3.2. Класифікація методів вивчення робочого часу й технічні засоби спостереження

Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють за допомогою спостереження за послідовністю витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці, бо чим точніші спостереження, тим якісніші встановлені на їх основі норми.

Для точного встановлення середніх фактичних витрат часу, проектування науково обґрунтованих норм праці необхідні численні спостереження за роботою виконавця, машини, устаткування. У дійсності має місце велика різноманітність технологічних процесів, техніки, організації виробництва і праці. Це робить неможливим однакове дослідження цих процесів і обумовлює наявність досить великої кількості різних методів вивчення витрат робочого часу.

Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та організації праці виконавців існують різні класифікації методів вивчення витрат робочого часу.

Методи вивчення робочого часу групують за такими ознаками:

за видом і метою спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого часу:

хронометраж;

фотографування, яке має три різновиди: фотографія робочого часу; фотографія використання устаткування в часі; фотографія виробничого процесу;

фотохронометраж;

за способом спостереження при вивченні витрат робочого часу:

метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;

метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів витрат робочого часу у певному інтервалі часу шляхом: періодичних спостережень через однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень;

за об'єктом спостереження та формою організації праці на робочих місцях:

індивідуальне спостереження (за одним робітником, однією машиною);

групове спостереження (за роботою кількох робітників, кількох машин);

бригадне спостереження (за роботою бригади);

багатоверстатне, багатоапаратне спостереження (за роботою одного робітника, який обслуговує кілька установок, верстатів, агрегатів, апаратів);

маршрутне спостереження (за робітником, який переміщується за певним маршрутом; або за кількома робітниками, розміщеними настільки далеко один від одного, що спостерігач змушений обходити їхні робочі місця в процесі спостереження за певним маршрутом);

пікетне спостереження (проводиться на одному місці за рухомими об'єктами);

за способом спостереження та реєстрації результатів фіксація витрат робочого часу може виконуватись:

у результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);

за допомогою приладів, що фіксують початок і кінець окремих витрат часу, під наглядом працівника;

самим робітником (самофотографія);

за способом та формою запису результатів спостереження застосовують записи:

цифровий;

індексний, графічний, фото- і кінозйомку;

осцилографічний;

комбінований (змішаний).

Фотографія робочого дня потрібна, коли необхідно отримати докладну інформацію про всі без винятків витрати робочого часу протягом робочої зміни (робочого дня) або найбільш відповідальної його частини. Тому записи витрат і втрат робочого часу виконують незмінно в тій послідовності, в якій вони реально мали місце. Як правило, фотографію робочого дня виконує один спостерігач за одним з робочих місць. При цьому може бути проведена індивідуальна, групова чи бригадна фотографія робочого дня залежно від мети спостереження.

Фотографія робочого процесу відбувається так, як і фотографія робочого дня. Потреба в ній виникає тоді, коли тривалість робочого процесу не збігається з тривалістю робочої зміни (є коротшою чи довшою). Результати її застосовують для коригування норм на устаткування, машини.

Індивідуальна фотографія робочого дня потрібна, коли необхідна велика точність вимірювання витрат часу. Тому її застосовують переважно, наглядаючи за одним робітником чи одним меха­нізмом, який обслуговується одним робітником. Результати індивідуальної фотографії робочого часу використовують головним чином для коригування існуючих норм та встановлення нових норм.

Групова фотографія робочого дня потрібна у тих випадках, коли є необхідність одночасного спостереження за працею кількох робітників. Як правило, всі вони виконують однакові роботи чи обслуговують однотипні машини, устаткування. Групова фотографія менш трудомістка в порівнянні з індивідуальною, тому що один хронометражист може спостерігати за кількома робітниками, не знижуючи точності вимірів часу. Це дає змогу швидко виявити найбільш значні недоліки організації виробництва і праці на дільниці, в цеху.

Бригадна фотографія робочого дня потрібна, коли досліджується ефективність праці у бригаді, раціональність поділу та кооперування праці між членами бригади, уточнення норм виробітку чи встановлення нової бригадної норми виробітку. Бригадну фотографію може проводити один спостерігач, при значній чисельності бригади — декілька спостерігачів.

