134.Перша долікарська допомога — це комплекс простих термінових дій,
спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими
принципами: * правильність, * доцільність, * швидкість, *продуманість,
*рішучість, *спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності:
> усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю
потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої
атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із
води);
> оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що
становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність
заходів щодо його спасіння;
> виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку
терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне
дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце
перелому, накласти пов'язку тощо);
> викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для
транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;
> підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного
працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має
право лише лікар.
Виконуючи перелічені вище дії, необхідно бути уважним і обережним, щоб
не причинити шкоду собі і не завдати додаткової травми потерпілому.
Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно
звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з
палаючого приміщення, при рятуванні утопленика. Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення
життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання
ій організму людини, загальні принципи надання
першої долікарської допомоги і її прийоми стосовно характеру отриманих
потерпілим пошкоджень.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:
*оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед-той
потребує; *забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
*виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та
зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; *зупинити кровотечу
накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;
*накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні,
ушибі); * іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток,
важкому ушибі, термічному ураженні; * надати допомогу при тепловому і
сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
* використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і
транспортуванні потерпілого; * визначити необхідність вивезення
потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;
скористуватися аптечкою швидкої допомоги.
На промислових підприємствах, де кількість працівників понад 500 осіб,
повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників
понад 1200 осіб — лікарський медичний пункт. На підприємствах, в місцях
постійного чергування медичного персоналу, крім аптечки повинні бути
вивішені на видних місцях також плакати з правилами надання першої
допомоги, виконання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу
серця.
Для правильної організації надання першої допомоги на кожному
підприємстві, в цехах, відділеннях або інших підрозділах повинні бути
відповідальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів
для надання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої
допомоги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть
відповідальність за передання аптечок і сумок по, зміні з поміткою в
спеціальному журналі.
135.СНІД - синдром набутого імунодефіциту. у світі налічується близько 40 мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ. Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас налічується вже майже 400 000 ВІЛ-інфікованих. Особливе значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани віком статевої активності (від 15 до 30 років).
СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції: при статевому контакті з інфікованою людиною; під час переливання крові та пересадки органів; при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами; нанесенні татуювання; при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ; при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.
Хвороба не передається: через рукостискання, через поцілунок, через їжу, через предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети; через укуси комах, при догляді за хворими.
У багатьох людей після першого інфікування симптоми не виявляються. Проте у декого впродовж одного-двох місяців після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігається підвищення температури, головний біль, втомливість і збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.
Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути через десять років після зараження, а у дітей з вродженою ВІЛ-інфекцією — через два роки. Протягом безсимптомного періоду вірус активно розмножується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.
Для багатьох людей першими симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.
Термін СНІД застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби.
За останні роки вченими розроблено методи лікування як самої ВІЛ-інфекції, так і асоційованих інфекційних захворювань та новоутворень. Однак за допомогою відомих сьогодні препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.
Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практика небезпечних статевих стосунків.
Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми попередження СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточення в плані інтимних статевих відносин, відповідальне виконання своїх обов'язків тими, чия трудова діяльність пов’язана з ризиком передачі інфекції (медики, перукарі та інші), допоможуть створити надійний заслін СНІДу.
136.Наркоманія - це пристрасть, хворобливий потяг до наркотиків, що виникає внаслідок зловживання опіумом, морфіном, героїном, кокаїном та іншими наркотичними речовинами. Шкідливі чинники наркоманії - наркотичні засоби (наркотики). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин,. Класифікація наркотичних речовин :
1) Опіати (опіодіди) 2) Депресанти- седативні- снодійні- транквілізатори3) Стимулятори(- кокаїн- амфетамін- кофеїн- кат - поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, )
4) Галюціногени 5) Інші речовини- канабіс- інгалянти- фенциклідин- кава і бетель - рослини поширені в Океанії.
Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє.
Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт він стає необхідною умовою нормального стану особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або поліпшити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті наркомана, він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.
Фізична залежність – це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.
Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який фактично свідчить про “наркотичний голод”. Абстинентний синдром характеризується низкою проявів у психічній та фізичній сферах, специфічних для кожного окремого виду наркотику. Цей стан полегшується або зникає після введення того самого наркотику або речовини, яка має такі ж психофармакологічні властивості.
У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень, настає соціальна деградація, що виявляється, насамперед, у відсутності інтересу до роботи, навчання, суспільного й особистого життя. Важливо знати, що наркоманія згубна не тільки для наркоманів, але й для його потомків. Через пристрасть до наркотиків майбутніх батьків, або одного з них, страждають діти, що з'являються на світ часто життєво слабкі, психічно нестійкі.
