Тема 5. Суспільство та його складові.

ТИПИ СУСПІЛЬСТВ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

5.1. Ознаки суспільства. Основні умови розвитку і функціонування суспільства.

5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя.

3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.

4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і регрес.

5.1. Ознаки суспільства. Основні умови розвитку і функціонування суспільства

Поняття „суспільство" має не одне визначення. Суспільство - найзагальніша система зв'язків і відносин між людьми що складається в процесі їхньої життєдіяльності („людське суспільство"). Це історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне комуністичне суспільство), специфічна форма соціальної організації що склалася в процесі історичного розвитку даної країни. Суспільство - це сукупність людей, які об'єднані конкретними інтересами, потребами або взаємними симпатіями, або певним видом діяльності. Це побутове визначення суспільства, яке базується на взаємодії індивідів.

Е.Дюркгейм у праці „Соціологія та теорія пізнання" характеризує

80

37

суспільство як „...найбільш могутній фокус фізичних і моральних сил, який тільки існує у світі. Ніде в природі не зустрічається таке багатство різноманітних матеріалів, сконцентрованих в такій мірі. Не дивно, тому що з суспільства виділяється своєрідне лиття, яке реагуючи на елементи, що його складають, перетворює їх і підіймає до найвищої форми Існування".

П.Сорокін дає таке визначення суспільства: „Суспільство означає не тільки сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але припускає що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а знаходяться між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну тим чи іншим чином, стикаються одна з одною і мають між собою той чи інший зв'язок".

Слід розмежовувати поняття соціального та суспільного. Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливих суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільнотами в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, і проявляється у їх відношеннях один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Суспільне - ширше за поняття соціального, І означає відмінність від живої природи.

На буденному рівні можна дати такі ознаки суспільства:

1. - суспільство - це люди (не одна людина, а багато);

2. - ці люди чимось зв'язані, об'єднані, і це дозволяє відрізнити „наших" людей від „не наших";

3. - людині необхідно (і вигідно) жити в суспільстві. Суспільство діє на людину містично, примусово і тотально, а людина на суспільство - практично, вибірково і локально.

Н.Смелзер у своїй праці „Соціологія" визначає певні умови, які повинні виконуватись, щоб соціальне об'єднання можна було назвати суспільством. До цих умов належать:

а) певна територія;

б) поповнення суспільства головним чином за рахунок дітонародження;

в) розвинута культура;

г) „політична незалежність". Ознаки суспільства:

1. - територія - місце, де розселяються люди, де виникають і діють соціальні зв'язки. Це основа соціального простору, де формуються, розвиваються відносини та взаємодії індивідів.

2. - здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків - іншими словами, міжособистісна взаємодія, наявність колективної (ширше - суспільної) свідомості, спільної волі (Дюркгейм); існування системи цінностей, завдяки якій кожен Індивід дотримується певних норм суспільної життєдіяльності і внаслідок чого зберігається єдність суспільства;

Вільний час суспільства - це загальна кількість вільного часу індивідів плюс робочий час працівників галузей, де створюються умови для використання індивідом свого вільного часу. Вільний час суспільства - необхідна умова розширеного духовного відтворення суспільства.

Вільний час соціальної групи характеризується загальною спрямованістю в його використанні, спільністю занять та інтересів.

Особистий вільний час знаходиться в розпорядженні людини, однак пов'язаний з вільним часом соціальної групи і напрями його освоєння залежать як від належності особи до даної соціальної групи, так і від рівня соціалізації, розвитку особистості, від її соціально-психологічних особливостей. Вільний час дає людині можливість не лише нагромаджувати нові знання й сили для включення у свідому діяльність, але й розвивати свої здібності у професійній діяльності.

Однією з найважливіших категорій соціології вільного часу є поняття „культура вільного часу". Культура вільного часу - це не що інше як проблема змісту вільного часу, спосіб і міра його якісного освоєння з точки зору реалізації й збагачення людських сутнісних сил. Основою культури вільного часу є відома вільна творча діяльність, яка духовно і фізично розвиває особистість.

У соціології вільного часу актуалізується питання регулювання й організації вільного часу. Регулювання вільного часу можна визначити як процес цілеспрямованого впливу на нього з метою розширення меж, створення умов для вдосконалення його структури і змісту відповідно до постійно зростаючих виробничо-технічних і соціальних вимог, які ставляться до людини. Хоча загальний напрям використання вільного часу задається соціальним середовищем, але його якісний зміст у підсумку залежить від самої людини. Тому саморегулювання вільного часу слід розглядати як властивість особи, як показник її зрілості, потенціалу її розвитку, сформованої здібності до організації свого біографічного часу.