2.13 Створення конкретних робочих місць.

Таблиця 2.2

Ефективні параметри робочого місця відповідно до зросту робітника, мм [10]

Параметри і робоче положення	Зріст людини
	низький	середній	високий
Висота робочого столу при звичайній роботі сидячи	700	725	750
Висота робочого столу для особливо точних робіт при роботі сидячи	900	950	1000
Висота робочої поверхні для роботи на верстатах, машинах, устаткуванні та ін. при роботі сидячи	800	825	850
Висота робочої поверхні для роботи на верстатах, устаткуванні, машинах та ін. при роботі стоячи	1000	1050	1100
Висота робочої поверхні при роботі на верстатах, устаткуванні, машинах та ін. при зміні робочого положення 3 сидячого на стояче та навпаки	950	1000	1050

Таблиця 2.3

Ефективні параметри зони оптимальної досяжності при роботі стоячи відповідно до зросту людини, мм [10]

	Зріст людини
Межі зони
досяжності	високий		середній		низьким
	Чоловік	Жінка	Чоловік	Жінка	Чоловік	Жінка
За
глибиною	660	550	600	550	540	440
За
висотою	1200	1020	1200	1000	1180	980
За
фронтом
для однієї
руки	500	480	480	470	470	460
За
фронтом
для обох
рук	1800	1400	1600	1300	1300	1200
Нижня
межа за
висотою
від підлоги	780	720	700	625	610	550

Рис. 2.14. Габаритні розміри робочого місця для різних видів праці [7]: а — за пультом управління; б — за столом; в — біля верстата

Оскільки всяка праця відбувається у конкретних санітарно-гігієнічних, фізіологічних та естетичних умовах, то при наявності несприятливої дії цих умов на організм у робітника підвищуються енергетичні витрати на її подолання, швидше настає втома, падає продуктивність праці.

Виробничою втомою називають тимчасове зниження працездатності людини, яке виникає в процесі праці як реакція організму на трудові зусилля, виробничі умови та умови праці.

При тривалому несприятливому впливі у людини настає стійка часткова втрата здоров'я, стійке зниження працездатності.

Багаторічна праця в особливо несприятливих або особливо тяжких умовах праці призводить до передчасної втрати працездатності взагалі, переведення працівника на пенсію значно раніше встановленої в країні загальної верхньої межі робочого віку.

Тому при встановленні науково обґрунтованої міри праці треба виходити:

або з необхідності створення спочатку нормальних умов праці і вже потім введення в дію нормальних норм праці;

або з урахування в нормах праці відхилення наявних умов від нормальних на конкретних робочих місцях і, таким чином, коригування норм відповідно до ступеня несприятливого їх впливу на організм працівника, темпів розвитку втоми і втрати працездатності.

Між умовами праці на робочому місці та нормою праці існує об'єктивний зв'язок (рис. 2.15). Сприятливі умови праці не порушують нормального стану організму працюючого, несприятливі знижують фізіологічний потенціал організму в цілому, погіршують емоційно-психологічний настрій людини та її ставлення до конкретної праці. Наслідком стає певна втрата функціональної працездатності при виконанні виробничого завдання і, отже, значно нижча фактична продуктивність праці. Тому й міра праці повинна також бути нижчою — відповідно до ступеня негативного впливу несприятливих умов праці.

Сукупність різних факторів, що впливають на людину в процесі праці, становлять умови праці. Ця сукупність поділяється на такі однорідні групи:

санітарно-гігієнічні фактори визначають зовнішнє виробниче середовище (макро- та мікроклімат): температуру, шум, вібрацію, ультразвук, випромінювання, освітленість, вологість, токсичність парів, пилу та ін. Характеристики робочої зони залежно від конкретних значень факторів цієї групи наведено в табл. 2.4 [14].

За комфортністю зони бувають: найвищого комфорту, оптимальні, допустимі, недопустимі. Між оптимальною та допустимою зонами проходить психологічна межа, за якою у робітника з'являються неприємні відчуття, виникають незручності при роботі. Такі умови праці не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Між допустимою та недопустимою зонами проходить фізіологічна межа, за якою також починаються несприятливі умови праці. Приклад графічного відображення умов праці показано на рис. 2.16 [7].

Рис. 2.15. Схема впливу умов праці на працездатність людини і міру праці

Таблиця 2.4

Характеристика робочих зон за умовами праці [14]

	Робоча зона
Показник	Найвищого комфорту	оптимальна	допустима	недопустима
Рівень шуму, ДБ	Відповідає	70	85	120
Вібрація, мм	санітарно-	0	0,2	1,3
Температура, °С	гігієнічним	17—20	22	38
Освітленість, лк	нормам	300	50	ЗО
Концентрація, мг/м3
СО (мг/л)	0	0	0,02	0,03
пилу	0	2	10	15
пилу з SiO2	0	0,5	2	2,5
аерозолів	0	0,1	0,3	0,5
Маса вантажу, що підіймає людина, кг	0	2,3	10	50
Захаращеність робочих місць, проходів	Немає	Немає	Незначна	Значна
Стан засклення	Чисте, пропускає 90 % світла	Чисте	Забруднене	Дуже забруднене
Колір стін та стель	Салатовий, білий	Білий	Сірий, брудний	Чорний
Колір устаткування, приладдя	Світло-зелений	Світло-зелений, світло-голубий	Сірий	Чорний