Маршрутну фотографію робочого дня проводять за рухомими робочими місцями, коли необхідно встановити час повного обороту залізничного чи автомобільного транспорту, склад і структуру витрат часу на окремі операції. Хронометражист-спостері- гач рухається разом з транспортним засобом.

Пікетну фотографію робочого дня проводять також за рухомим об'єктом, коли спостерігач не має потреби або змоги рухатись разом з транспортним засобом. У цьому разі декілька спостерігачів розміщуються по маршруту транспортного засобу (у початкових, кінцевих та проміжних пунктах маршруту) і фіксують ті операції та витрати на них робочого часу, які відбуваються в полі зору кожного.

Після завершення спостереження на підставі записів усіх спостерігачів складається єдина фотографія робочого дня рухомого об'єкта.

Хронометраж — це метод спостереження за окремими відрізками робочого часу на окремих операціях, що повторюються багато разів протягом робочої зміни. Хронометраж операції застосовують з метою виявлення найбільш раціональних рухів та прийомів виконання найважливіших трудових операцій робочого процесу при мінімальних витратах часу. Ці результати хронометражу необхідні при складанні типових норм і нормативів.

Фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та структурою виробничого процесу потрібно доповнити високоточними замірами тривалості окремих, найбільш важливих, трудових операцій та рухів робітників. Тому фотохронометраж являє собою комбінований метод спостереження, який поєднує методику проведення фотографій та хронометражів. Проводяться такі спостереження, як правило, одним спостерігачем протягом робочої зміни.

Самофотографія робочого дня потрібна при необхідності забезпечення масових спостережень за використанням робочого часу всіма без винятку робітниками у межах великої дільниці чи цеху. Самофотографії виконують самі робітники на робочих місцях: у спеціальних бланках спостереження вони фіксують не склад і структуру своїх трудових операцій, а наявність, тривалість і причини простоїв свого устаткування, втрат свого робочого часу. Ефективною самофотографія буває тоді, коли самі робітники зацікавлені у виявленні причин, що стримують підвищення продуктивності праці. За допомогою самофотографій досягається одночасність та масовість спостереження, що забезпечує достовірність при зведенні результатів спостережень за втратами робочого часу в масштабах окремої дільниці чи цеху. Найбільш поширену класифікацію методів вивчення робочого часу наведено на рис. 3.9.

Таким чином, спостереження різними методами становлять основу дослідження змісту й обсягу праці при її технічному нормуванні. На основі спостереження вивчають зміст і структуру робочих процесів, їхній взаємозв'язок. При цьому виявляються притаманні даному робочому місцю організація праці, виробничі можливості устаткування, машин, механізмів, кращі методи праці, кращі виконавці.

Для проведення спостережень можуть бути застосовані звичайні годинники з секундною стрілкою. Але їхні можливості обмежені (як правило, фотографіями), вони не дозволяють виконувати складні й детальні спостереження. Тому підвищення точності вимірювання тривалості окремих коротких операцій, дій та рухів потребує більш точних приладів. Такими є хронометри, хроноскопи та одно- і двострілкові секундоміри, що застосовуються у хронометражних та фотохронометражних спостереженнях. Для вивчення послідовності дій, рухів і вилучення зайвих елементів застосовують кіно, телебачення.

Чим складніші й відповідальніші спостереження, тим складнішою та сучаснішою повинна бути техніка спостереження (прилади, комплекс технічних засобів).

3.3. Методика проведення фотографій та моментних спостережень

1. Фотографія робочого часу як метод дослідження складу й черговості витрат часу ґрунтується на спостереженні та вимірюванні всіх без винятку витрат робочого часу. Тому спостерігач фіксує не тільки корисні, але й некорисні витрати часу і його втрати незалежно від причин.

Цілі фотографії полягають у такому:

вивчення складу, черговості й тривалості всіх наявних витрат робочого часу;

складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат і недоцільних витрат робочого часу і їх причин;

визначення ступеня завантаження робітника, устаткування, агрегатів протягом зміни,

отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;

виявлення передових методів праці для їх більш ґрунтовного вивчення та широкого впровадження;

складання нормального балансу робочого часу як основи для розрахунку науково обґрунтованих норм праці.

