- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Для нотаток
- •Тема 11. Організація і програма
- •Тема 12. Основні методи збираннята аналізу соціологічної інформації... 89
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, структура та функції соціології
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ.
- •Структура і функції соціологічної системи знань.
- •Значення соціологи у розв'язанні соціально-політичних та політичних проблем українського суспільства.
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ
- •1.3. Структура та функції соціологічної системи знань
- •1.4. Значення соціології у розв'язанні соціально-економічних та політичних проблем українського суспільства
- •Література
- •Тема 2. Виникнення та ста новлення соціологічних знань
- •Соціально-політичні уявлення епохи античності.
- •Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження,
- •Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •2.1. Соціальні уявлення стародавності
- •2.2. Соціально-політичні уявлення епохи античності
- •2.3. Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження
- •Література
- •2.4. Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •12.6. Соціометрія та процедура соціометричного опитування
- •Натуралізм у соціології XIX - XX ст.
- •12.5. Підготовка і проведення анкетного опитування
- •12.4. Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами
- •3.3. Психологічні школи у соціології
- •3.4. Емпіричні соціальні дослідження
- •12.3. Експеримент у соціологічному дослідженні
- •3.5. Сучасна західна соціологія
- •Тема 4. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні
- •Соціально-політична думка в Україні у XV! - XVII ст.
- •Початок української соціології.
- •Розвиток вітчизняної соціологи у XX ст.
- •4.2. Соціально-політична думка в Україні у XVI - XVII ст.
- •Тема 12. Основні методи збирання та аналізу соціологічної інформації
- •Експерименту соціологічному дослідженні.
- •Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами. 12.6. Підготовка і проведення анкетного опитування.
- •Література
- •4.3. Розвиток ідей Просвітництва в Україні
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії
- •4.4. Соціальні ідеї у творчості членів Кирило-Мефодіївського товариства
- •4.5. Початок української соціологи
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура
- •11.2. Поняття методики і техніки соціологічного дослідження
- •4.6. Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Тема 11. Організація і програма соціологічного дослідження
- •Соціологічне дослідження і його різновиди.
- •Поняття методики і техніки соціологічного дослідження.
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура.
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії.
- •11.1. Соціологічне дослідження та його різновиди
- •Література
- •Література
- •10.9. Соціологія громадської думки
- •Тема 5. Суспільство та його складові.
- •Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.
- •10.8. Соціологія книги і читання
- •10.7. Соціологія вільного часу
- •5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя
- •5.3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне
- •10.6. Соціологія сім'ї та шлюбу
- •10.5. Соціологія моралі та виховання
- •5.4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і регрес
- •10.4. Соціологія релігії
- •10.3. Соціологія освіти і науки
- •10.2. Соціологія політики
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •Поняття соціального інституту суспільства. Місце соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків.
- •6.2. Поняття соціального інституту суспільства.
- •Література
- •6.3. Поняття соціальної стратифікації, її особливості у сучасному суспільстві
- •6.4. Функціональний та конфліктологічний підходи до соціальної стратифікації та проблеми нерівності
- •9.3. Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки
- •9.2. Поняття девіантної поведінки. Причини і різновиди девіацій
- •6.5. Соціальна мобільність та її механізми
- •Література
- •Тема 7. Культура у суспільній системі. Соціологія культури
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури.
- •Предмет та основні напрямки соціології культури.
- •Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури.
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури
- •Література
- •Тема 9. Соціальна взаємодія та соціальний контроль. Причини і види девіантної поведінки
- •Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.
- •Поняття девіантної поведінки.
- •Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки.
- •9.1. Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю
- •7.2. Предмет та основні напрямки соціології культури
- •7.3. Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури
- •8.4. Соціальний статус та соціальна роль особи
- •8.3. Типологія особистості у соціології
- •Література
- •8.2. Етапи і засоби соціалізації особи
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
6.2. Поняття соціального інституту суспільства.
Місце соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків
Необхідною передумовою соціальної інтеграції і стабільності суспільства є наявність загальносуспільної системи цінностей - спільної мови, спільних ідеалів, моральних норм, вірувань. їхня Інтеріоризація забезпечує інтеграцію особистості в соціальну систему, а отже, є найпершою умовою нормального функціонування суспільства.
Конкретним механізмом, що забезпечує соціальний порядок, інтеграцію, стійкість і стабільність суспільства, його відтворення, є соціальні інститути.
Як проблема соціологічного вивчення соціальні інститути беруть початок із часу становлення соціології як самостійної науки. Ще Г.Г.Спенсер розвиток регулятивної системи суспільства поєднував з розвитком соціальних інститутів. Він вважав, що соціальні інститути („інституції") є складниками каркаса соціуму і виникають в результаті процесу диференціації суспільства. Е.Дюркгейм тлумачив природу соціальних інститутів у контексті цілісності суспільства. Суспільство, на його думку, є органічною цілісністю, що складається з окремих груп та інститутів, кожний з яких відіграє свою функціональну роль. І головне завдання науки про суспільство - відкрити, яким чином постали інституції: політичні, юридичні, моральні, економічні, релігійні. Соціальні інститути він образно визначив як „фабрики відтворення" соціальних відносин і зв'язків, тобто під інститутами в загальному маються на увазі визначені типи відносин між людьми, що постійно затребувані суспільством і тому відроджуються знову і знову. Прикладам відтворення таких незнищуваних зв'язків є церква, держава, власність, родина й ін.