Людина, що серйозно захопилася наркотиками, поступово потрапляє в злочинне середовище. Світ наркоманів та злочинців жорстокий, і людське життя в ньому нічого не коштує. Відомо, що для добування грошей на наркотики наркоманам доводиться красти, грабувати людей, продавати наркотики, займатися проституцією.
139.Про кожний нещасний випадок сам потерпілий, або працівник, який його виявив, або свідок нещасного випадку має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу відповідальну (уповноважену) особу підприємства і вжити заходів для надання долікарської допомоги потерпілому.
Безпосередній керівник робіт повинен:
терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому та, в разі необхідності, його доставку до лікувально-профілактичного закладу;поінформувати про нещасний випадок власника підприємства та уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці
зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку та обладнання в тому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку.Роботодавець, отримавши інформацію про нещасний випадок зобов'язаний:
негайно повідомити про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ; установу державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує підприємство
видати наказ про створення комісії з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.
До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу, у якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
Комісія зобов'язана протягом трьох діб:
обстежити місце нещасного випадку; якщо це можливо, одержати пояснення потерпілого; опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5) у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;
Пов'язування нещасних випадків з виробництвом.
Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися в період:
перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство та до його відбуття; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця у встановленому роботодавцем порядку;
виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника ;іквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
Інформування про результати розслідування. Облік нещасних випадків
Підготовлені комісією за підсумками її роботи матеріали передаються роботодавцеві. Він повинен розглянути та затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів.
До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ); у разі гострого професійного захворювання (отруєння) – примірник карти форми П-5; пояснення свідків та потерпілого (якщо вони наявні); витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо); а в разі потреби – також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.
Нещасні випадки реєструються роботодавцем у Журналі реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків, за затвердженою формою.
Затверджені акти протягом 3 діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування. На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.
Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), матеріалами розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років. Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, незалежно від строку, коли він стався, розслідується і береться на облік згідно з Порядком розслідування протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.
.
Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки зі смертельними наслідками;
групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості шкоди, завданої їх здоров'ю;
140.Система попередження пожеж – це комплекс організаційних за-ходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання виникненню та розвитку пожежі. Вона передбачає виявлення початкової стадії пожежі, своєчасну інформацію й, у разі необхідності, включення автоматичних систем пожежегасіння. Як відомо, основною умовою горіння є наявність трьох чинників: горючої речовини, окислювача та джерела вогню. Для того щоб сталося горіння, горюча речовина, окислювач та джерело запалювання повинні мати певні критичні рівні (температуру, концентрацію, енергію). Оскільки в умовах виробництва завжди є горючі речовини, а у повітрі – достатня кількість кисню, то для виникнення горіння бракує ли-ше джерела займання. До джерела запалювання належать відкрите полум’я, розжарені предмети, іскри від ударів та тертя, сонячна радіація та ін. Горюча речовина з окислювачем утворює так зване горюче середо-вище, яке здатне горіти при наявності джерела запалювання. Тому захо-ди системи попередження пожежі спрямовані на дотримання безпечної поведінки з джерелом запалювання та запобігання утворенню горючого середовища. Запобігання появі у горючому середовищі джерела запалювання можна досягти дотриманням Правил пожежної безпеки, використанням електроустаткування, що відповідає за вимогам класу пожежовибухоне-безпечних приміщень та зон, ліквідацією умов для самоспалахування речовин (матеріалів) тощо. Запобігання утворенню горючого середовища досягається дотриман-ням вимог: заміною, по можливості, у технологічних процесах горючих речовин (матеріалів) на негорючі; ізоляцією горючого та вибухонебезпеч ного середовища; використанням інгібіторних та флегматизаційних доба-вок; застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв захис-ту від пошкоджень та аварій; жорстким контролем за станом повітря в приміщеннях та якістю вентиляції тощо. Система попередження пожеж також передбачає зниження пально-го навантаження в приміщеннях, проведення