Тема 2. Загальна характеристика господарської діятьності суспільства

1. Поняття суспільного виробництва як основи існування національної економіки

2. Суспільне відтворення

3. Основні фактори суспільного виробництва

4. Результативність суспільного виробництва

5. Ефективність суспільного виробництва

1. Поняття суспільного виробництва як основи існування економіки

В масштабах країни тісно переплітаються окремі галузі та регіони, виробники та споживачі, ресурси, попит та пропозиція товарів та послуг. Тільки з точки зору єдиного господарства можна зрозуміти такі явища як безробіття, інфляція, бюджетний дефіцит тощо, та вирішити проблеми, що виникають разом з ними тільки в масштабах всього суспільства, національної економіки як єдиного цілого.

Вперше на значення таких досліджень звернув увагу ще Ф.Кене, але комплексно розглянув цю проблему К.Маркс, показуючи взаємозв’язок та взаємообумовленість всіх сфер функціонування суспільного господарства. Розділюючи його на дві частини (І та ІІ підрозділи), він виявив, що підтримання між ними певних пропорцій полягає в основі забезпечення нормального розвитку національної економіки в цілому. Саме марксистська економічна теорія створила основи теорії суспільного відтворення, теорії реалізації суспільного продукту, ціни виробництва, що в подальшому лягли в основу макроекономічної теорії та ціни рівноваги.

Але у марксистів була одна особливість: всі дослідження торкались саме виробничого процесу в умовах рівноваги, тобто коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Подолані ці недоліки були вже в працях економістів кембриджської школи та її засновника А.Маршалла, в працях Дж.Кейнса, Дж.Хікса, Е.Хансена, І.Фішера, М.Фрідмена тощо. Вони розглядали не тільки виробничий процес, але й процес обігу товарів та грошей, вплив грошового ринку на товарний в умовах рівноваги та нерівноваги.

2. Суспільне відтворення

Вивчення даної теми доцільно розпочати з розглядання суспільного відтворення як основи формування та розвитку національного господарства.

Взагалі, суспільне відтворення представляє собою процес безперервного виробництва в постійному зв’язку, що взаємно повторюється, та в безперервному потоці свого відновлення.

Суспільство не може існувати, не відтворюючи всі елементи виробництва постійно. Іншими словами, задля того, щоб економічна система могла існувати, вона повинна відтворювати сировину, засоби виробництва, робочу силу,не тільки як елементи виробництва, але і як економічні відносини. Притому суб’єктами таких відносин виступають не тільки окремі економічні агенти, а й укрупнені «агреговані» групи або «агрегати» - масові економічні явища.

В ринковій системі господарювання, що побудована на суспільному поділі праці та економічній відокремленості виробників, відтворення можливе за умови, коли всі товари будуть продані, всі засоби виробництва та предмети споживання відшкодовані. (Ф.Кене «Економічна таблиця»).

Пізніше цю проблему досліджував Маркс, роздаючи свою теорію відтворення суспільного капіталу. Він довів, що:

• Виробництво матеріальних благ в будь-якому суспільстві є безперервний процес, що повторюється, або відтворення;

• Відтворення суспільного капіталу є його рухом як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Результат цього руху проявляється в сукупному суспільному продукті (ССП)ґ. а сам сукупний капітал є сукупністю взаємопов’язаних за допомогою ринкового механізму індивідуальних капіталів;

• Процес відтворення – це єдність трьох процесів: відтворення сукупного суспільного продукту, виробничих сил та виробничих відносин. Матеріальною основою безперервного відтворення та розвитку виробництва є сукупний суспільний продукт, який в умовах ринкової економіки носить товарний характер, його реалізація вкрай необхідна для безперервності виробництва. Звідси, центральною проблемою суспільного виробництва є реалізація сукупного суспільного продукту;

• Відтворення охоплює всі 4 фази суспільного виробництва: власне виробництво (процес створення матеріальних благ, що необхідні для існування та розвитку суспільства); розподіл (процес визначення долі, кількості., пропорції, в якій кожен член суспільства приймає участь в виробленому продукті); обмін (процес руху матеріальних благ та послуг від одного суб’єкту до іншого та форма суспільного зв’язка виробників та споживачів, що опосередковує суспільний обмін речовин); споживання (процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб).

