- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Для нотаток
- •Тема 11. Організація і програма
- •Тема 12. Основні методи збираннята аналізу соціологічної інформації... 89
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, структура та функції соціології
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ.
- •Структура і функції соціологічної системи знань.
- •Значення соціологи у розв'язанні соціально-політичних та політичних проблем українського суспільства.
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ
- •1.3. Структура та функції соціологічної системи знань
- •1.4. Значення соціології у розв'язанні соціально-економічних та політичних проблем українського суспільства
- •Література
- •Тема 2. Виникнення та ста новлення соціологічних знань
- •Соціально-політичні уявлення епохи античності.
- •Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження,
- •Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •2.1. Соціальні уявлення стародавності
- •2.2. Соціально-політичні уявлення епохи античності
- •2.3. Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження
- •Література
- •2.4. Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •12.6. Соціометрія та процедура соціометричного опитування
- •Натуралізм у соціології XIX - XX ст.
- •12.5. Підготовка і проведення анкетного опитування
- •12.4. Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами
- •3.3. Психологічні школи у соціології
- •3.4. Емпіричні соціальні дослідження
- •12.3. Експеримент у соціологічному дослідженні
- •3.5. Сучасна західна соціологія
- •Тема 4. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні
- •Соціально-політична думка в Україні у XV! - XVII ст.
- •Початок української соціології.
- •Розвиток вітчизняної соціологи у XX ст.
- •4.2. Соціально-політична думка в Україні у XVI - XVII ст.
- •Тема 12. Основні методи збирання та аналізу соціологічної інформації
- •Експерименту соціологічному дослідженні.
- •Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами. 12.6. Підготовка і проведення анкетного опитування.
- •Література
- •4.3. Розвиток ідей Просвітництва в Україні
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії
- •4.4. Соціальні ідеї у творчості членів Кирило-Мефодіївського товариства
- •4.5. Початок української соціологи
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура
- •11.2. Поняття методики і техніки соціологічного дослідження
- •4.6. Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Тема 11. Організація і програма соціологічного дослідження
- •Соціологічне дослідження і його різновиди.
- •Поняття методики і техніки соціологічного дослідження.
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура.
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії.
- •11.1. Соціологічне дослідження та його різновиди
- •Література
- •Література
- •10.9. Соціологія громадської думки
- •Тема 5. Суспільство та його складові.
- •Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.
- •10.8. Соціологія книги і читання
- •10.7. Соціологія вільного часу
- •5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя
- •5.3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне
- •10.6. Соціологія сім'ї та шлюбу
- •10.5. Соціологія моралі та виховання
- •5.4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і регрес
- •10.4. Соціологія релігії
- •10.3. Соціологія освіти і науки
- •10.2. Соціологія політики
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •Поняття соціального інституту суспільства. Місце соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків.
- •6.2. Поняття соціального інституту суспільства.
- •Література
- •6.3. Поняття соціальної стратифікації, її особливості у сучасному суспільстві
- •6.4. Функціональний та конфліктологічний підходи до соціальної стратифікації та проблеми нерівності
- •9.3. Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки
- •9.2. Поняття девіантної поведінки. Причини і різновиди девіацій
- •6.5. Соціальна мобільність та її механізми
- •Література
- •Тема 7. Культура у суспільній системі. Соціологія культури
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури.
- •Предмет та основні напрямки соціології культури.
- •Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури.
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури
- •Література
- •Тема 9. Соціальна взаємодія та соціальний контроль. Причини і види девіантної поведінки
- •Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.
- •Поняття девіантної поведінки.
- •Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки.
- •9.1. Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю
- •7.2. Предмет та основні напрямки соціології культури
- •7.3. Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури
- •8.4. Соціальний статус та соціальна роль особи
- •8.3. Типологія особистості у соціології
- •Література
- •8.2. Етапи і засоби соціалізації особи
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
8.4. Соціальний статус та соціальна роль особи
Соціальний статус особи - це певне місце людини, особи в суспільній ієрархії, обумовлене її походженням, професією, віком, статтю, сімейним становищем. У статусі фактично фіксується той набір конкретних дій, що їх здійснює людина в конкретних видах взаємодії і тих умовах, правах, що надаються для здійснення діяльності. Та через те, що кожна людина охоплена не одним соціальним зв'язком і здійснює різні соціальні функції має і одночасно багато соціальних статусів. Так, сучасна людина може мати одночасно статуси людини, громадянина будь-якої держави, студента, члена сім'ї, члена якоїсь неформальної групи, члена політичної партії тощо. Відрізняють пропоновані або природні статуси (національність, соціальне походження, місце народження) і набуті або досягнуті статуси (освіта, професія, кваліфікація тощо).
Ієрархія соціальних статусів фіксується поняттям престижу, що відображає значущість у суспільстві або соціальній спільності, верстві, групі людей, які займають ту чи іншу позицію. Престижним може бути професія, посада, види діяльності та ін. Престиж виступає збудником бажань, намірів, дій людини, а престиж оцінки - регуляторами поведінки людей, що визначають професійну зайнятість, соціальні переміщення, структуру споживання тощо. Вся сукупність соціальних статусів, якими володіє конкретна людина, істотно впливає і на її особистий статус, що характеризує становище людини в первинному осередку суспільства залежно від того, як оцінюється людина. Проте в особистому статусі знаходимо відбиток особистих рис конкретної людини, її авторитет, тобто ступінь визнання спільністю людей особистих і ділових якостей. У межах будь-якого соціального статусу людина може себе реалізувати, проявити як із позитивного боку в будь-якій соціальній діяльності, так і з негативного, в негативній діяльності.
56
61
особистості триває і в середньому і в похилому віці, (снують певні відмінності між соціалізацією дітей та дорослих.
Соціалізація дорослих виражається головним чином у зміні їх зовнішньої поведінки, в той час, як дитяча соціалізація формує базові цінності.
Дорослі можуть оцінювати цінності, а діти лише засвоювати.
Соціалізація дорослих спрямована на те щоб допомогти індивіду оволодіти певними навичками, а соціалізація дітей формує головним чином мотивацію поведінки.
Інститути, окремі люди та групи, які сприяють соціалізації, називають агентами соціалізації. їх поділяють на:
- агентів первинної соціалізації - батьки, брати, сестри, родичі, однолітки, вчителі.
- агентів вторинної соціалізації - армія, церква, засоби масової інформації, політичні партії тощо.
У процесі соціалізації виділяють два етапи: соціальну адаптацію та соціальну інтеріоризацію. Адаптація означає пристосування індивіда до соціальних норм, соціальних спільностей, прошарків, груп. Індивід не може здійснити потребу проявити себе як особистість, раніше, ніж засвоїть діючі у групі (суспільстві) норми І оволодіє тими засобами діяльності, якими володіють інші члени групи. Інтеріоризація (з лат. внутрішній) - це процес формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє „Я" особистості. Результатом інтеріоризації є індивідуальність особистості.