Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекцiя 4.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
11.08.2019
Размер:
120.32 Кб
Скачать

3. Комплектування команд. Підведення підсумків гри.

Народні та рухливі ігри за змістом і формою прості і доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні дітей.

Основне правило комплектування команд - команди мають бути рівними за силами.

Основні способи поділу гравців на команди:

  • розрахунок на перший, другий;

  • поділ гравців керівником;

  • за вибором капітанів;

  • за домовленістю.

У процесі гри керівним повинен слідкувати, щоб не було зайвого напруження, надмірного збудження. Для регулювання навантаження у грі відомо декілька прийомів:

- зміна розмірів майданчика;

- зміна характеру вправ;

- усунення перешкод або ведення нових;

- збільшення або зменшення часу на гру;

- збільшення або зменшення темну гри;

- паузи, для визначення переможців, або для зауважень;

- зміна ведучого;

- перерозподіл обов'язків між гравцями.

Тривалість гри на уроці може бути різною. Для визначення часу на гру необхідно врахувати:

- контингент учнів;

- завдання уроку;

- характер і темп гри;

- місце гри на уроці;

- місце проведення гри.

Слід оголошувати кінець гри, несподіваний кінець гри розчаровує учнів. Підведення підсумків гри.

Спочатку керівник оцінює поведінку всього класу, оголошує загальний результат гри, вказує на позитивні та негативні емоції, визначає кращих, потрібно розкрити причини недоліків, їх усунення. Інколи можна доручити підведення підсумків самим учням. Систематичне обговорення гри підвищує свідому дисципліну учнів, виховує і зміцнює товариські взаємини між ними і керівником.

12-15 років. На відміну від передування цей період розвитку дітей характеризується деякою функціональною нестійкістю і порівняно легкою ранимою організму. Це пояснюється тим, що діти у віці 12-15 років переживають етап складних внутрішніх перебудов, зв'язаних з переходом від дитинства до юності. Зовні ці перетворення виявляються в різкому прискоренні зростання тіла в довжину, в деякій дискоординації рухів, досить швидкої стомлюваності, неврівноваженості і появі нових рис в характері.

У віці 12-16 років у дітей закінчується функціональне дозрівання м'язів і починається процес бурхливого розвитку м'язової сипи У центральній нервовій системі ослабляються процеси іррадіації і посилюється здібність до диференціювання. Узгодженість рухових і вегетативних функцій у дітей 12-15 років ще не досягає своєї досконалості. Тому вправи на розвиток витривалості і статичні вправи на розвиток сили підлітків протипоказані. Зате їх організм готовий до високих результат у вправах швидкісного характеру.

Поведінка підлітків все більшою мірою визначається діяльністю другої сигнальної системи. Не зміну чисто емоційним стимулам в навчанні приходить свідоме вольове зусилля. З погляду спортивної підготовки, вік 12-15 років є вирішальним. Саме у нім у дітей відбувається найбільший приріст швидкості, сили і спритності. Спеціальний розвиток цих якостей повинний стати основним змістом навчально-тренувальної роботи.

15-18 років. У ці роки завершуються процеси глибоких функціональних перебудов і організм все більш наближається до стану, характерного для дорослої людини. Майже повністю закінчується анатомічний і функціональний розток внутрішніх органів, опорно-рухового апарату і центральної нервової системи. Координація рухів знов поліпшується і незабаром досягає своєї досконалості. Зростає і здатність сердечно судинної і дихальної систем забезпечувати потреби організму при інтенсивних навантаженнях. У психіці наголошується стійкість інтересів, здібність до відвернутого мислення і тривалої концентрації уваги. Все це дозволяє поставити перед хлопцями завдання досягнення високих спортивних результатів з використанням методів, близьких по своєму характеру тим, які застосовуються в роботі з дорослими.

Методичні особливості навчання дітей і підлітків.

