20. туристична діяльність- це соціальна активність людей, які працюють в туристичній сфері, мають певний соціальний статус у відповідності до посади, яку вони займають і соціальну роль, що охоплює сукупність посадових обов'язків і службових функцій. Мета вибору і здійснення індивідом туристичної діяльності обумовлена цілями туристичної організації, умовами праці, зокрема системою стимулювання та перспективами розвитку організації, на які орієнтується суб'єкт туристичної діяльності, плануючи перспективи своєї трудової кар'єри.
21. Що є спільного між філософією і туризмом? Наведіть приклади
22. Редукціонізм. У класичній науці панувало уявлення про можливості відомостей всього різноманіття світу до єдиного фундаментального структурному рівню - до елементарних сутностей, опису і пояснення якісної визначеності складних матеріальних утворень як результату різних поєднання цих елементарних сутностей. Така методологічна позиція отримала назву редукціонізм.
23.Суспільна свідомість — це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, ставлення до нього і до себе, можливостей його пізнання і перетворення.Свідомість як усвідомлення буття є, з однієї сторони, відображенням об'єктивної дійсності в голові людини і є об'єктивною за своїй змістом, а з другої сторони - містить у собі момент суб'єктивного ставлення людини до світу, оцінку людиною тих чи інших явищ дійсності.Усвідомлення, отже, виступає як виявлення активного відношення людини до дійсності. Суспільна свідомість має складну структуру — різноманітні рівні і форми. За пізнавальними можливостями і особливостями відображення суспільного буття виділяють рівні суспільної свідомості — емпіричний (буденна свідомість) і теоретичний. Сфера ціннісного відношення до дійсності, соціальне бачення буття з позиції окремих соціальних груп і суспільства в цілому представлені соціальною психологією і ідеологією. Виділяють форми суспільної свідомості, які є формами пізнання дійсності і, разом з тим, духовно-практичними формами усвідомлення світу і людини (мораль, Право, релігія, мистецтво, філософія тощо).
24. розсудок. Кант виокремлює три гілки пізнання – чуттєвість, розсуд і розум (які взаємопов’язані): всяке пізнання починається з відчуттів, переходить до розсуду і закінчується в розумі, вище якого в нас немає нічого для обробки матеріалу відчуттів. Розсуд – здатність мислити предмет чуттєвого споглядання. Хоча чуттєвість і мислення зовсім різні пізнавальні здібності, проте знання може виникнути тільки завдяки поєднанню чуттєвості і розуму. Без чуттєвості жоден предмет не був би нам даний, а без розсуду, жоден не можна було б помислити. Думки без змісту пусті, а споглядання без поняття сліпі. Пізнання розсуду – пізнання через поняття. Можливе лише одне застосування розсудом понять – за допомогою них він судить. Розсуд – здатність створювати судження. Основні розсудкові поняття – категорії (кількість, якість, відношення, модальність). Дія розсуду проявляється в синтезі чуттєвого матеріалу, завдяки застосуванню категорій до споглядань. Між розсудом і розумом існує тісний зв’язок, проте між ними і принципова відмінність: якщо розсуд – це здатність створювати єдність явищ за допомогою правил, то розум – це здатність створювати єдність правил розсуду за принципами.
25. В чому, на ваш погляд, полягає проблема свободи особистості?
Свобода - одна з основних філософських категорій, що характеризують сутність людини та її існування, що полягають у можливості особистості мислити і діяти у відповідності зі своїми уявленнями і бажаннями, а не внаслідок внутрішнього або зовнішнього примусу. Проблема свободи людини - одна з численних проблем сучасності що постають перед людиною. Проблема свободи люди залежить від взаємодії людини і ткехнологій . Зникла б сьогодні техніка – зникла б і людина. Ми живемо і діємо не в первозданноу світі природи, а в сучасних технологіях. В наш час люди залежні відсучасних технологій.Безсумнівно, науково-технічний розвиток вніс багато позитивного в розширення свободи людини. Проте за допомогою сучасних технічних засобів не складає труднощів втрутитися в особисте життя людини, обмежити його свободу вибору, маніпулювати ним.
26. метафізика .
Центральним питанням онтології стає, таким чином, перший смисл буття, який зводиться до проблеми сутності, або субстанції. Сутність, за Арістотелем, розрізняється таким чином:
♦ по-перше, сутності, до яких зводяться конкретні чуттєві речі (фізика);
♦ по-друге, сутності, до яких зводяться абстракції математики;
♦ по-третє, сутності, які існують поза чуттєвістю та абстрактністю. Це сутності божественного буття, або надчуттєва субстанція. Ось усі ці основні частини і складають філософію.
Таким чином, абсолютне знання являє собою, за Арістотелем, систему першопочатків, у якості яких і виступає перша філософія, або метафізіка.
Сама метафізика тлумачиться Арістотелем у чотирьох смислах: як дослідження причин, тобто перших та вищих початків; як пізнання сутності буття; як знання про субстанції; як знання про бога і субстанції надчуттєві. Арістотель формулює класичну структуру філософії, виділяючи в ній практичну філософію (поетику, риторику, політику та етику), теоретичну філософію (зоологію, психологію, космологію, фізику або онтологію), першу філософію, або теологію (метафізику), що включає буття, категорії буття, субстанцію, надчуттєву субстанцію. Логіка, або аналітика, виступає при цьому інструментом міркувань.
27.
