5.1 Підготовчий етап.
5.2 Зміст лекційного матеріалу:
1. Класифікація природних небезпек та їх вражаючих факторів.
Останні роки населення і територія України перебувають під суттєвим негативним впливом чинників, які призводять до виникнення надзвичайних ситуацій (НС), загибелі людей, погіршення умов життєдіяльності, забруднення навколишнього природного середовища, значних економічних збитків.
Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Небезпека – це наслідок дії окремих факторів на людину.
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об`єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.
Офіційна класифікація НС в Україні здійснюється нормативно-правовими документами: Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, який введений в дію з 01.03.2002р. наказом Держстандарту України №552 від 19.12.2001р. і "Порядком класифікації НС техногенного і природного характеру за їх рівнями" від 24.03.04. №368.
За характером надзвичайні ситуації поділяються на наступні класи:
надзвичайні ситуації природного характеру;
надзвичайні ситуації техногенного характеру;
надзвичайні ситуації соціально - політичного характеру;
надзвичайні ситуації воєнного характеру.
Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Згідно Державного класифікатору до НС природного характеру (код 20 000) належать:
Геологічні (20100)
Метеорологічні (20200)
Гідрологічні (20300)
Пожежі в природних екосистемах (20500)
Інфекційна захворюваність людей (20600)
Отруєння людей (20700)
Інфекційна захворюваність с/г тварин (20800)
Масові отруєння с/г тварин (20850)
Масова загибель диких тварин (20900)
Ураження с/г рослин хворобами та шкідниками (20950).
Стихійне лихо – явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.
Геологічні небезпечні явища.
Землетруси - коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу. Звичайно коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхня кількість і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а в останні роки наша країна та ряд європейських держав використовують 12-ти-бальну міжнародну шкалу MSK-64.
Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30 — 60км, а інколи на глибині до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси. Вони охоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією. Землетруси характеризуються магнітудою. Магнітуда — міра загальної кількості енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху і формі пружних хвиль.
Територія України на півдні і південному заході охоплена впливом потужного сейсмоактивного поясу планети. Вплив наявних у поясі напружень охоплює західні області України, Буковину, південно-західну частину Одеської області, південь Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей і територію АР Крим. Пояс включає Карпатську дугу з сильними підкоровими землетрусами в зоні Вранча, великі підкорові землетруси якої з магнітудою 6,8 - 7,6, здатні спричинити відчутні сейсмічні коливання ґрунту і споруд практично на усій території України. При умові реалізації максимально можливого для зони землетрусу, який може відбутися з імовірністю 1 раз на 1000 років, сейсмічний ефект на південно-західній частині Одеської області може досягти 8 балів за міжнародною шкалою сейсмічної інтенсивності МSК-64, на території Чернівецької і центральної частини Одеської області - 7 балів, із плавним зниженням до західних, північних та східних границь країни. В Києві максимальний ефект на ґрунтах 2-ї категорії за сейсмічними властивостями не перевищить 6 балів.
Зсуви – це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують гірських схили , а також схили річкових, озерних та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ що може бути викликане як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини (антропогенний фактор). Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених, перевищує сили зчеплення ґрунтів. Виникають зсуви при крутизні схилу 10о і більше. На глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5-7о.
Провалювання земної поверхні - це просідання ґрунту внаслідок різного роду геологічних процесів. Найбільш розповсюджено в місцях розміщення карстових порід. Посиленню виникненню карстових воронок може сприяти осушення території. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60–100% території. При цьому, характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), при цьому в землі виникають тріщини, в які провалюються будівлі, споруди, транспортні засоби.
Обвали - це відривання і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це – результат послаблення зв`язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.
Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов`язані з антропогенним фактором. Вони виникають, в основному, при неправильному проведенні робіт, під час будівництва та гірських розробок.
Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.
Вулканізм — сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Матеріальні втрати від вивержень вулканів досить значні – знищення будівель, селищ тощо. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1–2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини, отруєння газами при вулканічних виверженнях; ураження людей і руйнування будівель уламками вулканічних гірських порід; ураження людей і виникнення осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави.
Основними продуктами діяльності вулканів є:
лавові потоки; тефра; вулканічні грязьові потоки; вулканічні повені; пекуча вулканічна хмара.
Гідрологічні надзвичайні ситуації.
Повінь - це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. Виникає під час тривалих злив та в результаті танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Супроводжується затопленням значних територій і викликає необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдаючи відчутних матеріальних збитків. Призводить до руйнування будівель та споруд розташованих у прибережній зоні. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають більш повільно, але й небезпека негативних наслідків існує довше. Слід пам`ятати, що у зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об`єкти, що збільшує небезпеку
Цунамі – це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні. Хвиля цунамі може бути непоодинокою, оскільки дуже часто - це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами.
Сель – раптово сформований внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар`єрах. До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких знаходяться складові зруйнованих гірських порід, його витоки, всі його русла, водозбір, а також район його дії.
В Чернівецькій області селеві процеси розвиваються у гірській частині (Путильський, Вижницький райони).
Затори, зажори. В період льодоходу зазвичай спостерігається поява заторів (захаращування русла річки льодом) або зажорів (нагромадження внутріводного льоду, який утворює льодову пробку), які, в свою чергу, викликають додаткове підвищення рівня води та затоплення нової території. Крім того, при прориві водою перешкоди, може з’являтися хвиля, яка створить небезпеку раптового затоплення території, що розташована нижче за течією. Затори найчастіше виникають на річках, що прямують із півдня на північ, оскільки південні ділянки раніше звільняються від льоду і льодохід, який почався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді льодоставу.