Початковим пунктом правильної організації занять з дітьми має бути глибоке розуміння виключно важливого значення все сторонньої фізичної підготовки. Інакше рання спортивна спеціалізація порушить природний підхід гармонійного розвитку організму і ослабить здоров'я дітей. Тому одне з головних завдань навчання полягає в правильному поєднанні все сторонньої фізичної підготовки із спортивною спеціалізацією.

Результати спортивного тренування значною мірою будуть залежати і від того, наскільки вдало зуміє викладач організувати вивчення техніки і тактики, зробивши його доступним для розуміння дітьми даної вікової групи. Майже не всьому протязі занять з дітьми молодшого і середнього шкільного віку провідне місце відводиться комплексному, ігровому методу (гра - навчання - гра). І лише коли вік дітей досягне 14 років, на зміну ігровому методу поступово прихопить аналітико-синтетичний метод (вправа - гра - вправа).

Особливе значення в робот з дітьми має висока емоційність процесу навчання. Одноманітні нудні заняття не дають позитивних результатів і є головною причиною великого відсіву тих, що займаються. Чим молодше вік дітей, тим більше потреба в емоційності завдань. Вона допомагає зберігати інтерес дітей до всіх вправ, підвищує їх активність, направляє на досягнення конкретної мети.

Висока емоційність може бути результатом: 1) різноманітність засобів, методів і форм роботи; 2) діяльності динамічного характеру; 3) використання форми змагання вправ і великої кількості ігор; 4) постановки конкретних цілей, доступних можливостям тих, що займаються; 5) створення дружніх взаємин між тими, що займаються і викладачем; 6) регулярного проведення змагань.

Фізична підготовка в дитячих групах складається з підготовки загальної і спеціальної. При цьому загальна підготовка займає основне місце і передує роботі над спеціальними якостями. На початку спеціалізованих занять на фізичну підготовку виділяється близько 50-60% навчального часу. Потім частка фізичної підготовки в учбово-тренувальному процесі послідовно зменшується і складає в наступні роки приблизно 25-30%. На початковому етапі підготовки заняття основним видом спорту корисно поєднувати із заняттями іншими видами спорту, наприклад хокей з тенісом, баскетбол з легкою атлетикою.

У все сторонній фізичній підготовці дітей молодшого віку головний упор необхідно робити на розвиток швидкості і спритності, і особливо швидкості реакції і кмітливості. В той же час паралельний, але не обертаючи на це особливої уваги, слід розвивати силу і витривалість.

Організм дітей молодшого віку потрібно поступово привчити до специфічного навантаження учбово-тренувальних занять. Вправи на розвиток швидкості краще проводити з достатніми паузами відпочинку. Підвищувати навантаження потрібно непомітно для тих, що займаються, використовуючи для цієї вправи ігрового характеру.

Розвиток швидкості і спритності залишається головним завданням і в наступній віковій групі. Але тепер воно здійснюється по перевазі за допомогою вправ з м'ячем, що дозволяє потім набути спеціальних якостей, необхідних при об'єднанні рухів з технікою володіння м'ячем. Ціленаправлює розвиток сили і витривалості і проводиться головним чином у формі силових і комбінованих вправ одночасно з розвитком спритності і швидкості.

Тренувальні навантаження в середньому юнацькому віці вже достатньо високі, але все ще далекі від максимальних.

У старшому юнацькому віці (16 років) починається поглиблена робота над розвитком всіх рухових — якостей, і особливо сили і витривалості. Швидкість рухів без м'яча і з м’ячем об'єднується з технічними навичками. У підготовчому періоді велика увага приділяється силовим вправам. Витривалість розвивається з урахуванням фізичної підготовленості тих, хто що займаються. При цьому дотримуються принципу більшої частоти і меншої інтенсивності навантажень. У окремі періоди навантаження може бути наближене до максимальної. З цією метою може бути використаний інтервальний метод тренування. Найбільше збільшення навантаження повинне падати на останню третину заняття. Використання високих навантажень в старшому юнацькому віці потрібно розглядати як необхідну передумову до досягнення згодом високих результатів. Відсутність належної уваги до виховання у хлопців звички завжди діяти на полі з максимальною швидкістю і віддачею сил може привести до закріплення неправильних навичок ігри упівсили, на сповільненій швидкості. Надалі ця звичка може стати перешкодою до досягнення високої майстерності.

