6. Порядок ведення діловодства у приватного нотаріуса

Нотаріальне діловодство регулюють Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 03.02.94 № 45. Ці правила встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства та оформлення службових документів. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлених документів повинен перекласти нотаріус або перекладач. Відповідальність за правильну організацію і ведення діловодства покладається на завідуючих нотаріальною державною конторою та нотаріальним державним архівом, на приватного нотаріуса. Нотаріальне діловодство охоплює ведення документування управлінської діяльності установ державного нотаріату; приймання, розгляд і реєстрацію кореспонденції; складання і оформлення службових документів; контроль за виконанням документів, складанням номенклатури і формуванням справ. Згідно з Положенням про постачання, зберігання, облік та звітність витрачання бланків нотаріальних документів запроваджено спеціальні бланки нотаріальних документів нового зразка, які є необхідною складовою документального забезпечення нотаріальної діяльності. Ці бланки використовують тільки нотаріуси і тільки для виготовлення нотаріальних документів. Бланки призначені для зручності, швидкості підготовки нотаріальних документів, а також з метою запобігання їх підробки. На спеціальних бланках виготовляються усі примірники нотаріальних документів, за виключенням примірника, який залишається у справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса. На цьому примірнику нотаріус зазначає серію і номер використаного для вчинення нотаріальної дії спеціального бланку. Серію і номер використаного бланку нотаріус зазначає в реєстрі реєстрації нотаріальних дій. Усі вчинені нотаріальні дії нотаріус реєструє в реєстрі нотаріальних дій. Форми реєстрів для запису нотаріальних дій затверджено наказом Міністерства юстиції України. Розрізняють два види нотаріальних реєстрів: для реєстрації нотаріальних дій (форма 1) і реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир, дач, садових ділянок та іншого нерухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судовими та слідчими органами (форма 2). Кожний нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній конторі, де працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюють індекси, що збігаються з номером печатки державного нотаріуса. У цьому разі на нотаріальних документах позначається номер (наприклад, № 1-1, № 2-1), де перша цифра означає номер реєстру, а друга — по­рядковий номер запису в реєстрі. Кожній нотаріальній дії присвоюють окремий порядковий номер. Цей номер позначають і на нотаріальних документах або в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі повинен відображати порядковий номер від початку року, бо такий запис у хронологічному порядку виключає можливість зловживання, зокрема здійснення нотаріальної дії заднім числом. Далі вказуються дата вчинення нотаріальної дії, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання осіб, для яких вчиняється нотаріальна дія, і документ, що посвідчує особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Потім наводяться зміст нотаріальної дії, дані про стягнення державного мита або розмір плати за вчинену нотаріальну дію і підпис особи про одержання нотаріально оформленого документа. Запис нотаріальної дії здійснюють тільки після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що видається нотаріусом, буде ним підписаний. З метою додержання таємниці нотаріальних дій згідно закону нотаріуси можуть видавати виписки з реєстрів лише за письмовою заявою громадян чи організацій, щодо яких вчинялися нотаріальні дії, а також за письмовою вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури, органів слідства й дізнання у зв'язку зі справами, що знаходяться в їх провадженні. Виписки з реєстрів нотаріальних дій про заповіти видаються лише після смерті заповідача. Реєстри мають бути прошнуровані, їх аркуші — пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом посадової особи, уповноваженої на те начальником відповідного управління юстиції. Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою управління юстиції.

Висновок

Під час проходження технологічної практики у відділі державної виконавчої служби районного управління юстиції у м.Києвіта у приватного нотаріуса я закріпила та поглибила теоретичні знання, одержані в процесі навчання, засвоєння змісту нормативно-правових актів, які регламентують діяльність органів нотаріату і державної виконавчої служби; ознайомилась із організацією роботи органів нотаріату і державної виконавчої служби, їх підрозділів і посадових осіб; оволоділа навиками професійного спілкування і роботи в колективі; набула навичок і умінь щодо організації виконання завдань і доручень керівника практики від бази практики і університету; спостерігала за роботою персоналу органів нотаріату і державної виконавчої служби та аналіз їх роботи.

З метою формування професійних вмінь та навичок, здібностей та досвіду у прийнятті самостійних рішень під час конкретної роботи, вміння творчо застосовувати свої знання, під час проходження практики ознайомлювалася з матеріалами виконпвчих проваджень, формувала виконавчі провадження. За час проходження практики я закріпила та вдосконалила свої знання в галузі цивільного, кримінального, кримінально-процесуального та цивільного процесуального права, а також основ виконавчого провадження.

Ця практика була дуже корисною для мене, так, як я планую надалі працювати в органах нотаріату. Я дізналася дуже багато корисної і цікавої інформації, зрозуміла, для того щоб стати гарним спеціалістом в цій сфері діяльності потрібно плідно працювати, бути відданним своїй справі, постійно збагачувати свої знання, вивчати нормативні акти, слідкувати за змінами в законодавстві.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996. – 111 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Урядовий кур'єр. - 2005. - № 153-154

3. Цивільний кодекс України-К.: Видавничий дім»Скіф», 2008. – 260 с.

4. Сімейний кодекс України-К.: Видавничий дім»Скіф», 2008. –84 с.

5. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. — К., Атіка, 2003

6. Закон України “Про державну виконавчу службу ” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.243 )

7. Закон України “Про виконавче провадження ” від 21 квітня 1999 р.т№ 606-ХІХ // Уряд. кур’єр. — 1999. — № 101–102.

8. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року за №3425-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. - №39. - ст.383.

9. Наказ Міністерства юстиції України "Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню" 30.05.2008 № 914/5

10. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій» від 28 грудня 2000 р.№ 964/5185

11. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Iнструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби» від 05.07.99 р. № 470/7.

12. Інструкція “Про проведення виконавчих дій” від від 15 грудня 1999 № 865/4158

13. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року за №20/5 / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №283/8882.

14. Положення про державний нотаріальний архів: Затв. Наказом Міністерством Юстиції України від 7 лютого 1994 р. № 8/5 // Законодавство України про нотаріат: Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1998. — № 5.

15. Положення про постачання, зберігання, облік та звітність витрачання бланків нотаріальних документів: Затв. наказом Міністерства Юстиції України від 22 січня 1998 р. № 6/5 // Законодавство України про нотаріат: Бюл. законодавства і юрид. практики України. —1998. -№ 5.

16. Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

38