Зажори виникають в період танення льоду період або при наявності незамерзаючих ділянок річки.
Підвищення рівня ґрунтових вод. Одним з негативних явищ являється підвищення ґрунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток цього процесу на міських територіях залежить від низки причин і факторів: втрати води із водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв’язку з асфальтуванням. Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд
Підвищення рівня ґрунтових вод призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільгоспугідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як зсуви, просадки, обвали.
Лавини – швидкий, раптовий зсув вниз снігу та (або) льоду стрімкими схилами гір, який загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та довкіллю. Лавини виникають на схилах з крутизною від 15 до 50о, внаслідок перевантаження схилів снігом та послаблення структурних зв’язків у середині снігової товщі. Однією з основних характеристик лавини є швидкість яка може досягати 100 м/с, при цьому сила удару лавини може досягати 40 т/м2, а при наявності чужорідних включень – до 200 т/м2. Розміри лавин характеризуються масою або об’ємом, який коливається в межах декількох десятків і декількох мільйонів кубометрів снігу. Небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди (споруди, будівлі, системи життєзабезпечення), знищення лісових масивів. При цьому спостерігається значна кількість травмувань та людських жертв.
Метеорологічні небезпечні явища.
Зливи серед стихійних явищ є найчастішими. Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Випадання великої кількості опадів призводить до появи інших небезпечних явищ таких, як селі, зсуви, підтоплення територій, повені. В теплий період року сильні дощі можуть супроводжуватися градом, грозою.
Град – це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми, розміром від 5 до 55 мм, а іноді й більше. Град наносить велику шкоду сільському господарству, знищуючи посіви, та промисловому овочівництву, знищуючи скло у теплицях.
Сильна спека - це утримання високої температури тривалий час, що супроводжується температурою вище 300. Такі температури мають негативний вплив на стан здоров’я людей, особливо з серцево-судинними захворюваннями. Сильна спека також приводить до висушування земель, до загибелі рослинного світу і до виникнення пожеж.
Суховії – це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. При цьому посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин.
Посухи – тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті, і як наслідок – погіршення росту, а іноді і загибель рослин.
Ураган – вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/с. Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шляхи руху, розміри та побудова ураганів, середня тривалість дії урагану. Оцінюється сила вітру в балах згідно зі шкалою Бофорта.
Вихрові бурі – складні утворення, що обумовлені циклонічною діяльністю і розповсюджуванням на великій площі. Вони поділяються на пилові, не пилові, сніжні і шквальні бурі. Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Вони є типовим явищем у зораних степах, де наносить значну шкоду сільському господарству. Висота підйому пилу може досягати 2 – 3 км , але найчастіше це – 1 – 1,5км. У зимово-весняний період спостерігаються сніжно-пилові бурі. Ураганні і штормові вітри взимку часто призводять до виникнення снігової бурі, в результаті якої виникають значно менші руйнівні наслідки. Пилові або піщані бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки, споруди, дороги та інше. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами.
Циклони – область низького тиску в атмосфері, причому мінімум тиску знаходиться у його центрі. Погода під час циклонів переважно похмура з сильними вітрами. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани.
Шквали – це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30 – 70 м/с із зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози.
Смерчі. Найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Смерч вважається стихійним явищем, якщо максимальна швидкість вітру в ньому складає 25 м/с і більше, а для акваторій – 30 м/с. Розміри смерчу складають: в поперек 5 – 10 км, іноді до 15 км; в висоту 4 – 5 км, іноді до 15 км. Воронка – основна складова смерчу і являє собою спіральний вихор, який складається з повітря, яке надзвичайно швидко обертається з домішками води, пилу тощо. Швидкість обертання повітря в воронці досягає 600-1000 км/год., а іноді 1300 км/год. Середня швидкість переміщення смерчу складає 50-60 км/год., іноді може досягати до 240 км/год.
Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї. В стародавніх літописах зазначається, що в ті часи смерчі (“великі бурі, яких ніколи не чутно ”) відбувалися 2 –3 рази на століття. Звичайно смерчі завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.
Сильні снігопади і заметілі - це випадання великої кількості снігу за короткий час. Внаслідок сильних снігопадів утворюються снігові заноси. Вони бувають настільки сильними, що мають характер стихійних лих, при цьому зупиняється рух на автомобільних та залізничних шляхах, порушується нормальне життя населених пунктів. Окремі кучугури сягають висоти чотириповерхового будинку. Для людей, які знаходяться на відкритій місцевості, велику небезпеку становлять заметілі. Крім того, під час снігових буранів та при зниженні температури після снігопадів спостерігається поява на льоду на мережах енергопостачання та зв’язку, що може призвести до їх обриву.
Заморозки - це короткочасне зниження температури повітря чи поверхні ґрунту до мінусових значень вночі чи вранці за переважно плюсових значень температури протягом доби. Заморозки, особливо в весняний період, наносять великої шкоди сільському господарству.
Ожеледь - це намерзання переохолоджених крапель дощу або туману на земній поверхні або на предметах. Ожеледь частіше виникає при температурі повітря трохи нижче 0о С. Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не стільки інтенсивність, скільки тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 годин, іноді до 2 діб.
Тумани - це скупчення продуктів конденсації парів вологи в вигляді крапель або кристалів в повітрі безпосередньо над поверхнею землі. Він погіршує видимість на шляхах, створюють завади для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря. Сильні тумани спостерігаються, в основному, в холодну половину року.