Фізична підготовка дітей і підлітків здійснюється в основному за допомогою тих же засобів, що і дорослих. При цьому особливого значенні набуває широке використання рухливих ігор, вправ з предметами і спеціальних вправа з м'ячем.

Загалом, у вигляді методична послідовність фізичної підготовки дітей і підлітків зводиться до плавного переходу від розвитку швидкості, спритності, динамічної сили до розвитку витривалості з подальшим максимальним її вдосконаленням на заняттях рухомими іграми.

Велику користь в заняттях з дітьми приносять літні спортивно - оздоровчі табори, де вдосконалення в ігрових видах проводиться у поєднанні з найширшою фізичною підготовкою, на яку виділяється 65-75% учбового часу. При навчання дітей техніці гри з більшою послідовністю, чим в заняттях з дорослими, потрібно дотримуватися правила від головного до другорядного, а при навчанні тактиці - правила від загального до приватного. При цьому, чим менше вік тих, що займаються, тим більше точно треба слідувати цим принципам. Необхідно уникати і характерних помилок в підготовці дітей на заняттях з дітьми, як вже мовилося вище, провідне місце повинен займати ігровий метод. При вивченні окремих з лементів необхідно максимально використовувати ігри і ігрові вправи. Спочатку проводяться змагання на правильність і точність виконання, потім не точність і швидкість. Потім пе­реходять до вправ, що включають змагання з супротивником, протиборчим заздалегідь обумовленим чином після цього застосовують вправи в змаганні з супротивником, що діє довільно, і, нарешті, найостаннішими використовують ігри (рухомі і вибрану). У молодшому віці використання ігор в одному занятті може досягати 50-60% учбового часу.

У навчанні дітей, особливо молодшого віку, головне місце займають різноманітні рухові ігри. В цих іграх здійснюється послідовний перехід від простих некомандних ігор до ігор з розділенням на команди. Щоб полегшити засвоєння матеріалу, що вивчається, спочатку застосовуються ігри, в яких гравці не вступають в безпосередню боротьбу один з одним.

При розучуванні нового матеріалу основним в завданнях з дітьми має бути метод цілісного навчання, вживаний у поєднанні з вправами, що підводять. Метод розчленованого навчання застосовується зрідка, головним чином коли рух дуже складний. Цілісне навчання корисно починати з імітації руху без м'яча.

Вивчення окремих прийомів повинне проходити з дотриманням наступної послідовності: 1) від рухів без м'яча до рухів з м'ячем; 2) від вправ на місці до вправ під час бігу; 3) від простих, одиночних рухів, до рухів складних, комбінованих 4) від рухів ритмічних, повільних до рухів неритмічних, виконуванім з змагальною швидкістю.

У роботі з дітьми 10-12-річного віку головний упор надається на оволодіння технікою і індивідуальними тактичними діями. Основним засобом підготовки як і раніше залишаються ігри, пристосовані до віковім можливостей дітей. Щоб формування навичок проходило правильно, необхідно, перш за все, зменшувати вагу і розміри інвентарю, наприклад, зменшувати висоту кільця у баскетболі, розміри воріт у футболі. Можна також знижувати навантаження, скорочуючи розміри майданчика, час гри і збільшуючи кількості перерв в грі. Крім того, практикується спрощення правил, збільшення числа замін з обов'язковою участю в грі кожного заявленого в протоколі і тому подібне.

Разом з практичним оволодінням технікою і тактикою в 10-12-річному віці слід починати систематичне вивчення правил і теорії гри.

У заняттях з 10-12 річними дітьми дуже важливо приділяти серйозну увагу розвитку зорового орієнтування. Спеціальні вправи, що розвивають ці навички, необхідно виконувати як в основній так і а підготовчій частині.

