3. Класифікація робочого часу використання машини (устаткування, апаратів, верстатів і т. Ін.) має на меті виявити, наскільки повно вони використовуються для обґрунтування норм праці.
Час роботи машини, устаткування — це період, протягом якого вона (воно) знаходиться в дії. Цей час чітко поділяється на періоди роботи та нероботи (бездіяльності). При цьому не має значення, чи зайнятий паралельною роботою робітник, чи його навіть немає на робочому місці, бо обладнання, машини, апарати можуть працювати в
автоматичному режимі. Внаслідок того, що машини, апарати верстати та інше устаткування призначені для технологічних процесів, спосіб їх роботи може бути різним. Це знаходить відображення і в класифікаційному групуванні відрізків часу, притаманних як роботі, так і нероботі (тобто перервам).
Час роботи устаткування являє собою період часу, протягом якого устаткування знаходиться в дії. Але у зв'язку з тим, що можливі випадки роботи машини, не передбачені виробничим завданням, то слід виділити роботу, яка пов'язана тільки з його виконанням.
Час роботи з виконання виробничого завдання — це час, протягом якого на машині, устаткуванні, верстаті здійснюється передбачений завданням технологічний процес. Залежно від типу устаткування ця робота може складатися з процесу обробки та допоміжних дій (рис. 3.5), з робочого і холостого ходу (рис. 3.6), з часу завантаження агрегату, який, в свою чергу, складається з часу ефективної роботи (робочого ходу) та холостого ходу (рис. 3.7).
Час робочого ходу — це період, протягом якого устаткування знаходиться в дії і на ньому виконується основна робота, для якої воно призначене.
Час холостого ходу — це такий період у роботі устаткування, протягом якого основна робота на ньому не виконується, тому що йде підготовка до здійснення робочого ходу.
Час ефективної роботи — це сумарний час, що витрачається на рух механізму (машини) при безпосередній його дії на об'єкт праці та супутні рухи допоміжного характеру, спрямовані на виконання даної роботи.
Час роботи, не передбаченої виробничим завданням,— це час непродуктивної та випадкової роботи, не потрібної для виконання основної роботи.
До часу основної роботи належить такий час ефективної роботи, який витрачається на дії, спрямовані на безпосередні зміни стану, форми, розмірів або положення предмета праці в просторі (залежно від того, що є кінцевою метою даного процесу).
Основний час може бути машинним (апаратурним) чи машинно-ручним.
Машинний час — це період автоматичної роботи устаткування, машини без втручання робітника-спостерігача.
Машинно-ручний час — період, коли машина виконує роботу при безпосередній зайнятості робітника її керуванням та регулюванням технологічного процесу.
Час допоміжної роботи машини, механізму, устаткування — це період ефективної роботи, що витрачається в ході робочого процесу на приведення у стан готовності або виведення з нього того чи іншого робочого органу перед здійсненням основної роботи та після її завершення. Допоміжний час витрачається на дії, необхідні для виконання основної роботи, що не перекриває машинний час.
Рис. 3.6. Класифікація часу застосування
устаткування [7]
Рис. 3.7. Класифікація витрат робочого часу відносно машини [13]
Сума основного та допоміжного часу становить оперативний час. Він, у свою чергу, може бути поділений на машинно-вільний час та час роботи за участю робітника.
Час перерв — це період бездіяльності механізму, устаткування з тих чи інших причин. Перерви в роботі можуть бути регламентованими та нерегламентованими.
Час регламентованих перерв — це період перерв, пов'язаних з підготуванням устаткування до роботи та з обслуговуванням робочого місця, що передбачені технологією й організацією виробничого процесу, а також перерви на відпочинок і особисті потреби робітника.
Час нерегламентованих перерв — це період перерв, викликаних порушеннями виробничого процесу або трудової дисципліни. Порушення виробничого процесу можуть бути пов'язані з відсутністю енергії, води, пари, газу, тепла, палива, невідповідною кондицією технологічних параметрів, а також аваріями та незапланованими ремонтами під час ліквідації їх наслідків.
Час використання апаратів поділяють на технологічний час і час перерв (рис. 3.8).
Час використання устаткування, машин, апаратів диференціюють на нормований та ненормований.
До нормованих витрат часу належить час роботи, безпосередньо пов'язаний з виконанням виробничого завдання, та час тих перерв, що пов'язані з підготовкою до обслуговування устаткування, машин, апаратів, які передбачені технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті потреби робітника.
До витрат часу, які не нормують, належать періоди непродуктивної роботи, випадкової роботи, а також перерви, що викликані порушеннями нормального ходу виробничого процесу та порушеннями трудової дисципліни.
Слід зазначити, що чим гірша організація виробництва та праці на підприємстві, тим більші втрати часу у використанні устаткування, машин, апаратів, і тим більш актуальним буде впровадження науково обґрунтованих норм праці.