— психофізіологічні фактори визначаються конкретним змістом трудової діяльності: задіяністю частин тіла та органів чуттів, темпом і ритмом праці, її монотонністю, рівнем і характером фізичного, фізіологічного та нервово-психічного навантаження;

естетичні фактори сприяють формуванню позитивних емоцій у робітника: художнє оформлення інтер'єрів, робочого устаткування, оснащення робочих місць, озеленення, застосування функціональної музики. Важливу роль в естетиці праці відіграє колір, який по-різному впливає на самопочуття людини: насназі сприяють червоний, оранжевий, жовтий кольори, заспокоюють — зелений та синьо-зелений, пригнічує — чорний; крім того, синій колір сприяє відчуттю більшої прохолоди, а червоний та оранжевий — більшого тепла, ніж є насправді. Строкаті, яскраві кольори бадьорять робітника при монотонній праці; спокійні — сприяють напруженій праці, червоний та жовтий — добре попереджають про небезпеку. Врахування естетичних факторів все більше помітне у промисловому дизайні знарядь праці, одягу, приміщень, устаткування, що сприяє підвищенню продуктивності праці;

соціально-психологічні фактори охоплюють характер взаємин у трудовому колективі, створюють відповідні соціальні відносини (приязні чи неприязні), психологічний настрій окремих робітників, персоналу в цілому, що врешті-решт формує позитивне чи негативне ставлення до праці і залежно від цього призводить до стабілізації або плинності кадрів.

Умови праці, її інтенсивність або монотонність, склад робочих операцій у сукупності змінюють психофізіологічні показники життєдіяльності організму: може поступово зменшуватися сила м'язів, підвищуватися кров'яний тиск, частішати пульс, уповільнюватися психічні реакції людини, зростати кількість помилок, знижуватися увага. Усереднені результати реєстрації цих показників наведено на рис. 2.17. Наслідком цих змін є зниження працездатності людини в цілому, що відображено на рис. 2.18 [41].

Зміни працездатності протягом робочої зміни, доби, тижня називають динамікою працездатності. Параметри кривої працездатності є критеріями для об'єктивної оцінки напруженості праці, необхідності встановлення перерв, конкретного їх часу і тривалості протягом зміни, визначення найбільш науково обґрунтованої організації праці. На кривій працездатності протягом робочої зміни чітко видно й різні стадії працездатності (рис. 2.18), тобто:

періоди входження в роботу (відрізки 1);

періоди стійкої працездатності (у другій половині зміни вона дещо нижча, ніж у першій) протягом значної частини зміни (відрізки 2);

періоди розвинення втоми (відрізки 3).

Зміна рівня працездатності відбувається також протягом доби (що відображає добові цикли фізіологічних процесів людини) та протягом тижня (що відображає напруженість щоденної праці до вихідних днів). Динаміку працездатності протягом доби та робочого тижня наведено на рис. 2.19 і 2.20 [41].

Рис. 2.19. Зміна рівня працездатності протягом доби [41]

Рис. 2.20. Зміна рівня працездатності

протягом тижня

Наявність усіх цих змін працездатності при науково обґрунтованому встановленні норм праці вимагає закладати в норми так звані регламентовані перерви, окрім перерви на обід (тривалість яких входить до тривалості робочої зміни). Необхідність і доцільність введення їх за рахунок робочої зміни підтверджують фізіологічні дослідження та спостереження за змінами погодинного виробітку робітників (обсяги виробленої продукції безпосередньо залежать від рівня працездатності людини). Чим вищий темп і монотонніша робота, чим не сприятливіші умови праці, чим вища безпосередня фізична навантаженість на працівника, тим довшими й частішими мають бути регламентовані перерви. Невеликі й часті відпочинки дозволяють зняти частину втоми, відновити працездатність та продуктивність праці до середнього рівня. Регламентовані перерви можуть бути використані як для пасивного, так і для активного відпочинку (наприклад, виробничої фізкультури). Активний відпочинок потрібен робітнику тим більше, чим постійніша його робоча поза, особливо при сидячій праці. Коливання працездатності протягом робочої зміни, доби та робочого тижня слід обов'язково враховувати при виборі місця й часу спостереження за трудовим процесом. Для цього найбільш прийнятні години в середині зміни, у денних та ранкових змінах середніх днів робочого тижня.

Питання для самоконтролю

У чому полягає єдність трудового і виробничого процесів?

Що являє собою поділ праці?

Які є форми поділу праці та в чому їх сутність?

Які є види поділу праці та який зміст кожного з них?

Які соціальні наслідки поділу праці?