Особливо уважно потрібно підходити до планування ігрового навантаження. Кількість і трудність змагань повинні відповідати реальним можливостям дітей і не викликати у них нервового і фізичного перенапруження.

Методика роботи з хлопцями і дівчатами старшого віку (16-18 років) помітно відрізняється від методики роботи з дітьми попередніх вікових груп. Досягнутий рівень підготовки дозволяє наблизити її до методів роботи з дорослими. За основне завдання підготовки треба вважати досягнення досконалості у виконанні всіх технічних прийомів. Технічна майстерність може рости тільки разом з умінням найефективніше застосовувати вивчені прийоми в ігровій обстановці. Тому удосконалювати техніку і тактику в старших юнацьких групах потрібно в ігровій формі (вправи мають бути окремими фрагментами гри). Хороше оволодіння технікою дозволяє в цьому віці значно підвищити вимоги тактично правильному веденню ігри. Центр тяжіння тепер переноситься на групові і командні дії. Використовувані тактичні схеми не обхідно повністю погоджувати з рівнем технічної підготовки, що займаються. Основна увага приділяється розвитку творчої ініціативи, гнучкості тактичної думки, придбанню уміння вільно користуватися основними тактичними системами. У зв'язку з цим особливу роль грає підвищення кількості і трудності змагань, поглибивши знання теорії і методики гри.

Морально вольовій підготовці юних спортсменів повинне приділятися постійна і найсерйозніша увага.

У заняттях з дітьми молодшого віку в центрі уваги викладача знаходяться питання виховання у дітей колективізму ігрових дій і правильна поведінка в грі. Ці питання зберігають своє значення і при заняттях з дітьми середнього віку, де вимога до колективізму дій ще більш підвищується. Особливе значення набуває індивідуального підходу до тих, що займаються.

Участь в змаганнях потрібно використовувати для виховання необхідних моральних якостей: скромності, відповідальності перед командою, коректного відношення до супротивника і т.д. Неврівноваженість підлітків вимушує з особливою увагою стежити за моментами, де можливі зриви в поведінці: грубість, зіставлення себе колективу, недисциплінованість. Підлітки високо цінують свій авторитет серед товаришів. Потрібно, як указав А. С. Макаренко, «викликати у хлопчиків і дівчаток гордість не тільки своїми особистими успіхами, головним же чином успіхами команди або організації; потрібно стримати всяку хвалькувату, виховувати пошану до сили супротивника, звертати увагу на організованість, тренування, дисципліну в команді, потрібно, нарешті, добиватися спокійного відношення до успіхів і невдачам».

Найрішучішим чином треба боротися із спробами підлітків почати палити. До хлопців і дівчат старшого віку пред'являються значно вищі вимоги. Тепер у розпорядженні викладача знаходиться весь арсенал засобів і методів виховної дії. Повсякденна, терпляча виховна робота обов'язково повна підкріплюватися знаннями особливостей вікового розвитку і особи кожного учня.

Увага викладача, перш за все, має бути направленою на виховання у тих, що займаються спортивною працьовитістю, критичного відношення до своєї поведінки і прагнення до усунення своїх недоліків.

Борючись за чистоту спортивної боротьби, тренер не винен пропускати жодного випадку грубості, неспортивної поведінки. Необхідно також боротися проти стихійності в грі, яке веде до засвоєння багатьох помилкових навиків, породжує індивідуалізм, зарозумілість і егоїзм.

У виховному відношенні велику користь приносять вказівки на гру і подальші розбори ігор. Потрібно підкреслювати заслуги всього колективу і аналізувати гру кожної дитини. Здорова товариська критика може стати кращими ліками проти багатьох «хвороб». Корисні також бесіди викладачів і лікаря про тренування і гігієну спортивного режиму. Велике виховне значення мають зустрічі з видатними спортсменами, перегляд спортивних кінофільмів, відвідування змагань дорослих спортсменів, культпоходи в кіно і театр, і подальші обговорення змагань, кінофільмів і спектаклів.

