Основні підходи до уп та формування організаційної поведінки
Комплексний підхід передбачає врахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних та ін. аспектів в їх сукупності та взаємозв’язку при визначальній ролі соціально-економічних факторів.
Ситуаційний підхід до УП: використання економічних критеріїв для визначення підходів до кожного на виробництві і в управління; розширення можливостей працівника впливати на результати госпдарської діяльності шляхом зростання їх індивідуальних повноважень; підвищення рівня відповідальності; конкуренція за володіння кваліфікованим персоналом, який з “дармового” ресурсу перетворюється в об’єкт довгострокових інвестицій; зростання вимог до персоналу, обумовлене зростанням інвестицій на навчання, профпідготовку та підвищення кваліфікації.
Системний підхід до УП. Сучасна модель економічного розвитку зумовлює поступовий відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи адміністративного впливу на користь ринкових відносин і відносин власності, що базуються на економічних методах. Формується принципово новий підхід до пріоритету цінностей: працівники в організації та споживачі за її межами. Ієрархія відходить на другий план. Свідомість працівника, його система цінностей спрямовуються на споживача (а не на керівника), на прибуток (а не на марнотратство), на соціальні і моральні норми, що базуються на здоровому економічному глузді. Системний підхід – це врахування взаємозв’язків між окремими аспектами управління персоналом, що виявляється у розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їх досягнення, створення відповідного механізму управління (комплексне планування, організація і стимулювання персоналу).
Кадри – об’єкт і суб’єкт управління.
Система менеджменту
Блок завдань і ресурсів
Блок функцій
Вихідний блок
Середовище СИСТЕМА – сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних елементів, що мають властивість утворювати і підтримувати цілісність свого існування в оточуючому середовищі. Систему характеризують: елементи, зв’язки, зовнішнє оточення (середовище), кордони (межі).
Елементи – найдрібніша частина системи, внутрішня структура якої може не враховуватись при розгляді системи в – сукупність об’єктів, що існують поза межами системи, але пов'язані з її елементами та системою в цілому.
Кордон (межа) – відмінність зовнішніх та внутрішніх зв’язків елементів системи, що визначає її цілісність та відокремленість від середовища.
Зв’язки – різноманітна взаємодія та залежність елементів, що визначає їх існування, місце та роль у системі.
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ – сукупність принципів, відповідно до яких будується діяльність менеджера та персоналу управління. У системному підході вирішальним критерієм оцінки та вибору дій є поняття “система”. Системний підхід виявляється в усьому: розподілі функцій та повноважень, побудові інформаційної системи, використанні технологічних засобів, розробці управлінських рішень та ін.
Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції: організаційну — планування потреб і джерел комплектування персоналу; соціально-економічну — забезпечення комплексу умов і факторів,спрямованих на раціональне закріплення й використання персоналу; відтворювальну — забезпечення розвитку персоналу.
Управління персоналом як система включає два блоки: організаційний (формування персоналу - це прогнозування структури, визначення потреб, залучення, підбір та розміщення персоналу й укладання договорів та контрактів; стабілізація персоналу — це формування банку даних з питань рівня кваліфікації, персональних умінь, бажань, результатів оцінки праці з метою визначення потенціалу кожного працівника для організації навчання, підвищення кваліфікації і закріплення чи звільнення працівників) і функціональний (пов'язаний із: використанням персоналу, що включає професійно-кваліфікаційне і посадове переміщення працівників (управління кар'єрою), створення постійного складу персоналу та робочих місць, покращення морально-психологічного клімату в колективі).
Будь-яке явище можна розглядати в статиці і динаміці. Поняття “система управління” характеризує статику управління. СИСТЕМА – це цілісна сукупність елементів або ланок та зв’язків між ними. Елементами системи управління є усі працівники, що беруть участь в процесах управління. Поняття “система управління” як і поняття “соціально-економічна система” являє собою сукупність працівників та їх зв’язків. Проте зв’язки у соціально-економічній системі та системі управління відмінні. Система управління передбачає лише ті зв’язки, котрі характеризують стосунки управління, що виникають за умови реалізації функцій та повноважень управління. Система управліня – це сукупність зв'язків загальної цілеспрямованості, узгодженості дій, сприйняття рішень, це зв’язки підпорядкованості у відповідності з розподілом повноважень на прийняття управлінських рішень.
Система управління являє собою частину соціально-економічної системи, що відрізняється зв’язками, які характеризують відносини управління. Дійсно, людина – це неповторний комплекс різноманітних відносин, тобто зв’язків (психологічних, соціальних, політичних та економічних, етичних, ідеологічних та ін.) з іншими людьми. Система управління - це сукупність зв'язків з приводу впливу, що узгоджує діяльність людей у соціально-економічній системі. Ці зв’язки, зрозуміло, існують у загальній сукупності зв’язків соціально-економічної системи, але вони відокремлені і специфічні як специфічна і сама управлінська діяльність.