ФАЗИ ВІДТВОРЕННЯ

Виробництво Розподіл Обмін Споживання

Всі ці фази є взаємопов’язаними;

• Умовою прогресивного розвитку суспільства є розширене відтворення, що основане на машинній техниці;

• Умовою безперервності суспільного виробництва є створення та наявність матеріальних запасів, суспільних резервів у розмірі річного об’єму продукції;

• Відтворення передбачає співвідношення між структурою виробництва та структурою суспільних потреб, тобто певну пропорційність;

• Все суспільне виробництво розділяється на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництва, ІІ – виробництво предметів споживання. Перевагу має перший підрозділ.

В сучасній західній економічній літературі безперервність виробництва в масштабах суспільства розглядається в моделі економічного обігу продуктів та доходу, що може бути представлена таким чином (див.мал.). ця модель характеризує економічний обіг в закритій національній економіці. Кругообіг відкритої національної економіки ускладнюється додаванням до нього ще одного господарюючого суб’єкту – закордону. Постійне повторення та продовження цих процесів є змістом суспільного відтворення.

Розрізняють просте, розширене та звужене відтворення. Якщо об’єми продукції, що випускається, незмінні, та не змінюються розміри функціонуючого капіталу – це просте виробництво. Якщо об’єми продукції, що виробляється збільшуються з року в рік, постійно зростає та удосконалюється капітал - це розширене відтворення. Воно характерно для сучасного етапу суспільного розвитку, особливо у країнах, економіка яких

бурхливо розвивається (Китай, Сінгапур тощо). Однак, в окремі періоди розвитку економіки можливе явище звуженого відтворення. Так було в період занепаду Стародавнього Риму, так воно є в періоди економічних криз та війн. Такий самий вид відтворення характеризує сучасний період розвитку України. В такі періоди одні виробники збагачуються, інші – розорюються. Але, як правило, в історії переважає процес розширеного відтворення, коли виробництво відновлюється в усе більших масштабах та в якісно нових формах.

Розширятися виробничий процес може двома шляхами. Якщо збільшення об’ємів виробництва досягається за рахунок створення нових робочих місць, залучення додаткової робочої сили, то здійснюється екстенсивне відтворення. Якщо ж зростання виробництва досягається за рахунок удосконалення виробничого процесу, використання нової техніки та технології, то такий тип відтворення є інтенсивним. На практиці ці типи співіснують, що створює змішаний тип відтворення (див.мал.).

В нашій країні розширене відтворення було в основному екстенсивного типу: адміністративно-командна система господарювання не стимулювала розвток НТП. Результатом цього стало поступове зниження темпів економічного розвитку, що призвело до кризового стану економіки, а в останні часи – до абсолютного зниження розмірів виробництва.

ТИП ВІДТВОРЕННЯ

Інтенсивний	Змішаний	Екстенсивний
Зростання виробничого потенціалу в результаті удосконалення техніки та технології	Зростання виробничих потужностей в результаті зростання кількості факторів виробництва, що використовуються, та удосконалення техніки та технології	Зростання виробничих потужностей в результаті зростання кількості факторів виробництва, що використовуються

Розглядаючи результат відтворення, не треба забувати, що він може існувати не тільки в матеріальній, але й в нематеріальній формі, у вигляді послуг. Послуга також володіє споживчою вартістю і на неї витрачається людська праця. У зв’язку з цим все суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: матеріальне та нематеріальне виробництво

В свою чергу, матеріальне виробництво поділяється на виробництво матеріальних благ та матеріальних послуг, а нематеріальне виробництво – на виробництво нематеріальних благ та духовних цінностей (див. мал.)

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО

Матеріальне виробництво Нематеріальне виробництво

Матеріальні Матеріальні Нематеріальні Духовні

товари послуги послуги цінності

Співвідношення між матеріальним та нематеріальним виробництвом із розвитком суспільно-історичного прогресу змінюється в сторону збільшення ваги сфери послуг та виробництва духовних цінностей. Це стає можливим за рахунок збільшення продуктивності праці в сфері матеріального виробництва та вивільнення частини робітників в цього сектору економіки. Структура суспільного виробництва впливає на темпи та масштаби відтворення. Подолання застійного, кризового стану економіки України можливе через нормалізацію структури суспільного виробництва.