Сумісні відвідини спортивних і культурних засобів не тільки об'єднують колектив, але і розширюють культурний кругозір тих, що займаються.

Методи виховної дії різноманітні. Основним є роз'яснення помилок. Воно має бути конкретним і підкріпленим яскравими прикладами із спортивної практики. У роботі з дітьми особливе значення мають похвала і заохочення. Наскільки можливо, похвалу слід адресувати всьому колективу і лише в окремих випадках окремим гравцям, оскільки постійне вихваляння, може викликати зарозумілість, зневажливе відношення до товаришів по команді.

До вихователя, що працює з дітьми, має бути пред’явлені вимоги: любов до дітей, багатство знань, горіння в роботі, зразкові цивільні якості.

Основні педагогічні вимоги до організації і проведення рухливих

ігор.

Рухливі ігри як пісня супроводжують людину протягом усього життя. Але найбільше ними захоплюються в дитинстві та змолоду.

Ігри не лише піднімають емоційний стан, а і дають гармонійний розвиток особистості. Вони цілюще впливають на серцево-судинну систему, дихальну, зміцнюють здоров'я людини. Саме тому вони є най поширенішою формою активного відпочинку після тривалої розумової та фізичної праці.

Рухливі ігри допомагають закріпити та розвивати навики з бігу, стрибків, метання, орієнтування, подолання перешкод, координації рухів, пожвавлюють процес навчання.

В рухливих іграх досить чітко виділяються індивідуальні особистості кожного учня, а це має велике значення, так як досвідчений вчитель добре знає, як вплинути на ті чи інші особистості учня.

Недопустимо в процесі гри принижувати людську гідність, допускати грубість. Керівник повинен бути досвідченим організатором. Навчання та виховання завжди є взаємозв'язаним.

Основні задачі при проведенні рухливих ігор такі:

1. Зміцнення здоров'я займаючи, сприяти правильному формуванню фізіологічного розвитку, підвищення загальної працездатності.

2. Всебічній фізичний розвиток.

3. Сприяти формуванню життєво важливих рухових навичок та вміння.

4. Виховання високих морально-вольових якостей.

Для вибору гри потрібно чітко знати завдання, які вмішуються грою, рівень розвитку і місце проведення. Підбираючи гру для уроку фізичної культури, необхідно врахувати основні його завдання.

Наприклад для закріпленій техніка стрибків доцільно використовувати і сюжет який пов'язаний із стрибками.

Вся методика навчання базується на принципах дидактики;

свідомість і активність, систематичність, доступність.

Вибір гри.

Підготовка та проведення грот починається з вибору гри. Для цього керівник повинен враховувати:

- склад займаючихся /кількість дівчат та хлопців/,

- вікові особистості дітей;

- їх розвиток та фізичну підготовленість;

- форму проведення заняття/урок, перерва, свито тощо/;

- місце проведення / галявина, спортивний майданчик, спортзал.

- інвентар /повинен бути яскравий, не вимагає спеціального виготовлення/;

- погоди /проведення на відкритому повітрі тільки в гарну погоду. При прохолодній погоді ігри більш рухливі, а в спеку менше рухливі/:

Процес проведення ігор поділяється на 2 взаємозв'язані етапи: створення передумов і безпосереднє проведення гри.

До гри слід підготуватися, передбачивши всі можливості ситуації. Для цього складають конспект, який вимагає в себе всі вимоги до проведення.

Підготовка місця для гри.

В обов'язки керівника входить підготовка місця для проведення.

Народні ігри, як правило вимагають спеціальних майданчиків. Грати на вулиці, на вигоні, у полі, серед пасовищ. Під час проведення ігор в прощені потрібно передбачити, щоб не було непотрібних, особливо гострих, предметів. Якщо гра відбувається у лісі, необхідно знайти рівну галявину без пеньків та гілля. Доцільно дітей привчити самостійно готувати місце для проведення гри. Розмітка може бути постійною або тимчасовою. В першому випадку наносять фарбою, а в другому використовують кеглі, стійки, прапорці. Також можна робити розмітку перед грою або під час проведення гри.

