5. Емоційна забарвленість:

- уміння організувати й провести захід цікаво, змістовно, логічно, переконливо, емоційно забарвлено, зовнішнє оформ­лення заходу та його вплив на дітей.

6. Результативність заходу:

- аналіз результатів, причини невдач, помилок, вплив осо­бистості практиканта на успішне досягнення мети, загальна ерудиція, педагогічна майстерність. Загальна оцінка заходу з боку вчителя та учнів.

Схема аналізу етичної бесіди

1. Актуальність теми бесіди.

2. Опора на досвід дітей і зв'язок змісту бесіди з їх життям.

3. Переконливість, конкретність аргументів і суджень.

4. Логічність і послідовність при розкритті змісту.

5. Відповідність бесіди рівню розвитку дітей (тема, прик­лади, структура бесіди, кількість використаних джерел, мова).

6. Емоційна насиченість бесіди (переконаність ведучого, образність його мови, новизна, вагомість використаних при­кладів).

7. Рівень активності учнів під час бесіди. Контакт учителя з класом, стиль його ставлення до дітей, прийоми їх активі­зації.

8. Висновки. Досягнення мети бесіди та її недоліки.

Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики учня

1. Загальні дані про учня: склад сім'ї та заняття батьків, матеріально-побутові умови для розвитку дитини, особливості виховання її в сім'ї. Стан здоров'я, загальний фізичний роз­виток.

2. Рівень загального розумового розвитку учня: особливо­сті сприймання, уваги, пам'яті, мислення, мови, інтереси і уподобання, професійна спрямованість, естетичний та куль­турний розвиток, світогляд, творчі здібності.

3. Соціальна спрямованість учня: інтерес до життя країни, його прояви, почуття національної гідності.

4. Ставлення учня до навчання і праці: успішність з окре­мих предметів, мотиви навчальної і трудової діяльності, усві­домлення своїх навчальних обов'язків, володіння навчаль­ними й трудовими вміннями та навичками. Здібності до нав­чання, прояв особливих здібностей. Спостережливість, умін­ня аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Навчальна дисциплінованість. Ставлення до оцінки, успіхів у навчанні та поведінці.

5. Моральні якості учня. Місце у колективі й риси, що вияв­ляються при спілкуванні: ініціативність, почуття відповідаль­ності, скромність, вимогливість до себе і до інших. Наявність друзів. Мотиви дружби і вплив дружніх стосунків на учня.

Культура поведінки. Вольові риси характеру: самостійні­сть, організованість, наполегливість у подоланні труднощів.

Емоційна сфера та особливості темпераменту. Рівень враз­ливості та врівноваженість психіки.

У висновках учитель узагальнює результати спостережень про рівень вихованості і розвитку учня, аналізує ефективність методик вивчення особистості, формулює пропозиції і реко­мендації щодо індивідуального підходу до учня з метою його всебічного розвитку.

Вивчення учнівського колективу класу і його характеристика

У процесі вивчення класного колективу слід з'ясувати між-особистісні стосунки між учнями класу. При цьому необ­хідно пам'ятати, що вони формуються двома шляхами: за до­помогою системи ділових контактів, які визначають соціа­льну функцію кожного школяра в колективі ( класний керів­ник, дирекція, староста) і системи міжособистісних стосунків (симпатія, дружба, байдужість, відчуженість). Міжособисті-сні стосунки вчитель вивчає за допомогою методів науково-педагогічних досліджень: бесіди, спостереження, аналіз резу­льтатів діяльності колективу. Необхідно також охарактеризу­вати органи керівництва і управління учнівським колективом, тобто роль учителя, класного керівника, органів учнівського самоврядування.