133.Первинні засоби гасіння пожежі

Для боротьби з виявленими осередками горіння до прибут­тя пожежних команд використовують первинні засоби пожежо­гасіння.

До первинних засобів гасіння пожеж належать вогнегасники, пожежні крани, річкові насоси, бочки з водою, лопати, ломи, соки­ри, гаки, ящики з піском, азбестові полотнища, повстяні мати, пил­ки, багри та інший пожежний інвентар.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щи­тах, які встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит на площу до 5 000 м2. Пожежні щити повинні передбачати захист вогнегасників від потрапляння на них прямих сонячних променів, а також забезпечувати зручний та оперативний доступ до пожежного інвентарю.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м та бути укомплектованими совковою лопатою. Для запобігання злежу­ванню піску його періодично розпушують.

Бочки з водою встановлюються у виробничих або складських приміщеннях, де немає протипожежного водопроводу, з розрахунку одна бочка на 250 м2 площі.

Пожежний щит та інвентар повинні бути пофарбованими в чер­воний колір, а пожежний інструмент — у чорний.

Вогнегасники

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль на­лежить вогнегасникам. Для гасіння первинних осередків пожежі ви­користовують вогнегасники різних типів: хімічно-пінні, повітряно-пінні, порошкові, вуглекислотні та комбіновані із за­рядом двох і більше вогнегасних речовин.

Залежно від способу транспортування до місця пожежі вогнега­сники поділяються на переносні та пересувні, змонтовані на колесах або візках. Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5 л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10 л). Вогнегасники мар­куються буквами, що характеризують вид вогнегасіння, і цифрами, що визначають їх об'єм.

За ефективністю вогнегасіння, економічністю та іншими показ­никами більш перспективними є порошкові вогнегасники. По­рошкові вогнегасники застосовують для гасіння загорянь лужних металів (натрію, калію), легкозаймистих і горючих рідин, електро­установок, що перебувають під напругою до 1 000 В

Повітряно-пінні вогнегасники бувають переносні й стаціонарні. Зарядом до них є 6 %-ий водний розчин піноутворювача. Ці вогнегасники використовуються для гасіння загорянь різноманітних речовин і матеріалів (твердих та рід­ких речовин), за винятком лужних металів і речовин, що горять без доступу повітря, а також електроустановок, які горять під напругою.

Вуглекислотні вогнегасники в ручному й транспортному варі­антах мають майже однакову будову й відрізняються один від одно­го лише розмірами. Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів. Вони використовуються також для гасіння електро­установок, що перебувають під напругою до 1000 В.

Вогнегасники повинні мати інвентарні номери, пломби на при­строях ручного пуску, маркування та бірки на корпусі, червоне по­фарбування згідно з державним стандартом.

Вибір типу переносного чи пересувного вогнегасника визнача­ється розмірами можливих осередків пожеж. При значних масшта­бах потенційної пожежної небезпеки використовують пересувні вог­негасники.

Для гасіння значних осередків горіння, коли застосування вог­негасників є недоцільним, на підприємствах повинні бути передба­чені інші ефективні засоби пожежогасіння.