У цілому вивчення робочого часу методом фотографування спрямоване на встановлення раціонального режиму праці, побудованого на максимальному ущільненні робочого дня за рахунок виявлення й виключення всіх втрат робочого часу та недоцільного його використання.

Проводять такі фотографії:

фотографія робочого дня виконавця або частини його робочого дня;

фотографія виробничого процесу;

фотографія роботи і перерв у роботі устаткування.

Проведення спостереження методом фотографії робочого часу складається з таких етапів:

підготовка до спостереження;

спостереження з фіксацією замірів та обставин, що безпосередньо впливають на склад і тривалість операцій;

обробка результатів спостереження;

аналіз результатів спостереження та висновки.

Етап підготовки забезпечує подальшу ефективність спостереження, оскільки має запобігати всім невизначеностям та збоям у роботі спостерігача в процесі проведення фотографії. Він починається за кілька днів до здійснення спостереження.

Підготовка починається із складання плану проведення фотографії з уточненням мети, визначенням засобів проведення та конкретної зміни при багатозмінному графіку.

Вибір об'єкта спостереження відповідає поставленій меті: це може бути нове робоче місце, новий технологічний процес, для яких тільки встановлюють норму праці, або робочі місця, що вже досить довго функціонують, технологічні процеси, для яких виникла необхідність удосконалення організації виробництва і праці, перегляду норм.

При фотографуванні робочого часу вивчають всі без винятку витрати робочого часу виконавця (виконавців) протягом повного робочого дня (інколи — частини робочого дня). Об'єктом спостереження може бути один робітник, який має високу (але не рекордну) продуктивність праці та якість продукції, група робітників або робоча бригада.

Етап підготовки починається з вибору та підготовки самого спостерігача до проведення спостереження. Він повинен знати виробничий процес, склад трудового процесу, поділ окремих операцій за функціями (основні, допоміжні, випадкові і т. ін.) у виробництві продукції, вміти відрізнити нормальний темп праці від прискореного чи сповільненого, володіти вимірювальними засобами та методиками фіксації часу в процесі спостереження, мати необхідні вимірювальні засоби та прилади, заготувати бланки для фіксації відрізків спостереження.

За кілька днів до спостереження слід вибрати конкретне робоче місце. Спостерігач повинен ознайомитися з цим робочим місцем: отримати повне уявлення про роботу техніки, організацію виробництва і праці, стан устаткування, зміст трудових операцій, доцільність застосування конкретних інструментів, оснащення, вимірювальних приладів.

У разі необхідності слід встановити раціональний маршрут переміщення спостерігача (при маршрутній фотографії) чи місце пікетного посту (при пікетній фотографії), слід вибрати таке місце знаходження спостерігача (фіксажний пункт), де він не заважав би праці робітника чи бригади.

У процесі ознайомлення з робочим місцем спостерігач повинен спілкуватися з робітником (бригадою) для роз'яснення мети і завдань запланованого спостереження, відповісти на запитання, разом виявити недоліки умов праці на даному робочому місці. Тобто має проводитись попередня підготовка робітників до спостереження за їхньою працею, інструктаж про порядок надання потрібної інформації, а при самофотографії ще слід навчити виконавців правильно фіксувати у бланку спостереження витрати часу на трудові операції. Для цього трудовий процес потрібно заздалегідь розкласти на трудові операції, трудові дії та рухи (з визначеними фіксажними точками) і дати умовні скорочені позначення для кожної.

На етапі підготовки слід розробити основний документ спостереження — бланк спостереження, де помістити скорочену характеристику об'єкта спостереження та опис змісту дій, що спостерігаються, визначити спосіб запису замірів часу (графічний, цифровий, змішаний).

На етапі проведення спостереження спостерігач приходить на вибране робоче місце за 20—25 хвилин до початку спостереження, щоб подивитись як підготовлені до роботи робоче місце та устаткування, зайняти зручне місце, щоб мати в полі зору всі дії робітника (бригади) і не відволікати його від роботи запитаннями. Винятком може бути випадок, коли спостерігач самостійно не зможе встановити причину виконання нетипової роботи або простою.

