Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Проблема диверсифікації постачання енергоносіїв на Україну і забезпе­чення природним газом внутрішніх споживачів………………...............5

2. Способи транспортування природного газу традиційним шляхом…....7

3. Газогідратні поклади, як джерело природного газу……………………13

4. Перспективи впровадження газогідратної технології для транспортування і зберігання природного газу……………………………………...16

5. Поняття про газові гідрати та їх властивості……………………………25

6. Транспортування природного газу в газогідратному стані…………….35

Висновки…………………………………………………………………………43

Використана література…………………………………………………………45

Вступ

Енергетична криза, що виникла в другій половині ХХ століття, докорінним чином змінила відношення країн з розвиненою економікою до проблеми енергозабезпечення. Зважаючи на це, більшість країн Організації економічного співробітництва і розвитку переглянули національні енергетичні стратегії і зосередили зусилля на визначенні пріоритетів, адекватних викликам сучасності. Пріоритетними напрямами державної політики стали: зниження залежності національних економік від зовнішнього енергопостачання, передусім, шляхом проведення дійової енергозберігаючої політики; структурна перебудова економіки на користь прискореного розвитку не енергоємних виробництв і збільшення обсягу послуг[ 1].

Невиправдана затримка з реалізацією ефективної енергетичної державної політики України спонукає до активізації дій щодо підвищення ефективності енергозабезпечення та національної енергетичної безпеки. Успішне розв’язання цих завдань вимагає стабільного нарощування власного видобутку, транспортування і переробки вуглеводневих енергоносіїв на основі інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору паливно-енергетичного комплексу України з використанням сучасних організаційних та економічних механізмів.

Як відомо, в світі постійно зростає попит на природний газ. Економіч­ність видобування, переробки та транспортування його залежить від річних об’ємів, відстані транспортування та способу доставки до споживача. На сього­дні найвідоміші такі форми доставки природного газу до споживача: газоподібна форма природного газу (NG), зріджений природний газ (LNG чи СПГ), зріджений нафтовий чи скраплений газ (LPG ), стиснутий газ , у ви­гляді гідратів природного газу (тверда форма NGH).

Крім того світ постійно стоїть перед проблемою пошуку нових джерел енергії для забезпечення своєї енергетичної безпеки. Викопні види палива при цьому ще довгий  час зберігатимуть провідну роль у паливному балансі. За прогнозами експертів Exxon Mobil, споживання енергоресурсів у найближчі 30 років на планеті зросте наполовину.

Актуальність. В багатьох випадках існують проблеми накопичення, транспортування та зберігання природного газу. При цьому традиційні технології його транспортування трубопроводами чи у вигляді скрапленого або стисненого газу часто виявляються неефективними. Це стосується наприклад проблеми забезпечення споживачів природним газом при відсутності трубопроводів та видобування газу необлаштованих родовищ. В той же час при вирішенні проблеми техногенного гідратоутворення властивості природного газу в певних умовах утворювати тверді з’єднання починають активно використовуватися під час розробки газогідратних технологій: розділення, стиснення, транспортування та зберігання газів; опріснення морської води; розділення водних розчинів; акумуляції тепла; захоронення діоксиду вуглецю; видобування шахтного метану в холодильних циклах; ліквідації туманів, ізотопного розділення; використання низькопотенційного тепла й інших. Протягом останніх років спостерігається стрімкий розвиток газогідратних технологій для розв’язання проблеми транспортування і довгострокового зберігання гідратоутворюючих газів.

Відомо, що гідрати газів-гідратоутворювачів при невисоких тисках та незначних від’ємних температурах можуть відносно довго перебувати у стабільному стані. Крім того, їх дисоціація може бути значно уповільнена за рахунок ефекту самоконсервації та примусової консервації льодяною кіркою. Тому альтернативою традиційним технологіям може стати транспортування, накопичення і зберігання газів у газогідратній формі.

Мета магістерської роботи. Проаналізувати доцільність розробки і впровадження в умовах України технології транспортування природного газу в газогідратній формі.

1. Проблема диверсифікації постачання енергоносіїв на Україну і забезпе­чення природним газом внутрішніх споживачів

Проблеми розвитку промисловості з метою підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів,енергетичної безпеки країни, удосконалення механізмів оцінки й упровадження енергозберігаючих технологій та охорони навколишнього середовища вже стали предметом розгляду вітчизняних науковців, зокрема О. І. Амоші, С. С. Аптекаря, С. Ф. Єрмілова, В. М. Гейця, В. В. Микитенка, М. Г. Чумаченка. Разом із тим, робота з визначення напрямів і шляхів оптимізації енергозабезпечення України має бути постійною з огляду на нові види ресурсів та нові програмні заходи, які можна залучити до загальної політики держави з енергозбереження [2].

Сьогодні Україна є енергодефіцитною країною, запаси нафти і газу якої є недостатніми для задоволення потреб економіки. За рахунок власного видобутку держава забезпечує себе тільки на 25% газом і на 20% нафтою. Тобто Україна в значній мірі залежить від імпорту енергоносіїв. Однак проблема заключається навіть не в цьому (так як подібна ситуація є нормальною практично для всіх європейських кран), а в тому, що наша країна отримує основні об’єми вуглеводнів (близько 85%) безпосередньо з одного джерела, Росії, або ж енергоносії, що закупаються проходять транзитом через одну територію. При таких умовах залежність енергетики і економіки України, що в цілому залежить від імпортних поставок є критичною. У відповідності з міжнародною практикою, таких незалежних одне від одного джерел повинно бути три-чотири, а прив’язка поставок тільки до однієї країни криє в собі загрозу для політичної незалежності держави в цілому [3].

Щодо позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках, то тут є свої плюси і мінуси.

Недоліки:

• обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва;

• відсутність диверсифікації джерел постачання енергетичних продуктів;

• використання переважної частини потужностей власних гідроресурсів;

• високе техногенне навантаження на довкілля;

• незадовільний технічний стан частини енергетичних об’єктів, в тому числі систем транспортування енергетичних продуктів.

Переваги:

• достатні запаси вугілля та складових ядерного палива: урану і цирконію;

• надлишкові потужності для транспортування газу, нафти та експорту електроенергії;

• вигідне географічне та геополітичне становище;

• розвинута інфраструктура енергетики;

• високопрофесійний кадровий потенціал.

З точки зору глобальних енергетичних процесів слід врахувати вигідне геополітичне та географічне становище України та пов’язану із цим її роль як транзитної держави [4].

Можливий варіант посилення своєї енергетичної безпеки за рахунок реалізації заходів направлених на підвищення енергоефективності економіки і пошуку альтернативних поставщиків енергоносіїв. При чому обидва аспекти взаємопов’язані. Так, диверсифікація енергоджерел і маршрутів транспортування енергоносіїв представляє собою не тільки довгострокову державну політику, але й до того ж є доволі затратним заходом. Тобто, зміна інфраструктури і створення нових шляхів поставок паливно-енергетичних ресурсів потребує значних капіталовкладень, що, безперечно, не може не відобразитись на кінцевій вартості продукту для споживачів, а при умові збереження сьогоднішнього низького рівня енергоефективності української економіки, остання, в свою чергу, просто не зможе “потянути” істотний стрибок цін на енергоносії [3].