3. Інтеграція України у світову економіку.
Перед Україною теж стоїть завдання інтеграції у світову економіку. У коротко- та довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на світові і, в першу чергу, європейські інтеграційні структури, такі як Світова організація торгівлі (СОТ) та Європейський Союз (ЄС). Вступ жо цих організацій залишається основними стратегічними завданнями зовнішньоекономічної політики України.
Для інтеграції України у світову економіку необхідно:
Забезпечити зростання вітчизняного експортеру;
Розвивати пряме виробниче співробітництво між національними підприємствами та підприємствами інших країн;
Сприяти залученню іноземного капіталу у формі прямих інвестицій;
Розвивати науково–технічне співробітництво;
Приймати участь у міжнародних фінансово–кредитних, науково–технічних та інших організаціях.
Необхідність інтеграції України у світову економіку обумовлюють наступні обставини:
Низький технічний рівень виробництва.
Енергомісткість, матеріаломісткість, фондомісткість національного доходу України в 1,5–2,0 рази вищі, ніж в індустріально розвинутих країнах.
Нераціональна структура виробництва.
У складі колишнього СРСР Україна спеціалізувалася на природно -, фондо–, енерго–, матеріаломісткому виробництві. Структура виробництва спричиняла перевитрачання природних і людських ресурсів і водночас не задовольняла потреб економіки в інвестиційних ресурсах, а потреб населення – у товарах та послугах.
Обмеженість сировинних ресурсів.
Запаси таких ресурсів, як: природного газу, нафти, деяких видів мінеральних запасів на території України обмежений.
Антиекологічний стан економіки.
Це наслідок негативного впливу створених в Україні індустріальних та енергетичних комплексів.
Неефективна структура зовнішньоекономічного обороту.
В Україні в структурі зовнішньої торгівлі переважають сировинні товари.