В нашій області спостерігаються практично всі метеорологічні явища, які в окремих випадках набувають катастрофічного характеру і завдають значних збитків господарству, населенню, призводять до руйнування і пошкодження споруд, будівель, порушення функціонування систем життєзабезпечення.
Природні пожежі.
Пожежі - це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові і торф’яні пожежі.
Торф’яні пожежі - це загоряння висушеного торфовища внаслідок природних чинників або викликане штучно. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже згорів. У ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.
Всі види цього лиха супроводжуються такими вражаючими факторами, як висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею, обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.
Площа лісового фонду України складає близько 10,8 млн. гектарів. До сфери управління Держкомлісгоспу України належить 7,4 млн. га лісів, або 69% загальної площі земель лісового фонду. Найвищі показники ймовірності виникнення лісових пожеж та збитків від них характерні для хвойних молодняків та середньовікових насаджень Півдня, Сходу та Полісся України. Загальна площа таких насаджень по Держкомлісгоспу становить понад 2 млн. га, у тому числі у Житомирській області -269, Чернігівській - 128, Харківській - 81, Херсонській - 61, Луганській - 56, Автономній Республіці Крим - 32 тис. гектарів. Ці насадження, через свою пожежну небезпеку, в складних природно-кліматичних умовах вимагають постійної уваги з боку лісогосподарських підприємств щодо посиленої їх охорони та збереження від вогню. У Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській та деяких інших областях, де переважають листяні деревостани або значна кількість опадів протягом вегетаційного періоду, пожежна небезпека незначна, відповідно, пожежі виникають у поодиноких випадках.
Масові інфекційні захворювання і отруєння людей.
Інфекційні хвороби – це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослини. Шляхи і способи передання інфекцій різні: через органи дихання; при використанні заражених продуктів, фуражу, води; після контакту з зараженими речами; при спілкуванні з хворими людьми і тваринами; при укусах комах та кліщів. Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове розповсюдження різних шкідників.
Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: грип, вірусні гепатити, азіатська холера, природна віспа, тиф, СНІД та інші.
Епізоотія – масове одночасне поширення інфекційної хвороби тварин. Серед них: сибірська виразка, сап, ящур, туляремія, чума великої рогатої худоби, пташиний грип та інші. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людини.
Епіфітотія – масове, поширюване в просторі і часі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їхньої продуктивності, при якому уражено більше 50% їх поверхні. Сюди відносяться: іржа хлібних злаків, фітофтороз (картопляна гниль) та інші.
Велику шкоду сільському господарству приносить також масове розповсюдження шкідників (саранча, колорадський жук, совка, травневий хрущ, сибірський шовкопряд, терміти та інші.
Отруєння людей - спостерігаються в результаті споживання ними неякісних продуктів харчування або води. Таке може статися , коли вживаються продукти з простроченими строком зберігання чи була порушена технологія їх виготовлення і зберігання. Отруєння людей може статися токсичними та іншими речовинами також внаслідок порушення правил охорони праці або виробничих аварій.
2. Загальна характеристика біологічних небезпек.
Навколишній світ поділяється на живий і неживий. Відмінною рисою живих об'єктів є їхня здатність рости і розмножуватися.
Біологічними (біо від греч. bios — життя) називаються небезпеки, що відбуваються від живих об'єктів.
Всі об'єкти живого світу можна умовно розділити на кілька царств; а саме: мікроорганізми (Protista), гриби (Fungi, Mycetes), рослини (Plantae), тварини (Animalia), люди (Homo sapiens).
Наука, що вивчає закономірності, які властиві для життя у всіх її проявах, називається біологією.
Носіями, або субстратами, біологічних небезпек є всі частки навколишнього середовища (повітря, вода, ґрунт), рослинність і тваринний світ, самі люди, штучний світ, створений людиною, і інші об'єкти.
Біологічні небезпеки можуть робити на людину різну дію — механічну, хімічну, біологічну й ін.
Наслідком біологічних небезпек є різні хвороби, травми різної ваги, у тому числі смертельні.
Виходячи з принципу доцільності, що панує в природі, можна стверджувати, що всі живі істоти виконують визначену, призначену їм, роль. Але стосовно до людини деякі з них є небезпеками.
Знання біологічних небезпек — одне з умов успішного захисту людини від небезпек взагалі і біологічних, зокрема.
Мікроорганізми - це дрібні, переважно одноклітинні істоти, видимі тільки в мікроскоп, характеризуються величезною розмаїтістю видів, здатних існувати в різних умовах.
Мікроорганізми виконують корисну роль у круговороті речовин у природі, використовуються в харчовій і мікробіологічній промисловості, при виробництві пива, вин, лік.
Мікроорганізми дуже різноманітні. Їх іноді називають просто мікробами (від греч. mikros — малий і bios — життя).
Як уже випливає із самої назви, мікроорганізми дуже маленькі об'єкти. Тому мікробіологи використовують дрібні одиниці виміру, такі, як мікрометр, нанометр, і навіть ангстрем. Більшість бактерій мають величину 0,5-1 мкм, дріжджові гриби — 5-10 мкм. Самі дрібні бактерії мають у діаметрі біля десятої частки мікрометра.
Окремі види бактерій і грибів досягають у довжину декількох міліметрів і навіть сантиметрів. Але, як правило, мікроорганізми — це живі істоти дуже малих розмірів, яких без допомоги мікроскопа побачити не можливо.
Аероби — організми, здатні жити тільки в присутності атмосферного кисню.
Анаероби - організми, здатні жити у відсутності атмосферного кисню.
Серед патогенних мікроорганізмів розрізняють бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, найпростіші.