До початку зміни у бланку спостереження спостерігач записує: прізвище, ім'я та по батькові робітника (членів бригади), спеціальність (професію), розряд, стаж загальний і на даній роботі, фіксує характеристику сировини, устаткування, готової продукції, її якість.

Протягом робочого часу в бланку спостереження фіксується все, що відбувається на робочому місці. Сама техніка запису залежить від об'єкта спостереження та виду фотографії робочого часу.

Методи запису можуть бути такими:

— за поточним часом, цифровий, тобто шляхом фіксації цифрами часу початку й закінчення кожного елемента трудової операції (табл. 3.1);

Таблиця 3.1

Цифровий метод фіксації операцій у бланку спостереження

Бланк спостереження

Найменування роботи:		Дата 3 березня
дроблення сировини		Час початку зміни 7 година
Місце спостереження: № 1, II цех дільниця		Час закінчення зміни 16 година
		Обсяг виконаної роботи 80 м3 одиниці виміру
Робоче місце — дробильник
Устаткування — дробильна установка
Прізвище та ініціали робітника (членів бригади) Нечипоренко І.П. .
Операції	Індекс операції		Кінцевий час, год — хв	Тривалість операції, хв	Обсяг виконаної роботи, м3	Примітки
Приймання зміни	ПЗ		7—20'	20'	—
Завантаження установки сировиною	ДР		7°-30'	10'
Дроблення сировини	ОР		8°—10'	40'
Розвантаження установки	ДР		8°—15'	5'	10
Завантаження установки
сировиною	ДР		8°—27'	12'
Дроблення сировини	ОР		8°—57'	30'
Розвантаження установки	ДР		9°—07'	10'	10
Відсутність тари	П		10°—00'	23'
Здавання зміни	ПЗ		16°—00'	10'
Всього

Умовні позначення:

ПЗ — підготовчо-завершальні операції,

ДР — допоміжна робота,

ОР — основна робота,

П — простої, втрати робочого часу.

Спостерігав _____________(прізвище спостерігача)

Перевірив ______________(прізвище контролера)

графічний: на спеціально розграфленому бланку (з нанесеною годинною сіткою у масштабі часу) відмічають час послідовно відпрацьованих операцій (табл. 3.2);

графічно-цифровий, коли на годинній сітці у масштабі часу відмічають відпрацювання послідовно всіх операції, а для найважливіших, часто повторюваних операцій ще позначають цифрами час їх початку та закінчення.

У разі групової фотографії записи у фотокартці роблять через певні відрізки часу — так званий період спостереження, протягом якого враховуються дії всіх робітників, за якими одночасно здійснюється спостереження. Чим більша кількість робітників, за якими здійснюється спостереження, тим довший цей період. Коли робітників 2—6, він дорівнює 1 хв., якщо більше 6 — то 2 хв. (на 1 спостерігача не повинно припадати більше 10 робітників).

Дещо іншим чином відбувається спостереження при самофотографуванні, коли спостерігачем є сам робітник. Він записує лише втрати робочого часу та їх причини. Бланк для самофотографії дуже простий (табл. 3.3).

Етап обробки результатів необхідно здійснити відразу після завершення спостереження, поки спостерігач ще пам'ятає всі особливості виробничого й трудового процесів, за якими він спостерігав.

