3. Наукознавство, його розділи та характеристика.

Наукознавство – вивчає закономірності функціонування та розвитку науки, структуру та динаміку наукової діяльності, взаємодію науки із іншими сферами матеріального та духовного життя суспільства. Починаючи з 60-х років наукознавство – самостійна галузь дослідництва.

Розділи наукознавства та їх характеристика

Розділ	Характеристика
Загальна теорія науки	Розробка теорії науки, напрямів її розвитку, методології
Історія науки	Дослідження генезису накопичення наукових знань, встановлення закономірностей науки
Соціологія науки	Аналіз взаємодії науки і суспільства у різних формаціях
Економіка науки	Вивчення економічних особливостей розвитку і використання науки, критеріїв економічної ефективності наукових досліджень
Політика і наука	Визначення напрямів розвитку науки згідно потреб економіки і загальної політики держави
Теорія наукового прогнозування, планування, управління науковими дослідженнями	Розробка стратегії науки на майбутнє, планування її матеріального забезпечення і організація управління науковими дослідженнями
Методологія науки	Дослідження систем у науці, складання моделей науки і різних видів наукової діяльності
Наукова організація праці, психологія, етика, естетика діяльності	Розробка систем наукової організації праці учених, дослідження психологічних, етичних і естетичних факторів наукової діяльності
Наука і право	Дослідження, нормативне забезпечення відносин наукових колективів, розробка системи законів про науку
Мова науки	Розробка систем понять, стильових ознак викладення результатів наукових досліджень
Класифікація наук	Розробка міжнародної і національної системи наук

4. Класифікація наук

Класифікація наук - визначення місця кожної науки в загальній системі наукових знань та зв'язку усіх наук.

Історія класифікації наук базується на головному питанні про взаємовідносини між філософією та окремими науками. Ця історія поділяється на три основні етапи.

Перший етап – це часи стародавньої історії та середньовіччя, для яких характерно виникнення і розвиток єдиної науки – філософії.

Особливістю другого етапу (початок ХІХ ст.) є виділення із філософії низки наук – математики, механіки, астрономії та ін.

На третьому етапі, із розвитком матеріалістичної діалектики, було виділено три головні області знання - про природу (природничі науки), суспільство і мислення. У якості принципу класифікації розглядалися специфічні особливості об'єктів матеріального світу, що вивчаються різними науками.

Сучасну класифікацію наук можна уявити як множину різних варіантів. Для класифікації наук використовують такі підходи: методологічний, гносеологічний і логічний.

Методологічний підхід дозволяє розподіляти науки в залежності від зовнішніх або внутрішніх зв'язків між ними.

Гносеологічний (пізнавальний) підхід – це класифікація на основі знання зв'язків об'єктів або можливостей суб'єкта.

З логічної точки зору класифікацію здійснюють від простого до складного, від нижчого до найвищого з урахуванням зіткнення та взаємного проникнення наук.

Загальна класифікація сучасних наук встановлює зв'язок між трьома головними розділами наукового знання:

Рис.1.1.Класифікація наук як сукупності системи наук

Суть принципів об'єктивності (виділення зв'язку наук із зв'язками самих об'єктів дослідження) і розвитку (відбиток руху об'єктів від простого до складного) показано на рис.1.2.

Рис.1.2. Розвиток гуманітарних та природничих наук

У деяких випадках (наприклад, у бібліотечній справі) застосовують однолінійну класифікацію наук. Один із варіантів такої класифікації містить:

1. Філософські науки;

2. Математичні науки;

3. Природничі та технічні науки;

4. Соціальні науки.

Практична значимість класифікації наук представлена на схемі:

Рис.1.3. Обґрунтування необхідності класифікації наук