пожежотехнічних обсте-жень, використання знаків безпеки, своєчасне виявлення початкової стадії пожежі, передачу інформації про місце і час її виникнення й, у ра-зі необхідності, включення автоматичних засобів пожежегасіння. Засо-бами протипожежної автоматики забезпечуються виробничі приміщен-ня категорій А, Б і В. Установки автоматичної електричної пожежної сигналізації мон-тують на складах, базах та інших пожежовибухонебезпечних об’єктах. Основними складовими частинами цих установок є: датчики (сповісни-ки), що монтуються в будівлях або на території об’єктів і призначені для подання сигналу про пожежу; приймальні апарати (станції), що за-безпечують приймання сигналів від датчиків, а також автоматичні сис-теми пожежегасіння. Датчики можуть бути тепловими, димовими, світловими. Принци-пи роботи їх будуються на дії тепла, продуктів згорання й ультрафіоле-тових променів. Теплові датчики спрацьовують при температурі на 20-40°С вище від можливої максимальної температури при звичайних умовах. Серед них найбільш поширеними є біметалеві датчики, принцип дії яких базу-ється на явищі термоелектрики. У провідниках, виконаних із різнорід-них матеріалів, виникає термоелектрорушійна сила, якщо місця їх з’єднання тримати при різних температурах. Для сигналізації про пожежу у вибухонебезпечних приміщеннях застосовують напівпровідникові датчики максимальної дії ПТИМ-1 і ПТИМ-2. Димові датчики працюють на принципі дії продуктів горіння (ди-му) на електричний струм іонізаційної камери, що використовується як сповісник. Живлення датчика здійснюється постійним струмом напру-гою 220 В. Світлові датчики працюють на принципі перетворення електрома-гнітного випромінювання відкритого полум’я в електричну енергію. Теплові датчики контролюють 10-25 м2 площі приміщення, димові – 30-100 м2, світлові – 400-600 м2. Їх закріплюють на стелі або підвішу-ють на висоті 6-10 м. Органами чуття також можна виявити початок горіння за такими показниками, як дим, його дія на очі та дихання, специфічний запах го рючих речовин та газів, які утворюються при горінні (фосген, окис азо-ту, сірководень та ін.), світло, язики полум’я тощо.
149.Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори. Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі реч викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки). Мутагенні реч призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо). Канцерогенні реч – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо. Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо. Усі шкідливі речовини за ступенем небезпеки для людини поділені на чотири класи: 1)надзвичайно небезп; 2)дуже небезп; 3)помірно небезп; 4)мало небезп.
Серед небезпечних хімічних речовин виділяється особлива група речовин, що є найбільш небезпечними для людей у випадку потрапляння в навколишнє середовище. Речовини цієї групи називаються сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Небезпечними речовинами є: деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш’яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших); -карбоніли металів -речовини, що мають ціанисту групу; -сполуки фосфору; -фторорганічні сполуки; -хлоргідрони; -галогени (хлор, бром); -інші сполуки.
150 До екологічних наслідків пожеж належать такі: забруднення продуктами горіння й пожежегасіння атмосфери, водного середовища, грунтів, надр, загибель флори та фауни. Продукти горіння потрапляють в атмосферу, димові гази містять токсичні речовини, а сам процес горіння супроводжується поглинанням повітря, а також тепловим випромінюванням. Лісові й ландшафтні пожежі справляють руйнівний вплив на фауну та флору, знищують родючий шар ґрунту, перетворюючи лісові масиви на пустелю.
Гасіння пожеж вимагає великих витрат води. Підраховано, що на ліквідацію пожеж у світі щорічно витрачається близько 300 млн м3 води.
До прямих і побічних економічних наслідків пожеж відносять витрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням матеріальних цінностей, з відновленням функціонування об'єктів, пошкоджених під час пожеж. Сюди також відносять збитки, пов'язані з простоєм виробничих об'єктів, виплатою допомог по тимчасовій непрацездатності й т. ін.
До соціальних наслідків, пов'язаних з пожежами, слід віднести загибель і травмування людей, погіршення їхніх психофізіологічних показників, посилення соціальної напруженості внаслідок втрати житлового фонду, зростання захворюваності та зменшення тривалості життя. В Україні, за даними статистики, щотижня пожежі руйнують або пошкоджують 600-700 жилих будівель.
Отже, кожна пожежа має негативні наслідки як безпосередньо для людини, що постраждала, так і для суспільства в цілому. Тому з точки зору екологічних, економічних та соціальних наслідків актуальним стає забезпечення ефективного протипожежного захисту, безпеки людей та матеріальних цінностей. В умовах сучасного техногенного середовища фінансові, трудові та матеріальні збитки від пожеж стають обтяжливими для економіки держави. З кожним роком для забезпечення ефективного протипожежного захисту держава має виділяти все більше коштів на фундаментальні дослідження, утримання пожежної охорони, профілактику пожеж.
151.Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване. Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку. Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті). Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації. Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.
