- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Для нотаток
- •Тема 11. Організація і програма
- •Тема 12. Основні методи збираннята аналізу соціологічної інформації... 89
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, структура та функції соціології
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ.
- •Структура і функції соціологічної системи знань.
- •Значення соціологи у розв'язанні соціально-політичних та політичних проблем українського суспільства.
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ
- •1.3. Структура та функції соціологічної системи знань
- •1.4. Значення соціології у розв'язанні соціально-економічних та політичних проблем українського суспільства
- •Література
- •Тема 2. Виникнення та ста новлення соціологічних знань
- •Соціально-політичні уявлення епохи античності.
- •Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження,
- •Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •2.1. Соціальні уявлення стародавності
- •2.2. Соціально-політичні уявлення епохи античності
- •2.3. Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження
- •Література
- •2.4. Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •12.6. Соціометрія та процедура соціометричного опитування
- •Натуралізм у соціології XIX - XX ст.
- •12.5. Підготовка і проведення анкетного опитування
- •12.4. Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами
- •3.3. Психологічні школи у соціології
- •3.4. Емпіричні соціальні дослідження
- •12.3. Експеримент у соціологічному дослідженні
- •3.5. Сучасна західна соціологія
- •Тема 4. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні
- •Соціально-політична думка в Україні у XV! - XVII ст.
- •Початок української соціології.
- •Розвиток вітчизняної соціологи у XX ст.
- •4.2. Соціально-політична думка в Україні у XVI - XVII ст.
- •Тема 12. Основні методи збирання та аналізу соціологічної інформації
- •Експерименту соціологічному дослідженні.
- •Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами. 12.6. Підготовка і проведення анкетного опитування.
- •Література
- •4.3. Розвиток ідей Просвітництва в Україні
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії
- •4.4. Соціальні ідеї у творчості членів Кирило-Мефодіївського товариства
- •4.5. Початок української соціологи
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура
- •11.2. Поняття методики і техніки соціологічного дослідження
- •4.6. Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Тема 11. Організація і програма соціологічного дослідження
- •Соціологічне дослідження і його різновиди.
- •Поняття методики і техніки соціологічного дослідження.
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура.
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії.
- •11.1. Соціологічне дослідження та його різновиди
- •Література
- •Література
- •10.9. Соціологія громадської думки
- •Тема 5. Суспільство та його складові.
- •Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.
- •10.8. Соціологія книги і читання
- •10.7. Соціологія вільного часу
- •5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя
- •5.3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне
- •10.6. Соціологія сім'ї та шлюбу
- •10.5. Соціологія моралі та виховання
- •5.4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і регрес
- •10.4. Соціологія релігії
- •10.3. Соціологія освіти і науки
- •10.2. Соціологія політики
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •Поняття соціального інституту суспільства. Місце соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків.
- •6.2. Поняття соціального інституту суспільства.
- •Література
- •6.3. Поняття соціальної стратифікації, її особливості у сучасному суспільстві
- •6.4. Функціональний та конфліктологічний підходи до соціальної стратифікації та проблеми нерівності
- •9.3. Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки
- •9.2. Поняття девіантної поведінки. Причини і різновиди девіацій
- •6.5. Соціальна мобільність та її механізми
- •Література
- •Тема 7. Культура у суспільній системі. Соціологія культури
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури.
- •Предмет та основні напрямки соціології культури.
- •Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури.
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури
- •Література
- •Тема 9. Соціальна взаємодія та соціальний контроль. Причини і види девіантної поведінки
- •Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.
- •Поняття девіантної поведінки.
- •Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки.
- •9.1. Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю
- •7.2. Предмет та основні напрямки соціології культури
- •7.3. Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури
- •8.4. Соціальний статус та соціальна роль особи
- •8.3. Типологія особистості у соціології
- •Література
- •8.2. Етапи і засоби соціалізації особи
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
2.1. Соціальні уявлення стародавності
Соціологія як окрема наукова галузь виникає в середині XIX століття, після того, як Огюст Конт запропонував термін „соціологія" та обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства, виділення соціології в якості самостійної науки, а також базування цієї науки на спостереженні та експерименті. Із часів Конта бере початок академічна, або офіційна соціологія як самостійна наука.
Це не означає, що до цього часу не було жодних теоретичних уявлень про суспільство, але їх не можна вважати науковими, оскільки вони мали форму окремих поглядів, ідей, вчень. Однак вони становлять невід'ємну частину історії соціологічної думки. Цю частину знань називають протосоціологією.
У первісному суспільстві основними формами відображення соціальної дійсності були міф і епос. Міф - це найдавніша форма фантастичного пояснення суті природи і людини, в якому явища дійсності виступають у вигляді чуттєво-образних уявлень. Із розвитком суспільства виникає нова форма соціального знання - епос, в якому на перший план виходить людина. Епос - це оповідь про минуле, що відтворює картину народного життя, його ■ ідеали, моральні норми, прагнення.
2.2. Соціально-політичні уявлення епохи античності
Із розвитком суспільного поділу праці виникають перші елементи наукового знання. Особливо велике значення для виникнення науки мало відокремлення розумової праці від фізичної, коли з'являється категорія людей, що професійно займаються духовною діяльністю. Міфологія та епос змінюються точнішим описом подій минулого -Історичними хроніками та Історією. Так, найдавнішими представниками давньогрецької історіографії були логографи (VI—V ст. до н.е.), які спробували описати історичні події минулого на еонові аналізу легенд, переказів, документальних матеріалів.
102
15
Відомими давньогрецькими істориками були Геродот та ФукідІд. Геродот, якого ще називають батьком історії", вперше використав для осмислення історичних подій такі джерела інформації, як генеалогії, місцеві хроніки, землеописання, розповіді очевидців подій та ін. Фукідід при описі подій звертав увагу на роль географічного положення держави, її багатства, намагаючись прослідкувати вплив цих факторів на хід історії.
Давньогрецький філософ Платон (бл. 428-347 рр. до н.е.) обґрунтував систему політичного устрою, яку описав у творах „Політик", „Держава", „Закони". Потребу у державі та законах Платон пояснює постійним прагненням людей до задоволення своїх бажань, прагнень наблизитись до суспільного ідеалу. У своїй теорії ідеальної держави Платон говорить про необхідність існування у суспільстві трьох станів (філософи-правителі, воїни та безпосередні виробники), приналежність до яких визначається нахилами людської душі. Соціальна справедливість в ідеальні державі полягає у виконанні її членами строго визначених функцій.
Учень Платана Аристотель {384-322 рр. до н.е.) започатковує знання про соціальне управління та його завдання. Вілцою формою суспільного життя, за Аристотелем, є поліс (місто-держава), оскільки в ньому права та обов'язки громадян юридично оформлені і підпорядковані спільному інтересу, а сама людина є істотою „політичною", тобто такою, яка не може існувати поза полісом, поза межами суспільства. Особливого значення у житті та діяльності людей, на думку Аристотеля, набуває спілкування, завдяки якому люди можуть здійснювати спільну діяльність.