Будь-яку систему характеризують, у першу чергу, ланки та існуючі між цими ланками зв'язки. Ланки та зв’язки, що характеризують систему управління, мають свої відмінності. Є зв’язок підпорядкованості керівнику, менеджеру; інші зв’язки виявляються при виконанні розпоряджень або ж у зацікавленості працівників в одержанні певного завдання тощо. Існують зв’язки функціональних взаємодій, що виникають в момент реалізації функцій управління. Спільна діяльність, що здійснюється у порівняно великих масштабах, зумовлює потребу не лише підпорядкованості, але й підпорядкування. Виникає ієрархічна побудова системи управління, зв’язки ієрархічних рівнів.
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ – це ієрархія зв’язків та ланок, що здійснюють процеси управління в соціально-економічній системі. Ті зв’язки, що характеризують систему управління, не існують самі по собі. Вони найтіснішим і безпосереднім чином, пов’язані з усіма зв’язками соціально-економічної системи. Саме завдяки цього й існує можливість реалізації системи управління. Це вже питання механізму управління, що буде розглядатись у наступних темах.
В основі формування системи управління лежить сім факторів (схема 5.1): ЦІЛЬ УПРАВЛІННЯ, ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ, ТРУДОМІСТКІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ, ІНФОРМАЦІЯ, ТЕХНІКА, які у сукупності визначають існування чи відсутність ланок системи управління, величину, організаційний статус (положення у системі управління та зв’язки з іншими ланками).
Ціль визначає систему управління наступними характеристиками: ДЕКОМПОЗИЦІЯ ЦІЛІ, що дає можливість уявити ціль сукупності цільових установок (дерево цілей) і визначити міру потреби кожної установки (елементу цілі) у створенні спеціалізованої ланки, що працюватиме на її реалізацію. Але для побудови дерева цілей та декомпозиції цілей управління необхідно, щоб ціль була реальною, конкретною, ясною і доступною.
Система управління відображає особливості об’єкту управління: призначення, структуру, виробничо-технологічні характеристики. Не існує системи управління взагалі, є система управління конкретним об’єктом, що розглядається як частина цього об’єкту.
Схема 5.1.
ФА К Т О Р И Ф О Р М У В А Н Н Я С И С Т Е М И У П Р А В Л І Н Н Я
Наступним фактором формування системи управління є функції управління – види діяльності, що визначають диференціацію та інтеграцію управління. Поряд з інтеграцією управління існують ще функції диференціації управління або функції поділу управлінської діяльності.
Розподіл та спеціалізація управлінської діяльності необхідні з т.з. якості управління, економії часу, засвоєння вузькоспеціальних операцій (бухоблік, кадрова робота, використання комп’ютерних технологій тощо). Саме в процесах функціонального поділу діяльності виникає система управління, що складається з ланок, за якими закріплюється певний склад функцій або окрема функція. Але управління - це ще й прийняття управлінських рішень, які характеризують акт впливу. А для управлінських рішень необхідні повноваження - право на прийняття рішень. Наявність чи відсутність таких прав, так само як і функції, характеризують ланку системи управління. Повноваження розподіляються та закріплюються за ланками. При розподілі функцій та повноважень не можна не враховувати їх трудомісткості, що визначає як можливість їх ефективної реалізації, так і величину ланки системи управління. Трудомісткість безпосередньо пов’язана з факторами об’єму інформації, її розподілу та обробки за допомогою технічних засобів.
Ці фактори діють у сукупності та взаємозв’язку, а їх облік вимагає великої аналітичної й проектної роботи. Системи управління слід проектувати і на етапах їх створення, і на етапах реконструкції, модернізації, удосконалення. В аналізі, діагностиці та проектуванні систем управління центральне місце посідає проблема визначення функцій управління, їх комбінації та відособлення у системі управління.
Це необхідно для встановлення кількості ланок, їх складу, функціонального призначення, величини кожної з них. Спочатку слід класифікувати функції на основі аналізу як потреб об’єкту управління, так і специфіки управлінської діяльності. Ця класифікація повинна бути багатокритеріальною: спочатку слід проаналізувати усі можливі функції, дослідити їх повний набір. Спираючись на цю класифікацію слід знайти варіант комбінації, поєднання, виділення функцій в окремих ланках, узгодження їх з деревом цілей настільки, наскільки це буде можливим. Спеціалізація функцій, тобто виділення їх в ланки системи управління – це велика аналітична робота, що відображає орієнтири та пріоритети менеджера, бажаний для нього стиль роботи (схема 5.2.).
Схема 5.2.
Ф У Н К Ц І Ї М Е Н Е Д Ж М Е Н Т У
Функції менеджменту – види діяльності, необхідні дляздійснення управління (впливу)
Що слід робити, щоб управляти?
Які види діяльності визначають
успіх управління?