Бактерії — типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму правильних кульок, називаються коками. Групи коків називають стафілококами або стрептококами. До коків відносяться збудники різних інфекційних хвороб. Дуже багато бактерій мають форму паличок, наприклад, що живе в нашому організмі кишкова паличка (Eschericha coli) — збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії (Shigella dysenteriae).
Віруси (від лат. virus — отрута), дрібні неклітинні частки, що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки ). Форма паличкоподібна, сферична й ін. Розмір від 20 до 300 нм і більше. Віруси — внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і переключають клітину на синтез зрілих вірусних часток. Віруси дрібніше бактерій у 50 разів. Їх не можливо побачити у світловому мікроскопі. Їх не затримують найтонші порцелянові фільтри. Віруси поширені повсюдно. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається наука вірусологія.
Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит і ін.
Рикетсії (від імені американського вченого Ricketts) - дрібні хвороботворні бактерії, розмножуются в клітинах хазяїна (так само, як віруси). Викликають рикетсіози (висипний тиф, ку-лихоманку й ін.) у людини і тварин.
Спірохети - мікроорганізми, клітини яких мають форму тонких звитих ниток. Живуть у ґрунті, стоячих і стічних водах. Патогенні спірохети — збудники сифілісу, поворотного тифу, лептоспірозу й ін. хвороб. Спірохетози, захворювання людини і тварин, викликувані патогенними спірохетами.
Актиноміцети - мікроорганізми з рисами організації бактерій і найпростіших грибів. Поширені в ґрунті, водоймах, повітрі. Деякі види є патогенними, викликають такі хвороби, як актиномікоз, туберкульоз, дифтерію й ін. Деякі актиноміцети утворять антибіотики, вітаміни, пігменти і т.п. Використовуються в мікробіологічній промисловості.
Гриби — відособлена група нижчих рослин, позбавлених хлорофілу яка харчується готовими органічними речовинами. Існує понад 100 тис. видів грибів. Від бактерій гриби відрізняє наявність ядра в клітині.
Патогенні гриби викликають хвороби рослин, тварин і людини.
Наука про гриби — мікологія.
Мікози (від греч. mykes — гриб) — хвороби людини і тварин, які викликаються паразитичними грибами. Токсичні гриби викликають харчові отруєння людини і тварин, які називають мікотоксикозами.
РОСЛИНИ
Ще в стародавності люди помітили, що деякі рослини володіють як лікувальними, так і й отрутними властивостями. Як стверджував Парацельс, тільки одна доза робить речовину отрутою або ліками.
Чилибіха. Туземці Південної Америки змазували свої стріли отрутою кураре. Його одержували з рослин сімейства логанівих, що містять стрихнін. Потрапляючи в кров, стрихнін викликає параліч спинного мозку і смерть. Найбільш відомий представник цього сімейства — чилибіха (блювотний горіх), що росте в тропіках. Це невелике дерево висотою не більш 15м. Але кураре використовують і з лікувальною метою, наприклад при укусах змій. Уведення кураре в організм як ліки називається кураризацією.
Білена. Плоди білени чорної становлять небезпеку. Вони містять алкалоїди, що викликають помутніння розуму. Звідси вираження «білени об'ївся».
Тютюн. Поява в XV ст. тютюну в Європі зв'язують з ім'ям француза Жана Ніко, що нібито привіз насіння цієї рослини з острова Тобаго. Звідси відбувається латинська назва тютюну — Nikotiana tabacum. У тютюні присутній отрутний алкалоїд нікотин. Смертельна доза нікотину утримується приблизно в 20 цигарках, але тому що вона надходить в організм поступово, смерть курця не настає. Нікотин дуже швидко розноситься по організму курящих. У мозок він попадає через 5-7 с після першого затягування. Смола, яка утворюється при згорянні тютюну, може стати причиною утворення пухлин.
Конопля. Зі смолистих виділень конопель одержують небезпечні наркотики, відомі як гашиш, маріхуана, анаша, уживання яких приводить до розвитку найтяжкого захворювання — наркоманії.
Мак. Людина почала розводити мак заради їстівних насінь, у яких більш 50% відмінної олії. Але вже в стародавності люди робили надрізи на незрілих коробочках маку, з яких виступав білий сік (опій, або опіум). Засохлий сік зіскрібали й одержували гіркий коричневий порошок — опій (опіум). Віддавна, на жаль, опій використовують не тільки як ліки, але і як наркотик. Куріння опіуму віднесло тисячі життів курців і навіть послужило причиною опіумних воєн. Зараз посів опійних сортів маку заборонений рішенням ООН.
У величезному світі рослин, крім рослин, що представляють потенційну небезпеку для людини, є рослини-хижаки і рослини-паразити.
Існує ряд садових рослин, які отруйні або настільки токсичні, що викликають отруєння. Велика частина потерпілих — діти, чиї батьки часто не знайомі з властивостями тих або інших рослин і тому не можуть застерегти дітей від небезпеки.
Дурман. Усі частини цієї рослини містять алкалоїд з наркотичним ефектом: краще висмикнути його з коренем, благо його легко відрізнити за великим воронкоподібним квіткам.
Олеандр. Гілки, листя і квіти цієї рослини містять смертельну отруту.
Беладонна. Містить соланін — дуже отрутний навіть у невеликій кількості.
Картопля. Крім бульби, всі інші частини, особливо паростки отрутні через зміст соланіну.
Ревінь. Деякі частини цієї рослини містять щавелеву кислоту, що може викликати порушення роботи нирок.
Бузина. Неспілі ягоди, гілки, листи викликають нудоту, блювоту і пронос. Зі спілих ягід можна робити варення, а висушені квіти використовують для готування відвару.