Отже, інститут - це певна форма людської діяльності, яка ґрунтується на чітко розробленій системі правил і норм, а також контролю за її виконанням. Інституційна діяльність здійснюється людьми, об'єднаними в групи, асоціації, де є поділ на статуси і ролі згідно з потребами групи чи суспільства. Таким чином, інститути підтримують соціальну структуру і порядок в суспільстві.
Соціальні інститути визначають суспільство в цілому, вони деперсоніфіковані, безособові. Коли соціальна структура суспільства мислиться як інституціональна структура, дослідник не може не стояти на еволюціоністських методологічних позиціях, оскільки вважається, що кожен інститут виконує суспільно значиму функцію, яку з цілісної взаємозалежної системи вилучити неможливо.
Для того, щоб виник і розвився такий структурний елемент суспільства, як соціальний інститут, потрібні особливі умови:
1) у суспільстві повинна виникнути і поширитися певна потреба, що, будучи усвідомлена багатьма членами суспільства (як загальсоціальна, або соціумна), стає головною передумовою становлення нового
70
47
інституту. Іншими словами, виникнення потреби вимагає спільно організованих дій;
наявність засобів досягнення цієї потреби, тобто сформована система необхідних для суспільства функцій, дій, операцій, окремих цілей, які реалізують нову потребу;
щоб інститут міг реально виконувати свою місію, він наділяється необхідними ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими, організаційними), які суспільство повинне постійно поповнювати;
4) для забезпечення самовідтворення інституту необхідне і особливе культурне середовище, тобто повинна сформуватися властива тільки йому субкультура (особлива система знаків, дій, правової поведінки, які відрізняють людей, що належать до цього інституту).
У кожному соціальному інституті є своя система цінностей і нормативної регуляції, що визначає, для чого він існує, що в ньому правильне та неправильне, як діяти в цій конкретній системі відносин.
Оскільки інститути - це взаємозалежні системи впорядкованих соціальних зв'язків, завдяки яким поведінка кожного окремого члена суспільства стає досить передбачуваною за своїми орієнтаціями і формами прояву, соціологія розглядає інституціональну структуру суспільства досить детально, як систему, де дії і переміщення соціальних суб'єктів здійснюються тільки згідно до визначених правил рольової відповідності.
Соціальні інститути, як підсистема соціального цілого, діяльність якої пов'язана з реалізацією життєво важливих потреб загальної системи, є основою усього соціального життя і забезпечує життєдіяльність людини через виконання певних функцій.
В залежності від сфер соціальних відносин виділяють такі соціальні інститути:
Економічні, які забезпечують відтворенні і розподіл матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг і т.п.;
Політичні, які пов'язані зі встановленням, виконанням та підтримкою влади. До них належать уряд, парламент, політичні партії, держава, армія тощо;
Соціальні або суспільні у вузькому значенні, які створюються добровільним об'єднанням (клуби, товариства, інститут дружби);
Інститути стратифікації, які визначають розміщення позицій і ресурсів;
Інститути виховання та культури - створені для зміцнення і розвитку культури, для соціалізації (родинні інститути, сім'я, школа, наука і т.п.);
Релігійні, які регламентують відносини людей з представниками релігійних структур;
Інститути відтворення (інститути шлюбу та сім'ї).
правопорушення (адміністративні, цивільні, трудові, фінансові тощо), аморальні вчинки і т.п. Класифікація соціальних відхилень можлива і залежно від елементів внутрішньої структури (суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони). Тоді до головних типів соціальних відхилень необхідно віднести такі:
за суб'єктом поведінки можна виділити поведінку індивіда, що відхиляється від норми - громадян, посадових осіб; діяльність трудових колективів та їх органів; а також неформальних соціальних груп;
за об'єктом девіантна поведінка може бути:
1 - віднесена до різних сфер суспільного життя;
2 - розглянута під кутом зору різноманітної соціальної спрямованості (проти інтересів особистості, соціальної групи чи суспільства взагалі);
3 - можуть бути виявлені конкретні цінності та інтереси, які виступають як безпосередні об'єкти правопорушень або аморальних вчинків (життя, здоров'я, майно та ін.);
по об'єктивній стороні можна виділити соціальні відхилення, які здійснюються шляхом діяльності або бездіяльності, сприяють виникненню конкретних шкідливих наслідків або створюють умови для цього іт.д.;
по суб'єктивній стороні девіантна поведінка характеризується різною мотивацією, різними цілями, різним ступенем передбачення та бажання можливих наслідків.
Можна назвати і класифікацію, пов'язану як з об'єктивною, так і з суб'єктивною стороною соціальних відхилень. Вони поділяються на дві групи а) поведінка, орієнтована на зовнішнє середовище (екстравертивна). Вона може бути цільовою, заздалегідь запланованою або афективною (наприклад, сварки в сім'ї); б) поведінка, орієнтована на самого себе (інтровертивна) - пияцтво, алкоголізм, самогубство, наркоманія та ін.