилінів з широким спектромбактерицидної дії, пов’язаної зі здатністю інгібувати синтез клітинної стінки бактерій. Активний щодо Н. pylori. Амоксицилін-резистентних штамів Н.pylori досі не виявлено.
Пілобакт, являючи собою комбінований препарат, забезпечує високий рівень ерадикації Н.pylori, швидке полегшення симптомів і загоєння виразкового дефекту,зменшення кількості ускладнень і частоти рецидивів.
Фармакокінетика. Всі три препарати, що входять у набір,добре всмоктуються після перорального введення. Омепразол швидко всмоктується,маючи абсолютну біодоступність, приблизно 40%. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 0,5 - 1 год. 90 - 95% омепразолу зв’язується з білками плазми крові. Омепразол зазнає екстенсивного метаболізму в печінці. Майже 80% омепразолу виводяться нирками у вигляді метаболітів.
Кларитроміцин широко розподіляється в тканинах організму, включаючи слизові оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Концентрації кларитроміцину в тканинах та рідинах організмув 10 разів перевищують концентрації у сироватці крові. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Приблизно 20% кларитроміцину метаболізується з утворенням основного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину. Період напіввиведення кларитроміцину становить 5 - 7 год. Десь 20% кларитроміцину елімiнується нирками у незміненому вигляді, а 15% - у вигляді14-гідроксикларитроміцину. Доведено, що одночасний прийом омепразолу і кларитроміцину сприятливо впливає на фармакокінетичні властивості кларитроміцину.
Амоксицилін після прийому через рот швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковий тракт; він не руйнується в кислому середовищі шлунка. Їжа не впливає на абсорбцію амоксициліну. Максимальна концентрація амоксициліну в плазмі крові досягається через 1 - 2 год. Зв’язування з білками плазми становить 20%. Амоксицилін широко розподіляється по тканинах, слизових облонках та рідинах організму. Період напіввиведення амоксициліну становить 1 - 1,5 год.60% прийнятої дози екскретуються у незміненому вигляді з сечею шляхом канальцевої секреції та клубочкової фільтрації.
Показання. Застосування Пілобакту показаний для ерадикаційної терапіїї H.pylori у дорослих, хворих на виразку шлунка тадванадцятипалої кишки (у фазі ремісії чи загострення, в тому числі при ускладненому перебігу хвороби), при MALT-лімфомі шлунка, функціональній диспепсії, гастроезофагеальнорефлюксній хворобі, що спричинена прийманням нестероїдних протизапальних засобів.
Спосіб застосування та дози. Один блістер, що містить 2 капсули омепразолу, 2таблетки кларитроміцину та 2 таблетки амоксициліну, розрахований на 1 добу лікування дорослих. Вранці приймають 1 капсулу омепразолу та по 1 таблетці кларитроміцину та амоксіциліну, ввечері повторюють прийом вказаних препаратів. Загальна тривалість терапії становить 7 днів.
Побічна дія. Препарати, які входять до складу комбінованого набору добре переносяться. Можуть відмічатися побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, дискомфорту шлунку, анорексія, запор, метеоризм. У деяких випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, а саме свербіж, висипання на шкірі, кропив’янка. Також можуть спостерігатись головний біль, запаморочення, втомлюваність та сплутаність свідомості.
Протипоказання. Пілобакт протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до омепразолу, кларитроміцину та амоксициліну або інших бета-лактамним антибіотикам. Також протипоказаний хворим з інфекційним мононуклеозом, лейкемоїдними реакціями лімфатичного типу та пацієнтам з патологічними змінами крові. Комбінований набір протипоказаний під час вагітності та жінкам у період лактації. Діти до 16років.
Передозування. Симптоми: можливе посилення побічних ефектів.
У випадку передозування слід промити шлунок та провести симптоматичну і підтримуючу терапію. При передозуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок слід проводити гемодіаліз.
Особливості застосування. Пілобакт необхідно з обережністю призначати пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю. Важливо передбачити діагноз псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які скаржаться на розвиток діареї після приймання антибактеріальних препаратів. Комбінований набір призначається з обережністю пацієнтам, схильним до алергічних реакцій. Перед початком лікування необхідно виключити можливість злоякісного процесу в шлунка, оскільки омепразол має здатність маскувати симптоми злоякісного процесу та тим самим перешкоджає постановці правильного діагнозу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування кларитроміцину і теофіліну може призвести до підвищення концентрація останнього в плазмі. Одночасне застосування кларитроміцину і терфенадину підвищує концентрацію останнього в плазмі; це може призвести до пролонгації інтервалу QT і спричинити порушення ритму серця. Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних антикоагулянтів, таких як варфарин, може потенціювати активність останніх. Одночасне застосування кларитроміцину і карбамазепіну, циклоспорину, фенітоїну, дизопіраміду, ловастатину, вальпроату, цизаприду, пимозиду, астемізолу, дигоксину може призвести до підвищення концентрації перелічених препаратів у плазмі. Внаслідок вираженого пригнічення секреції соляної кислоти, омепразол може впливати на всмоктування кетоконазолу, ампіциліну та солей заліза. Омепразол призводить до уповільнення елімінації фенітоїну, діазепаму, варфарину. Амоксицилін може зменшувати ефективність оральних контрацептивів.
Протипоказана одночасна терапія препаратами ріжків.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей,сухому місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.
Висновки
Ефективність лікування виразкової хвороби оцінюється по зникненню больового і диспептичного синдромів, а також по динаміці ендоскопічної картини - рубцюванню виразки. Проте вирішальне значення для оцінки эфективності лікування і прогнозу має зникнення Н. Руlori.
Прогноз:
Успішна іррадикація інфекції Н. Руlori радикально міняє перебіг захворювання, запобігаючи його рецидивам. Проведена безліч клінічних досліджень, які відповідають вимогам медицини, що базується на доказах які підтверджують цей факт: ефективна антигелікобактерна терапія скорочує число рецидивів виразкової хвороби не тільки в порівнянні з нелікованою хворобою, але і в порівнянні з постійною терапією антисекреторними ЛЗ.
За даними огляду, в якому проаналізовані дані 14 незалежних контрольованих досліджень, в яких брали участь пацієнти з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, і 5 досліджень, в яких брали участь пацієнти з виразковою хворобою шлунку, при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки після ефективної іррадикації Н. Руlori рецидиви спостерігалися в 6%, а при збереженні Н. Руlori - в 67% випадках, при виразковій хворобі шлунку - в 5 і 59% випадках відповідно.
Ефективна іррадикація Н. Руlori дозволяє усунути ризик розвитку повторної кровотечі при виразці дванадцятипалої кишки. Для порівняння слід нагадати, що ризик виникнення цього ускладнення при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки після епізоду кровотечі без лікування підвищений в 10 разів, а при підтримуючій терапії блокаторами Н2-рецепторів складає близько 10%.