Дигіталіс (наперстянка). З цієї рослини добувається речовина для лікування серцево-судинних захворювань. Квітки, листя і насіння можуть викликати отруєння і порушення роботи серця.
Конвалія. Має ті ж властивості і має ті ж ефекти, що й дигіталіс.
Плющ, вовча ягода, лавр, рододендрон, азалія — рослини частково отрутні.
ТВАРИНИ
Розглянемо деяких тварин, що становлять потенційну небезпеку для людини.
Медузи. Похмурий факт. На морському узбережжі Австралії в 1880 р. медуза морська оса стала причиною загибелі 60 людей. Її отрута миттєво паралізує серцевий м'яз. Отрутна також і чорноморська медуза корнерот, хоча і не смертельна.
Скорпіони. Лиховісна слава скорпіона зв'язана з його отруйністю. Для дрібних звірків укус скорпіона смертельний. Для людини укол жала дуже хворобливий (виникає пухлина, озноб, підвищується температура), але життю не загрожує.
Павуки. Павук каракурт (у перекладі «чорна смерть»), довжиною ледве більше одного сантиметра, один із самих небезпечних. Смертність від його укусів близько 4%. Укус каракурта викликає психічне порушення постраждалого, біль у всьому тілі, порушення роботи серця й утруднений подих. Спеціальна протикаракуртова сироватка не завжди доступна. У польових умовах рекомендується відразу після укусу припікати ранку сірником. Отрута павука при нагріванні руйнується.
Інші небезпечні павуки (наприклад, тарантул) серйозної погрози для людини не представляють, хоча укус від них хворобливий.
Кліщі. Мало хто випробує симпатію до цих маленьких істот. Адже вони харчуються кров'ю великих звірів і людини. Кліща, який присмоктався, не можна витягати. Його голівка залишиться в шкірі і викличе запалення, більш небезпечне, чим сам укус. Краще рясно змочити кліща спиртом або одеколоном, і кліщ сам відпаде. Головна шкода кліщів — не в їхніх укусах, а в хворобах які вони переносять, наприклад кліщовому енцефаліті. Надійним захистом від цієї хвороби є щеплення.
Саранча. Небезпечна тим, що знищує врожай, усю рослинність, прирікаючи на голод увесь тваринний світ і людину.
Акули і скати. За різними оцінками фахівців нараховується від 250 до 350 видів акул.
Велика біла акула, або кархародон, має репутацію людожера.
Мако - близька родичка кархародона, трохи менше за неї, але не уступає їй у кровожерливості. Нападає не тільки на плавців, але атакує і човни.
Тигрова — найбільш часто зустрічається у тропічних водах. При довжині 9 м і звичці плавати на мілководдя вона становить серйозну небезпеку для плавців. Поїдає тигрова акула і своїх родичів.
Китова акула — найбільша риба у світі. Її довжина досягає 12 м, а вага - 15 т. Китова акула та гігантська акула, яка небагато уступає їй за розмірами, самі миролюбні з акул.
Акула бачить світ у чорно-білому зображенні і погано чує. На голові в акули є додатковий орган - так називані клітки Лоренцині, за допомогою яких вона відчуває зміну тиску, електромагнітної проникності і температури.
За офіційною статистикою, від акул щорічно гине приблизно 35 чоловік. Акули іноді нападають на людину не тільки у відкритому морі, але і на глибині 1-1,5 м, недалеко від берега.
Піраньї. Це невеликі, до 30 см у довжину, рибки, що живуть у річках і озерах Південної Америки. Піраньї нападають на все живе, що є в межах їхньої досяжності: великих риб, домашньої і дикої тварин, людини. Алігатор — і той намагається уникати зустрічі з ними.
Пастухи, що переганяють худобу через річки, де водяться піраньї, змушені віддавати їм на розтерзання одне з тварин. Поки піраньї розправляються з жертвою, інші благополучно переходять на протилежний берег.
Електричні риби. До них відносяться близько 30 видів електричних скатів, електричний вугор, електричний сом. Характерною рисою цих тварин є наявність у них електричних органів. Напруга електричних зарядів досягає 220 В, а в електричних вугрів — навіть 600 В. Як відомо, така напруга небезпечна для людини.
Земноводні. У джунглях Південної Америки живе жаба кокоі. Це маленька істота, яка вміститися в чайній ложці. Її отрута в тисячі разів сильніше ціаністого калію й у 35 разів сильніше отрути середньоазіатської кобри. Отрути однієї жаби вистачило б для умертвіння 1500 чоловік. Це найдужча отрута з відомих тваринних отрут. Через шкіру вона не проникає, але будь-яка подряпина може привести до лиха.
Отрутні ящірки — ядозуби, або хелодерми, мають сильнодіючу отруту, від якого швидко гинуть дрібні тварини. Небезпечна отрута і для людини. З декількох десятків вкушених хелодермами людей біля третини загинули.
Змії. Самою отрутною змією на Землі довгий час вважався австралійський тайпан. Усі відомі випадки укусу людини тайпаном закінчувалися загибеллю укушеного.
За новими дослідженнями більш отрутними вважаються тигрові і морські змії.
Гюрза — велика гадюка, довжиною до 2 м. Її укус може бути смертельний для людини.
Королівська кобра, або гамадриад, сама довга отрутна змія на Землі. Рекордна довжина складає 5,7 м. Укушена нею людина вмирає швидко, усього через півгодини після укусу.