Який зміст понять «професія», «спеціальність», «кваліфікація»?

Що таке інтенсивність праці і який її рівень визначається як суспільно нормальний?

Що таке монотонність праці? Чим вона характеризується?

Які існують межі поділу праці?

У чому полягає сутність економічної межі поділу праці?

У чому полягає сутність психологічної межі поділу праці?

У чому полягає сутність соціальної межі поділу праці?

Що таке кооперування праці?

Які існують форми кооперування праці? Поясніть суть кожної з них.

Технологічне кооперування праці та його види.

Предметне кооперування праці та його види.

Організаційне кооперування праці та його види.

Що таке суміщення професій?

Що таке розширення зон обслуговування?

Що таке внутрішньобригадне кооперування праці?

Які види виробничих бригад існують і в чому полягають їх відмінності?

Що являє собою виробничий процес?

Що являє собою технологічний процес?

Що являє собою трудовий процес?

На які частини диференціюють технологічний процес?

На які частини диференціюють трудовий процес?

Які є види технологічних процесів?

Що таке трудова операція?

Що таке трудовий прийом і комплекс трудових прийомів?

Що таке трудова дія?

Що таке трудовий рух і фіксажні точки?

На які види класифікують трудові операції залежно від внутрішньої сутності виробничого процесу (залежно від НТП)?

На які види класифікують трудові операції за тривалістю перебігу виробничого процесу?

На які види класифікують трудові операції за характером участі робітника у виробничому процесі?

На які види класифікують трудові операції за кількістю залучених виробників?

Які існують наукові принципи ефективної організації трудового процесу?

У чому полягає принцип паралельності?

У чому полягає принцип економії рухів?

У чому полягає принцип безперервності?

У чому полягає принцип синхронності?

У чому полягає принцип планового та запобіжного обслуговування?

У чому полягає принцип сприятливої робочої пози?

У чому полягає принцип відповідності робітника змістові праці?

У чому полягає принцип оптимальної інтенсивності праці робітника?

У чому полягає принцип інтенсивності роботи устаткування?

Що таке робоче місце?

Чим характеризується кожне робоче місце?

Що мають на увазі під оснащеністю та спланованістю робочого місця?

Що таке технічна озброєність робочого місця і з чого вона складається?

Що мають на увазі під організацією робочого місця?

Що мають на увазі під умовами праці?

Як диференціюють робочі місця залежно від рівня технічної оснащеності праці?

Як диференціюють робочі місця за ступенем спеціалізації та типом виробництва?

Як диференціюють робочі місця за кількістю устаткування та розміщенням у виробничому просторі?

Як диференціюють робочі місця за видами обслуговування та кількістю виконавців?

Як диференціюють робочі місця за змістом праці та робочою позою?

Як диференціюють робочі місця за умовами праці і формами оплати?

Які існують вимоги до робочого місця?

У чому полягає зміст технологічних вимог до робочого місця?

У чому полягає зміст організаційних вимог до робочого місця?

У чому полягає зміст фізіологічних вимог до робочого місця?

Що таке втома працівника?

Які групи факторів умов праці виділяють?

Що являють собою санітарно-гігієнічні фактори умов праці та який їхній склад?

Що являє собою група психофізіологічних факторів та який їх склад?

Що являє собою група естетичних факторів та який їх склад?

Що являє собою група соціально-психологічних факторів та який їх склад?

Що є основою коливання фізіологічних показників працездатності робітника протягом трудової зміни?

Які є види ритмів коливання працездатності людини?

Що таке змінне, добове та тижневе коливання працездатності людини?

Чому слід враховувати цикли коливання працездатності при створенні науково обґрунтованих норм праці?

3 ВИВЧЕННЯ ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ

3.1. Класифікація витрат робочого часу

Установлення норм праці невід'ємне від необхідності вивчення тривалості трудового процесу, окремих його складових та структури в цілому на конкретних робочих місцях. Це дозволяє виявити нераціональні та зайві витрати часу, прямі його втрати, розробити заходи щодо їх вилучення, для того щоб розроблені норми праці забезпечували прогресивні, ефективні методи праці, зростання її продуктивності. Робочий час обмежує тривалість участі працівника у створенні товару чи послуги.

Робочий час — встановлена законодавством даної країни тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці для виробництва конкретної продукції.

Національне законодавство встановлює межі тривалості робочого тижня (або кількості робочих змін і їх тривалості протягом тижня). У більшості розвинутих країн тривалість робочого тижня дорівнює 40 годинам. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року.

За складом робочий час неоднорідний. Перш за все він поділяється на безпосередньо робочий час та на час перерв у роботі протягом зміни. Співвідношення цих складових, залежно від особливостей технологічного і трудового процесів, може бути різним, як може бути різним їхній склад. Тому необхідно всю різноманітність елементів робочого часу класифікувати за певними ознаками.

Найбільш поширеними є класифікації робочого часу стосовно виконавця, виробничого процесу та устаткування (апарата).