152.Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку отримав працює на виробництві і яка викликана недотриманням вимог безпеки праці, називається виробничої, називаються нещасним випадком. Виробничі травми з характеру пошкоджень діляться на: -Механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо; -Термічні - теплові удари, опіки, обмороження; -Хімічні - опіки, гостре отруєння, ядуха (розлад дихання); -Електричні - опіки, розриви тканин тощо; -Променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи і т.п.; -Комбіновані - одночасна дія декількох причин з різними наслідками. Щодо ступеня тяжкості травми, які призвели до різних нещасних випадків, діляться на: -Мікротравми (пошкодження організму, що не призвели до втрати працездатності або викликали її на термін, менший ніж один робочий день); -Легкі (які зумовили тимчасову втрату працездатності за основною роботою на один робочий день і більше, але не призвели до ускладнень, тривалого лікування, інвалідності та ін); -Важкі (кваліфікуються медичними працівниками на підставі схеми, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР 22 вересня 1980 р.) - це важкі тілесні каліцтва, небезпечні для життя поранення черепа, хребта, грудної клітки, живота, відкриті переломи стегна, гомілки, плеча, передпліччя і т . п. -З летальним результатом. Причинами нещасних випадків можуть бути організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні. Організаційні: незадовільна організація робіт; відсутність або недоброякісна проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони праці, порушення та недотримання інструкцій з техніки безпеки; відсутність або незадовільний стан засобів індивідуального захисту. Технічні: недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки виробничого обладнання; відсутність або недостатня надійність захисних пристроїв; несправність технологічного обладнання, оснащення, підйомно-транспортних засобів, ручного механізованого інструменту. Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму і вібрації; шкідливі випромінювання. Психофізіологічні: помилкові дії внаслідок високої тяжкості і напруги роботи, підвищеної стомлюваності, зниження уваги; монотонні умови роботи; недостатня професійна підготовленість; невідповідність психофізіологічних даних працюючого виконуваній роботі або його хворобливий стан. За останні роки на металургійних підприємствах основними причинами виробничого травматизму стали організаційні. До них відносять близько 60% всіх нещасних випадків. До основних організаційних причин належать: -Незадовільна організація робіт - 28%; -Недоліки в навчанні безпечним прийомам роботи на інструктуванні - 12%; -Інші - 19%. До основних технічних причин належать: -Несправність машин, механізмів, устаткування - 9%; -Конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування - 5,4%; -Порушення технологічних процесів - 5,6%.
153.Обємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ПК мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98. Розміщення робочих місць з ПК у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м3, а обєм - не менше ніж 20,0 м3.Приміщення для роботи з ПК повинні мати природне та штучне освітлення .Природне освітлення має забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%.Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень.У приміщеннях з ПК слід щоденно робити вологе прибирання.Приміщення із ПК мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.При приміщеннях із ПК мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою У виробничих приміщеннях на робочих місця із ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря. Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях із ПК мають відповідати нормативним значенням .Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень.Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не повинна перевищувати допустимих значень.Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана та корпуса відео термінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати ОД бер/год (100 мкР/год). Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.Робочі місця із ПК слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.
155.Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити вини-
кнення НС, розрізняються:
НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологі-
чні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр,
природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюва-
ність людей, сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками,
зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;
НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи),
пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою
викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, рапто-
ве руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору-20
дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;
НС соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправни-
ми діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення
або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і за-
тримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем
зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або мор-
ського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоп-
лення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських міс-
цях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів
тощо;
НС воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування
зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких ви-
никають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування
атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і ток-
сичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та
інженерних комунікацій тощо.
154.Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
У статті 1 Закону проголошується: «Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці».
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш жорсткі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.
Кодекс законів про працю України
Кодекс законів про працю України (КЗпП) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників Кодекс законів про працю України (КЗпП ) Глава I. Загальнi положення Глава II. Колективний договiр Глава III. Трудовий договiр Глава III-А. Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв Глава IV. Робочий час Глава V. Час вiдпочинку Глава VI. Нормування працi Глава VII. Оплата працi Глава VIII. Гарантiї i компенсацiї Глава IX. ГарантiЇ при покладеннi на працiвникiв матерiальноЇ вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiЇ (Глава X. Трудова дисциплiна Глава XI. Охорона працi Глава XII. Праця жiнок Глава XIII. Праця молодi Глава XIV. Пiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням Глава XV. Iндивiдуальнi трудовi спори Глава XVI. Професiйнi спiлки. участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiямиПрофсоюзы Глава XVI-А. Трудовий колектив тже, поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про
охорону праці». Охорона праці — це система правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних
і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на
збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі праці.
Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці
безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або
повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на
організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та
професійних захворювань.