Цікаві кобри, що плюються. Плюються вони отрутою, що вилітає тонкими струмками з зубів під тиском м'язів. Дальність плювка — 2-3 м, заряд — до 4 мг отрути, плювки дуже влучні. Підряд кобра може зробити до 30 плювків.
Крокодили. Серед крокодилів виділяють 3 сімейства: алігаторів, дійсних крокодилів і гавіалів. Крокодили можуть напасти раптово. Тому знаходитися людині в безпосередній близькості від крокодила дуже небезпечно.
Ссавці (звірі). Єдиними ядоноскими звірами на нашій планеті вважають єхидн та качкодзьобів.
Хижаки — леви, гієни, тигри, леопарди й інші — за певних умов можуть становити небезпеку для людини.
3. Регіональний комплекс природних небезпек.
Чернівецька область утворена 7 серпня 1940 року. Розташована в південно - західному регіоні України, територія її складає 8,1 тис. кв. км. Але не дивлячись на невелику площу, яку займає область, населення складає 935,4 тисяч чоловік, в тому числі міське – 399,3 тис. чоловік, сільське – 536,1 тис. чоловік, в обласному центрі проживає 259 тис. чоловік.
Область межує : на заході з Івано-Франківською областю, на півдні – з Румунією, на півночі – з Тернопільською, Хмельницькою областю, на південному сході область межує з Молдовою.
У складі області – 14 районів, з них 3 міських, 11 міст, з них: 1 – обласного підпорядкування, 10 – районного підпорядкування.
В геоструктурному відношенні територія області знаходиться в межах північно-східної частини Карпат (Путильський та Вижницький райони), перед карпатського прогину та Східноєвропейської платформи (Кіцманський, Заставнівський, Хотинській, Кельменецький та Сторожинецький райони).
Майже третину території області (29,2%), в основному гірські райони, займають ліси. Найбільші лісові масиви розташовані в Путильському, Вижницькому, Сторожинецькому, Хотинському районах. В літній період внаслідок посухи можливе виникнення лісових пожеж. При несприятливому розвитку пожежної обстановки в зоні пожежі можуть опинитися 5 населених пунктів з населенням 1913 чоловік.
Річки та струмки, що протікають по території області відносяться до басейну рік Дніпра та Дунаю. Найбільші з них: Дністер, Прут, Черемош, Серет. Всього на території області нараховується 4494 річки загальною довжиною 7641 км та 3747 постійно діючих водостоків довжиною 6858 км. Льодовий покрив на річках області нестійкий, серед зими можливі довготривалі відлиги.
Клімат області помірно-континентальний. Відповідно до рельєфу виділяються 3 кліматичні зони : рівнина, перед гірська та гірська.
Рівнина зона характеризується м'яким кліматом, середньо річна температура повітря +8,20 С.
Весна помірно волога, тепла, сніговій покрив сходить швидко, за два тижні температура підвищується до +150 С. Весна починається наприкінці березня місяця. У квітні середньомісячна температура повітря сягає +9,50 С. Заморозки бувають на початку червня місяця. Середньорічна температура повітря гірської зони коливається від +50 С до +60 С. Внаслідок різкого підвищення температури повітря у весняний період відбувається процес швидкого сніготанення, що в свою чергу призводить до підвищення рівня води у гірських річках та частого підтоплення населених пунктів, пошкодження мостів, берегозахисних споруд. Заморозки на почату травня можуть привести до зниження врожаю.
Літо помірно тепле, досить вологе. Середня температура липня +200 С, а в гірських районах +120 С. Переважно в червні місяці часто бувають опади, зливи, грози, особливо в горах. Внаслідок можлива активізація розвитку шкідливих екзогенних процесів, зокрема підтоплення, повеней, бокової ерозії річок, карсту та селевих явищ.
Осінь частіше за все тепла. Опади бувають рідко. Поступово збільшується хмарність, спостерігаються короткочасні заморозки та снігопади, що як правило, не призводить до виникнення НС природного характеру.
Зима помірно м’яка. Середньомісячна температура повітря січня місяця на рівнині –50 С, в передгір’ї -5,50 С, в горах від –70 С до –80 С. Середня товщина снігового покриву на рівнині 0,2 м, в гірських районах – 0,3-0,5 м. В останні роки спостерігаються багатосніжні зими з хуртовинами, ожеледицями, сніговими заметами. Це призводить до ускладнення руху на автомобільних шляхах та залізничних сполученнях області, обриві ліній електропередач, ліній зв’язку.
На території області можливі наступні стихійні лиха:
землетруси;повінь і затоплення; зсуви; снігові замети; урагани і т.д.
Територія області характеризується багатоярусною геологічною будовою, являючи собою регіон зчленування накладання різновікових, переважно різноорієнтованих геоструктур різних рангів. З історичних джерел відомі явища землетрусів, епіцентри яких знаходились на території нашої області. Загалом на місцеву сейсмічну активність мають безумовний вплив зони Вранча (Румунія).
31.08.1986 року в 1 годині 28 хвилин на території Молдови стався землетрус силою 7–8 балів, постраждало 55 тис. житлових будинків, сотні шкіл, лікарень.
7.12.1988 року в 11 годині 41 хв. стався землетрус в Вірменії, сила поштовху в епіцентрі дорівнювала 10,5 балів. Загинуло 25 тисяч чоловік.
Сейсмологи Карпатської зони завжди стверджували, що наша Буковина являється сейсмоактивною. Реальну загрозу для м. Чернівці і області представляють не тільки сильні румунські землетруси із зони гори Вранча, але й місцеві Буковинські землетруси.
