Процесуальні дії суду та осіб, які беруть участь у справі по підготовці справи. Призначення справи до судового розгляду.

Кінцевою метою стадії підготовки до судового розгляду є забезпечення правильного та швидкого вирішення справи (ч.1 ст.130 ЦПК України), а нормативно закріпленими засобами досягнення цієї мети є виконання завдань, передбачених ч.6 ст.130 ЦПК України.³⁰

На стадії підготовки справи до судового розгляду процесуальні дії сторін є досить таки різноманітними, й тому доцільно, як справедливо зазначає Н.Л.Бондаренко-Зелінська, згрупувати їх за змістом таким чином:

• процесуальні дії, спрямовані на забезпечення своєчасного розгляду справи (повідомлення суду всіх відомих стороні обставин справи, уточнення позовних вимог; якщо ж є заперечення проти позову, важливо, щоб суд вже на стадії підготовки чітко визначив обсяг питань, які він повинен вирішити, щоб уникнути ускладнень процесу);

• процесуальні дії, спрямовані на забезпечення прийняття у справі рішення на користь відповідної сторони (клопотання про виклик свідків, які б дали свідчення на користь відповідної сторони, та витребування доказів, які б обґрунтували позовні вимоги або заперечення проти них тощо);

• процесуальні дії, повязанні з використанням процесуальних засобів захисту (клопотання про забезпечення позову, доказів);

• процесуальні дії, спрямовані на призначення справи до судового розгляду (вибір оптимального часу та місця для проведення судового засідання).

Відповідач, якого суд викликає за пред’явленим позовом, має право на захист проти вимог позивача. Важливим засобом захисту інтересів відповідача є заперечення проти позову та зустрічний позов.³¹

Так, ст. 228 ЦПК України передбачено, що після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви відповідач має право подати до суду письмове заперечення проти позову.

Заперечення проти позову, на відмінну від невизнання позову, яким є невмотивоване відхилення позову, - це відхилення позову з посиланням на певні обставини і з посиланням на відповідні докази (їх надання на цьому етапі процесу закон не вимагає – п.5 ч.4 ст.122 ЦПК України). В.І. Тертишніков справедливо підмітив, що заперечення проти позову має процесуальний та матеріально-правовий характер.³²

При процесуальних запереченнях відповідач заперечує проти самого факту відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду (так звані передумови права на предявлення позову) або були перешкоди для відкриття провадження у справі (тобто порушений порядок реалізації права на звернення до суду). Це можуть бути посилання на те, що: позов не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства; це є тотожний позов, який вже вирішується судом; або про порушення правил підсудності, невідповідності позову вимогам закону за змістом тощо.

При матеріально-правових запереченнях на позов відповідач не заперечує правомірність відкриття провадження у справі, але оспорює обгнрунтованість позову, пред’явлення вимог до нього, заперечує проти задоволення позову, наприклад, у зв’язку із пропущенням строку позовної давності.³³

Залежно від характеру підстави процесуально-правові заперечення можна поділити на три групи: 1) заперечення, у яких особа посилається на неправильну вказівку судом або особою, яка бере участь у справі, норми процесуального права, її тлумачення і застосування; 2) заперечення, засновані на юридичних фактах процесуально-правового значення, існування яких спростовує факти, що послужили підставою для дії суду; 3) заперечення, у яких вказується на відсутність необхідного зв'язку між існуючими фактами і діями, які зробив суд або про які клопоче інша особа, яка бере участь у справі.³⁴

При цьому суддя робить такі дії:

1)уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

2)вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. У цьому випадку суддя розв'язує питання про залучення або вступ у справу співучасників і третіх осіб.

3)визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

4)з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання.

5)за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про ведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів.

6)у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів.

7)за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову.

8)вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

9)визначає час і місце судового розгляду.³⁵

Таким чином, для правильної правової кваліфікації спірного правовідношення та визначення предмета доказування у справі суддя:

• опитує позивача по суті заявлених ним вимог, зясовує в нього можливі заперечення з боку відповідача (якщо відповідач не присутній при проведенні підготовки);

• опитує відповідача щодо його заперечень проти позову та обставин, що його обґрунтовують;

• роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій;

• визначає коло інших учасників цивільного процесу та здійснює їх виклик до суду.³⁶

Для правильного визначення складу осіб, які беруть участь у конкретній цивільній справі, суддя:

• перевіряє, чи належні позивач та відповідач у справі. У випадку, якщо під час підготовки буде встановлено, що одна із сторін є неналежною, суддя вирішує питання про її заміну;

• перевіряє наявність процесуальної співучасті;

• у випадку вибуття з процесу однієї із сторін вирішує питання про правонаступництво в справі;

• визначає необхідність притягнення або вступу у справу третіх осіб, прокурора, органу державного управління або громадської організації.³⁷

Перелічена в законі послідовність завдання підготовки справи до судового розгляду завдання її правильного та швидкого вирішення не означає, що обов’язково саме в такій послідовності вони повинні виконуватися при проведенні підготовчих процесуальних дій.³⁸