Обробка полягає в підрахунках, що виконуються в самому бланку спостереження при одночасному зведенні однойменних витрат часу в сумарну тривалість кожної окремої операції та визначенні процентної частки у часі зміни підготовчо-завершаль­ного часу, оперативного часу (основного та допоміжного), часу регламентованих перерв, часу нерегламентованих перерв, часу інших витрат. На основі цієї інформації складається «Фактичний баланс робочого часу» (відповідно до однієї з класифікацій робочого часу, наведених раніше,— рис. 3.1 —3.3). Він дає уявлення про раціональні витрати часу та його втрати. Наприклад, у машинобудуванні найбільш типові причини простоїв такі: несвоєчасне забезпечення заготовками, матеріалами, несправність устаткування, несвоєчасне забезпечення інструментом, оснащенням, відсутність роботи, очікування піднімально-транспортних засобів, порушення трудової дисципліни, інші причини. Наявність цих видів втрат свідчить, що в їх основі недостатня розпорядливість адміністрації, неузгодженість роботи окремих служб та інші причини. Значна частина організаційних недоліків може бути подолана без значних інвестицій та серйозної перебудови технологічного процесу. Економічний виграш буде рівнозначним або скороченню трудомісткості виготовлення продукції, або нарощенню її виробництва без додаткового залучення робітників.

Зміст і цифровий метод фіксації втрат робочого часу при самофотографуванні у бланку спостереження

Бланк спостереження

Найменування роботи ________________	Дата _________________
Місце спостереження __________________ цех, дільниця	Початок зміни ________________
	Закінчення зміни ________________
Робоче місце ___________________	Обсяг виконаної роботи _____________________
Призвищє та ініціали робітника _____________________________________

Причина втрати робочого часу	Втрата робочого часу
	хвилин	% до часу зміни
Відсутність тари	24	5,00
Очікування інструктажу	19	3,95
Вимикання енергії	48	10,00
Всього втрат	91	18,95

Підпис виконавця самофотографії __________

З урахуванням виявлених недоліків розробляють організаційно-технічні заходи для ліквідації втрат робочого часу та зайвих і непродуктивних витрат часу.

На етапі аналізу та висновків складається «Нормативний баланс робочого часу» на основі вилучення з фактичного балансу всіх зайвих витрат часу та прямих його втрат. Потім виконується аналіз поліпшень.

Аналіз результатів спостереження включає: — встановлення коефіцієнта зайнятості робітника протягом зміни: як відношення суми тривалості виконання основної роботи (Тос), допоміжної роботи (Тдоп), підготовчо-завершальної роботи (Тпз), обслуговування робочого місця (Тобс) та відпочинку (Тві ) і особистих потреб (Т ) до всього робочого часу як тривалості зміни [Тзм):

— встановлення коефіцієнта оперативної роботи у зміні:

Коефіцієнт зайнятості робітника дозволяє визначити ступінь використання його робочого часу і порівняти різні організаційні варіанти розстановки робітників по робочих місцях. Хоча найкращий варіант досягається у випадку, коли Кзайн = 1, та на практиці він завжди дещо менший.

Розрахунки коефіцієнтів оперативної роботи і продуктивної роботи дозволяють оцінити ефективність використання робочого часу і визначити головні шляхи їх раціоналізації за елементами витрат. У цьому разі завдання зводиться до збільшення частки оперативної роботи і до оптимізації скорочення підготовчо-завершального часу та часу обслуговування робочого місця;

— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу внаслідок організаційно-технічних причин: як відношення тривалості простоїв з організаційно-технічних причин (Т тех) до тривалості зміни:

— встановлення сумарного коефіцієнта втрат часу в зміні:

Завершують аналітичні розрахунки встановленням узагальнюючих показників:

— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу з вини робітника внаслідок порушення трудової дисципліни: як відношення тривалості втрат часу з порушень трудової дисципліни до тривалості зміни:

— коефіцієнта ущільнення робочого дня: як відношення суми можливого приросту тривалості оперативної роботи (проти фактичної) за рахунок впровадження заходів, спрямованих на запобігання простоям, втратам часу з організаційно-технічних причин та з вини робітника, раціоналізації та скорочення допоміжних робіт і витрат часу на обслуговування робочого місця; ця сума зекономленого часу з усіх перелічених напрямків дорівнюватиме тривалості витрат, які можна усунути; коефіцієнт ущільнення робочого дня становитиме:

Коефіцієнт підвищення продуктивності праці:

за рахунок ліквідації втрат часу з організаційно-технічних причин коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

— за рахунок усунення втрат часу з вини робітника (Тдисц— з порушень трудової дисципліни) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

— за рахунок усунення всіх втрат часу (Т ) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