26.10.1902 року – район гори Вранча Румунія, у Чернівцях землетрус 7– 8 балів;
1903 рік – район Заліщиків – 6 балів;
1950, 1970 рік райони міста Сторожинця – 6 балів;
1978 рік землетрус силою – 6 – 7 балів;
1989 рік землетрус силою 6 балів.
9 березня 2000 року о 0 годин 14 хвилин 37 секунд в м. Чернівці було зареєстровано землетрус силою 3,5 бала по 12-ти бальній шкал, епіцентр якого знаходився на відстані 240,7 км від Чернівців на території сусідньої країни Румунії, руйнувань і жертв не було.
25 квітня 2009р. близько 20год. 20 хв. геофізичною обсерваторією Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича було зафіксовано, що на території Румунії з епіцентром в горах Вранча сталися земні поштовхи силою 5,3 бала за шкалою Ріхтера. Сила поштовхів на території нашої області становила 3 бали.
Причиною сейсмічної активності на території області стало також будівництво і експлуатація водосховища Дністровської ГЕС. В даний час йде активізація двох зон землетрусів (поблизу м. Новодністровськ і в районі м. Заліщики ).
Місто Чернівці і значна частина області до 1978 року відносилась до 7– бальної зони, будинки будувалися сейсмостійкі. Після 1978 року до 1991 року будинки будувалися не сейсмостійкі, і вся територія Чернівецької області була віднесена до 6–бальної зони. В 1991 році на території м. Чернівці поновлена сейсмічність. Кабінет Міністрів України погодився з висновками Академії наук і Держбуду України про поновлення сейсмічності і всі будівлі в тому числі і житлові будинки з 1.01.1994 року повинні будуватися і прийматися в експлуатацію в сейсмічному виконанні 7-балів. В нашій області можливі землетруси інтенсивністю 7 балів і більше.
Для уточнення сейсмічної небезпеки в м. Герца, Сторожинець, в с. Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області розміщені сейсмостанції, які спостерігають за коливанням земної поверхні.
Велику загрозу для нашої області викликають проливні дощі, які випадають у великій кількості до 800 мм. на рік. При цьому розливаються ріки Прут, Дністер, Черемош, Серет. На території нашої області високі повені були в 1949, 1969, 1991, 1998, 2008 роках.
21– 29 липня 1991 року на території області пройшли проливні дощі. Паводковими водами було затоплено 90% території Садгірського району м. Чернівці, 30 сіл Заставнівського, Кіцманського, Новоселицького районів. Повністю зруйновано 199 житлових будинків, 94 пости місцевого значення. Перестали працювати м`ясокомбінат, нафтобаза, хімічний, молочний, дріжджовий заводи та інші. Не обійшлось без людських жертв. У Заставнівському районі загинуло 11 чоловік.
23-27 липня 2008 року внаслідок випадіння дуже сильних зливових дощів на території Західного регіону на річках басейнів Прута та Сірету сформувався високий за підйомами рівнів води катастрофічний дощовий паводок. На території Чернівецької області випала річна норма опадів, що спричинило різкий підйом води в річках та призвело до катастрофічних наслідків. Було завдано значних збитків інфраструктурі 10 районів області та міста Чернівці. Через елементи стихії в області загинуло 12 осіб, серед яких одна неповнолітня. Було підтоплено 9814 будинків та дворогосподарств, 21319 присадибних ділянок. Потребували повного відновлення 800 житлових будинків, капітального ремонту 2750, було пошкоджено 2660 житлових будинків. Із 417 населених пунктів області зазнали пошкоджень 250, що становить 67%. Під час цієї НС розпочалася активізація зсувних процесів у Вижницькому, Глибоцькому та Кіцманському районах. Внаслідок зсуву ґрунту в с. Чорногузи Вижницького району було зруйновано 15 та пошкоджено 10 житлових будинків. Загальні збитки, нанесені державі та населенню, склали понад 1,6 млрд. гривень. Серед районів області найбільш ураженими є Путильський, Вижницький і Сторожинецький райони.
Прямі збитки від повені у 1995 році у районах області склали 5,1 млн. гривень, в1996 році – 4,5 млн. гривень, в 1997 році вже 7,43 млн. гривень.
При виникненні аварії на плотині Дністровської ГЕС може виникнути зона катастрофічного затоплення, в якій виявиться 3 населених пункти з населенням до 3,8 тис. чоловік (с. Ожево, Василівка, Волошкове), а також територія сусідньої Молдавії.
На території нашої області швидкість вітру може досягати 50 м/секунду.
В 1965, 1966, 1972, 1981, 1987 і 1992 роках по причині шквального вітру, обледеніння вийшли з ладу високовольтні лінії в напрямках “Чернівці – Коломия”, “Чернівці – Івано-Франківськ”, “Чернівці – Кам`янець-Подільськ”, “Берегомет – Селятин” і низьковольтні лінії по всіх районах області.
Значних збитків області приносять зсуви.
Всього в області зареєстровано 1522 зсуви, з них 1032 давніх, 394 – активних, 96 небезпечних, При цьому кількість потенційно зсувонебезпечних ділянок схилі, як мінімум в двічі більша. Збитки завдані зсувами за останні 5 років склали по області 138 млн. гривень .
В Карпатах (гірська частина області) розвиток зсувів обумовлений широким розповсюдженням глинистих комплексів порід.
Найінтенсивніша зсувно-обвальна діяльність розвинута в басейнах правих приток ріки Черемош. Зсувно-обвальні явища загрожують населеним пунктам та комунікаціям.
Найбільш широкого розвитку зсувні явища набули в межах Передкарпатського прогину та Прут-Сіретського межиріччя. Зсуви приуроченні до широкої смуги розвитку глинистих відкладів неогену, в басейнах приток річок Прута та Серету. Ураженість даної території зсувами сягає 70%. В основному це зсуви з локальними осередками активізації.
