4. Багатоваріантний характер прогнозів, оскільки, як прави­ло, розвиток подій може йти кількома можливими напрямами, ймовірності яких різні.

Дефіцит інформації призводить до того, що не можна однознач­но сказати, яким буде результат від новації. Це можна лише припус­кати з певним ступенем імовірності. Необхідно зважати на альтерна­тивний характер сценаріїв розвитку подій у майбутньому і розроб­ляти кілька альтернативних варіантів стратегії (принаймні для найбільш імовірних варіантів).

Для виділення сценаріїв розвитку й аналізу ситуацій, що вини­кають у випадку реалізації цих сценаріїв, уявляється доцільним за­стосування методів, що базуються на побудові дерева рішень, гілка­ми якого є чинники, що спричиняють розвиток подій за тим чи іншим варіантом. Це дає можливість «перебрати» й проаналізувати різні поєднання чинників впливу, прогнозувати можливі наслідки й імовірності їхньої реалізації.

5. Оцінка здатності підприємства сприймати інновації (аналіз інноваційного потенціалу).

Інноваційний розвиток передбачає безупинну розробку, освоєн­ня виробництва і виведення на ринок різних нововведень. Інновацій­ний процес потребує єдності технологічних, організаційних та со­ціальних нововведень, формування нових моделей використання на­явних ресурсів.

З цього випливає, що підприємство, яке обирає інноваційний шлях розвитку, мусить мати певний потенціал, достатній для його реалізації. За критерії оцінки інноваційного потенціалу можна взяти наступні:

• енергійне, гнучке керівництво, здатне йти на ризик;

• прогресивна організаційна структура управління, зорієнтована на роботу в ринкових умовах;

• висока репутація підприємства та його продукції у споживачів і ділових партнерів;

• наявність інформації про тенденції змін потреб і попиту спожи­ вачів, уміння виявляти й прогнозувати приховані (майбутні) потреби і попит;

• добре знання можливостей і потенціалу конкурентів;

• наявність досвіду розробки інновацій та їх просування на рин­ ку, у т. ч. досвіду формування збутової мережі;

• наявність патентів на технічні рішення і технології в обраній галузі діяльності;

• доступ до останніх досягнень науки і техніки в обраній галузі діяльності й суміжних;

• кадровий потенціал (науковий, інженерний і робітничий);

• конкурентоздатні технології і прогресивне устаткування;

• висока якість продукції і висока культура виробництва;

• резерви виробничих площ і потужностей тощо. Інноваційний потенціал підприємства — це комплекс взаємо­ пов'язаних ресурсів і здатності до їхньої реалізації, що визначає його спроможність (інтелектуальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну тощо) приводити внутрішні мож­ ливості розвитку у відповідність до зовнішніх на основі постійного пошуку, використання й розвитку нових сфер і способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей. Йо­ го оцінку слід вести за складовими:

• ринковою. Відображає ступінь відповідності внутрішніх мож­ ливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Відповідальною за стан цієї складової є служба маркетингу;

• інтелектуальною. Визначає можливості генерації й сприйняття ідей і задумів новацій та доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень (ідея — це найбільш загальне уявлення про новацію, а задум — варіант ідеї, відображений у зрозумілій для споживачів формі). Відпо­відальні — відділ кадрів, керівники підприємства та його функ­ціональних підрозділів, особисто головний інженер; кадровою (у ряді випадків її об'єднують з інтелектуальною). Характеризує можливості персоналу підприємства застосовувати нові технології, реалізовувати нові організаційні й управлінські рішення, розробляти й виготовляти нові товари. Відповідаль­ний — відділ кадрів.;

• технологічною. Відображає здатність оперативно перебудовува­тися, переорієнтовувати виробничі потужності і налагоджувати економічно ефективне виробництво нових продуктів, що відпові­дають попиту споживачів. Відповідальні — відділи головного технолога, головного механіка, головного конструктора; інформаційною. Відображає інформаційну оснащеність (забез­печеність) підприємства, ступінь повноти, точності й супереч­ливості інформації, необхідної для прийняття ефективних інно­ваційних рішень. Відповідальні — відділ науково-технічної інформації та патентно-ліцензійна служба;

• інтерфейсною. Характеризує можливість приведення у відпо­відність і узгодження різноспрямованих інтересів суб'єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів, постачальників вихідних сировини, матеріалів і комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство у цілому тощо. Відповідальна — служ­ба маркетингу;

• науково-дослідною. Характеризує наявність резерву результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і можливості використання новацій у вироб­ництві нової продукції. Відповідальні — науково-дослідні підрозділи.