Таким чином, аналіз дозволяє отримати уявлення про те, як щільно зайнятий робітник протягом зміни, наскільки значна частка пасивного спостереження за роботою устаткування, які застосовуються методи обслуговування устаткування та ін. Зіставлення фактичних витрат за елементами операцій з нормативними, обґрунтованими науково методами розрахунків, дозволяє раціоналізувати структуру операції та поліпшити використання часу виконавця. У цих випадках нормування не тільки допомагає знайти резерви часу, але й визначити можливості впровадження багатоверстатного чи багатоапаратного обслуговування, суміщення професій та функцій, дослідній засоби скорочення допоміжних прийомів, можливостей суміщення їх виконання з роботою устаткування. На основі цього як результат і найважливіша частина аналітичної роботи складається нормативний баланс робочого часу, відповідно до раціональної організації виробничого та трудового процесів.

2. Фотографія робочого процесу застосовується при вивченні, як правило, апаратурних процесів (термічних, ливарних, гальванічних, кристалізаційних, відсаджувальних та ін.). Фотографія робочого процесу є одночасним спостереженням у часі за технологічним процесом і діяльністю робітників (за витратами робочого часу робітників) з нагляду та обслуговування відповідних технологічних агрегатів, апаратів. Це метод двостороннього спостереження; він поділяється на такі ж етапи, як і фотографія робочого часу виконавця, але з відповідними доповненнями.

Фотографія робочого процесу складніша, ніж фотографія робочого часу виконавця, тому що потребує значно більшого обсягу фіксації параметрів. Крім того, певні труднощі створює необхідність паралельного порівняння використання устаткування з доцільністю тих чи інших витрат часу працівників. Але ефективність фотографії робочого процесу значно більша, оскільки дозволяє вдосконалити первинне у виробництві — технологічний процес.

На етапі підготовки до спостереження слід забезпечити найбільш глибоке, детальне, всебічне вивчення технологічного процесу в цілому та специфічних особливостей роботи тих конкретних апаратів, агрегатів, за якими вестиметься спостереження. Це включає попереднє вивчення технологічних регламентів, інструкцій, детальний опис технологічного процесу, обладнання, способів його вимірювання та контролю, визначення санітарно-гігієнічних ха­рактеристик робочого місця, кількісного та соціально-професійного складу робочої бригади, кількісних та якісних характеристик виробленої за зміну продукції, головних факторів, що впливають на ефективність праці робітників.

На етапі проведення спостереження спостерігач одночасно складає фотографію технологічного процесу і фотографію робочого часу виконавця. Якщо зміст технологічного і трудового процесів дуже складний, залучають двох спостерігачів. Спостереження потребує періодичного обходу задіяних у технологічному процесі апаратів для фіксації їхнього стану (робота, перерва) та показань приладів для контролю параметрів технологічного процесу, виявлення причин їх відхилення від норми та зупинок апарата. Друга частина спостереження складається з одночасної фіксації стану устаткування та витрат часу виконавцем на дії, пов'язані із забезпеченням безперебійного ходу технологічного процесу (вико­нується як фотографія робочого часу, за її методикою).

Етап обробки результатів спостереження виконується за трьома напрямами:

обробка результатів спостереження технологічного процесу устаткування, а саме:

підрахунки витрат сировини, матеріалів і виходу продукції;

складання вибірок повторюваних операцій та простоїв;

зіставлення показників і режимів з технологічним регламентом;

зіставлення параметрів у різних змінах та ін.;

складання фактичного балансу робочого часу устаткування (рис. 3.4 або рис. 3.5);

обробка результатів спостереження за трудовим процесом (робітників), яка, крім звичайної обробки фотографії робочого часу виконавця, містить:

операційні вибірки та порівняння даних по змінах;

залучення інших матеріалів, необхідність яких випливає із цілей спостереження (виключення втрат робочого часу, підвищення якості продукції, стабілізування якісних параметрів продукції, зниження витрат сировини, матеріалів, енергоносіїв та ін.);

складання фактичного балансу робочого часу виконавця (рис. 3.1, 3.2 або 3.3);