Катастрофічна активізація зсувів проходила 18 – 21 квітня 1979 року, коли тільки на протязі доби в селах Біла, В. Станівці та Червона Дубрава було зруйновано 300 будинків.
Регіональна активізація зсувів в межах Передкарпатського прогину почалась в 1995 році і триває до даного часу, несучи катастрофічні наслідки.
Найбільш масштабними з них є два катастрофічних зсуви загальнодержавного рівня : (07.02.1995 року в м. Чернівці по вул. Одеська-Барбюса) та 18.04.1999 року в с. Костинці Сторожинецького району, Чернівецької області.
В ніч на 07.02.1995 року в районі вул. А. Барбюса-Одеської м. Чернівці стався провал ґрунту на зсувній ділянці по фронту 150 м., глибиною від 1,5 до 4 метрів. В подальшому провал ґрунту досяг глибини 5 – 9 метрів. В ґрунті виникли тріщини від 0,5 до 1,5 метра.
Внаслідок дій зсувних процесів було пошкоджено 22 будови житлового та адміністративно-господарського призначення.
18 квітня 1999 року в селі Костинці Сторожинецького району стався зсув, в результаті якого було зруйновано 42 будинки та пошкоджено 78 будинків.
Після повені у 2008р. стався зсув с. Чорногузи, с. Мигово Вижницького району.
Протягом останніх 50-ти років найбільш активною була зсувна діяльність на ділянці від вулиці 28 червня до вулиці Одеської, в 60-70-ті роки найбільша кількість зсувів виникла між вул. Гагаріна та вул. 28 червня, де була споруджена галерея з системою водопонижаючих свердловин та ряд утримуючих конструкцій. Зсув в районі вулиці Одеської в останні 50 років активізувався двічі.
Таким чином найбільш важка ситуація в м. Чернівці складається на вул. 28 червня та вул. Одеській, де на комплекс природних складних умов зсувних схилів накладаються значні техногенні навантаження, серед яких найбільший вплив мають :
статичні навантаження від забудови, що збільшують та змінюють механічні напруження в тілі схилів;
зарослі гідравлічні впливи підземний стік води значної частини старої ділянки міста, де розвивається підтоплення під впливом техногенних факторів;
динамічні впливи.
За даними досліджень минулих років в межах м. Чернівці нараховується показ 60 зсувних ділянок. На підставі аналізу ряду природних та техногенних факторів, стану народногосподарської освоєності ділянок та можливих наслідків активізації зсувних явищ можна виділити найбільш важливі серед них :
1.Від межі м. Чернівці (с. Біла) до вул. Чигиринської (правий схил долини ріки Прут) ;
2.Ділянка крутого схилу між вул. 28 червня та вул. Одеською ;
3.Крутий схил від вул. Фастівської до с. Остриця ;
4.Правий крутий схил долини р. Клокучки від вул. Зарожанської до вул. Чернишевського.
У Чернівецькій області спостерігається також активний прояв карсту на окремих ділянках у межах сіл Киселів, Кліводин, Веренчанка, Товтри, Погорілівка, Мамалига, Подвірна, Рингач, Данківці, Дарабани, Рашків тощо.
Розподіл НС природного характеру, що були зареєстровані на території краю за останні 11 років, у відсотковому співвідношенні наведено на наступній діаграмі.
Як слідує з діаграми, всі НС природного характеру розподілилися на 3 групи. Найбільша кількість природних НС мала гідрометеорологічне походження (69%) – це надзвичайні ситуації, пов’язані з ускладненням метеорологічної обстановки та гідрологічних умов незалежно від пори року. Значну частку серед загальної кількості природних НС становлять медико-біологічні НС (26%) – це НС пов’язані з харчовими отруєннями та інфекційними захворюваннями людей. Із попередньої діаграми слідує, що небезпеку становили також геологічні надзвичайні ситуації.
Враховуючи дані щодо людських жертв над НС, можна відзначити, що із загальної кількості загиблих та потерпілих на НС більша частина припадає саме на НС природного характеру. Тобто, загибель на НС природного характеру становить 45% від загальної кількості, а кількість потерпілих – 83%.
Слід ще додати декілька зауважень щодо причин виникнення НС природного характеру. Як свідчить наступна діаграма, в період з 1999 по 2007 роки серед загальної кількості НС природного характеру чільне місце посідали НС, пов’язані з гідрометеорологічними чинниками. Але за останні два роки ситуація в цьому плані змінилася, у 2008 та 2009 роках переважали медико-біологічні надзвичайні ситуації.
Для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій створюються комплексні програми. На даний час на території Чернівецької області діє: "Регіональна програма руслоочисних, руслореагуючих та берегозахисних робіт на річках Чернівецької області на 2007-2011 роки", яка затверджена рішенням 9-ї сесії обласної ради V скликання від 28 грудня 2006 року №183-9/06. Мета цієї програми полягає в упорядкуванні проведення руслоочисних та русло реагуючих робіт в руслах річок і забезпеченні захисту громадян, населених пунктів, сільськогосподарських угідь від шкідливої дії води шляхом проведення берегозахисних робіт на річках області, мінімізації заподіюваних збитків.
Також в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1256 затверджена "Комплексна програма протизсувних заходів ". Мета цієї Програми полягає в упровадженні дієвого механізму створення сприятливих умов для життєдіяльності населення на зсувонебезпечних територіях, зменшення завданих зсувами матеріальних збитків та ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.