Підготовка інвентарю.

Для проведення гри необхідний інвентар: скакалки, булавки, м'ячі та ін. Інвентар повинен бути яскравий, відповідати росту та силі. Кількість повинна бути достатньою. Знаходиться повинен у відповідному місці. Тільки після пояснення гри інвентар роздають дітям. Якщо інвентар знаходиться у дітей під час пояснення, то він їх відволікає від розповіді, і сприяє порушенню дисципліни. Необхідно залучати дітей до роздачі інвентарю, розміщенню його на майданчику і збиранню після гри.

Організація гри.

Для проведення гри необхідно правильно розташувати дітей, а також правильно вибрати місце для пояснення. Всі діти повинні бачити і чути керівника гри. Сторонні предмети повинні знаходитися на відстані 3 метрів.

Вибір ведучого.

Роль ведучого дуже відповідальна. Від його дій залежить хід гри. Тому є декілька способів вибору ведучого:

1. за призначенням керівника;

2. по розрахунку;

3. за лічилкою;

1. за результатами попередньої гри /заохочення/. У шкільній програмі більшість рухливих ігор командного характеру. Команди повинні бути рівноцінні. Рівні по кількості гравців, але не більше 8-10 чоловік. Для проведення ігор техніко-тактичними задачами, бажано використовувати розподіл за принципом "вибір капітанами". Тоді команди будуть однакові по силі. При поясненні гри слід дотримуватися такого плану:

- Назва гри.

- Розміщення гравців і їх ролі.

- Зміст гри.

- Хто переможець.

- Правила гри.

- Хід гри.

- Підведення проміжних підсумків.

- Підведення остаточних результатів гри.

Керівництво грою

Керівництво грою найважливіша і водночас вирішальний момент у роботі педагога. Тільки якщо правильно керувати грою, можна досягти запланованого педагогічного результату.

Керівництво грою включає спостереження за діями учасників і колективів, усунення помилок, показ правильних індивідуальних та командних прийомів усунення грубого ставлення до товаришів. У складних іграх, з великою кількістю гравців слід залучати суддів-помічників. Помічниками обирають дітей, звільнених від уроків фізкультури, якщо вони користуються авторитетом серед учнів.

Під час гри викладач дав вказівки дітям, які допускають помилки, або порушають правило.

Зауваження слід роботи, не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей, або під час спеціальної перерви, коли всі гравці мають залишатися на місцях. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускають грубі помилки і необхідно додатково пояснити правила.

Гравці часто виявляються дуже збуджені, що призводить до поспішних дій, порушень дисципліни і етики поведінки. Педагог повинен запобігти їх появі, виховувати в учнях вміння контролювати свої вчинки, підпорядковувати їх інтересам колективу, з повагою відноситися до товаришів по команді та до суперника, грати чесно, дотримуватися правил.

Тривалість гри залежить від мети, яку ставить вихователь, умов в яких вона проводиться, віку дітей та їхньої кількості. Закінчувати гру необхідно своєчасно. Затягування гри може призвести до зниження інтересу гравців їх перевтоми. Передчасне, або раптове закінчення викликає незадоволення в учнів. Щоб уникнути цього, педагог повинен вкластися в час відведений для гри.

Закінчувати гру необхідно організовано: зупинити гравців, підвести результати гри і оголосити переможців. Після цього керівник вказує на помилки допущені в грі, які призвели до поразки. Бажано відзначити кращих ведучих, капітанів, гравців, суддів. Необхідно звернути увагу на порушення правил гри.

Таким чином рухлива гра корисна лише тоді, коли керівник обізнаний з анатомо-фізіологічними та психологією дітей різних вікових груп, з методикою проведення гри.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]