СНІД як соціальна проблема

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу в світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він складає 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок.

За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч. 479 тис. осіб — число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення.

За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).

Причини вживання підлітками наркотичних речовин

1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до «забороненого плоду», яка базується на хибній упевненості, що вживання кількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є значна кількість людей, особливо підлітків, у яких біохімічні процеси є дуже нестабільними і в організмі яких молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання «включитися» в обмін речовинні зумовити наркотичну залежність. Особливо ці «розваги» небезпечні для тих, хто має залежність від нікотину чи алкоголю.

2. Втрата життєвих орієнтирів, а відтак — поява синдрому «беззмістовного» життя, надмірне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів.

3. Невдоволення життям, яке виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, низького матеріального і соціального рівня.

4. Вплив оточення, друзів, компанії.

5. Простота переходу від сигарет та алкоголю до найбезпечніших наркотиків. Часом тільки їхня відсутність утримує підлітка від цього кроку.

6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу: «Дуже шкідливо» (це стосується і цигарок, і алкоголю), і незнання, якою мірою це шкідливо, а також коли і як це шкідливе проявляється.

7. Недостатній розвиток заборонного внутрішнього фактора (у неповних сім'ях, за неправильного виховання).

22. міфи наркотичного середовища

1 міф. «У житті потрібно спробувати все, в тому числі і наркотики».

Ця фраза правдивіше звучатиме ось так:

«У житті потрібно спробувати наркотики, а від усього іншого відмовитись». Тому що після спроби наркотиків навряд чи ви захочете (а головне – зможете) спробувати щось інше.

Реальність. Та чи потрібно в цьому житті пробувати все? На багатьох речах так і написано: «Не залазь – уб’є» або «Не пий – отрута». А якщо хочеться спробувати все, то стрибніть, наприклад, з парасолею в руках із 9-поверхового будинку. Страшно!? Ну, тоді почніть займатися гомосексуалізмом. Бридко!? Значить, не все в цьому житті потрібно пробувати. А чи не варто занести й наркотики до цих заборонених речей?

2 Міф. «Вживати наркотики чи не вживати – це моя особиста справа».

Реальність. Якби ви сказали, чухати потилицю або тримати руки в кишенях, – це ваша особиста справа, то можна було б ствердно покивати головою. Але щодо наркотиків так сказати не можна.

Якщо це ваша особиста справа, то чому повинні плакати батьки, дивлячись на свою дитину-наркомана, і запихати їм у кишеню гроші на ще одну «рятівну» дозу чи оплачувати лікування?

Якщо це ваша особиста справа, то чому повинні залишатися сиротами діти при живих батьках, які все проміняли на «ширку»?

Якщо це ваша особиста справа, то чому повинні терпіти люди, яких ви обкрадаєте чи «підсаджуєте» їхніх дітей???

3 міф. «Можна вживати наркотики «з головою» і не залежати від них».

Реальність.Ви бачили коли-небудь наркомана «з головою»? Запитайте в нього, чи хотів він, починаючи вживати наркоту, докотитися до такого? Люди, які говорять, що від наркотиків можна бути незалежним, не знають, що залежність буває двох видів:

1. Фізична.

Вона заключається в тому, що при відмові від наркотика з’являється так звана «ломка» – фізичні больові відчуття. Така залежність виникає від вживання будь-яких наркотиків, але по-різному: від плану та клею – щось схоже на легке алкогольне похмілля, від «ширки» та кокаїну – жахливий біль, який може призвести навіть до смерті. Багато людей думають, що це – єдина залежність при вживанні наркотиків, і намагаються її лікувати.

2. Психологічна або духовна.

Це коли глибоко в душі сидить демон, який змушує вас щоденно шукати наркотик і мучить душу, якщо ви не кормите його цією отрутою. Він поселяється із перших ваших спроб, з перших затяжок, і може сидіти там усе життя. Хочете перевірити, чи є він у вашій душі?

4 міф. «Я буду вживати лише легкі наркотики, а вони повністю безпечні».

Реальність. Законодавство України не розділяє наркотичні засоби на легкі і важкі. За вживання, зберігання, перевезення, виготовлення та продаж будь-яких наркотичних засобів передбачається кримінальна відповідальність.

Зазвичай важкими наркотиками називають кокаїн, героїн, «ширку» (опіум), а легкими – план, екстазі, LSD, токсичні речовини. Але чи можна назвати наркотик легким, якщо від нього помирають (наприклад, від екстазі, токсичних речовин) або втрачають розум (наприклад, від «грибів» або LSD)? А якщо додати до цього появу психологічної залежності, про яку ми вже говорили, то немає жодного сумніву: поділ наркотиків на важкі та легкі – це просто міф.

21. Причини адиктивної поведінки:

- Рівень напруженості у суспільстві;

- традиції суспільства;

- тиск реклами

- тютюнових і алкогольних виробів;

- негативна молодіжна субкультура;

- перехід до нової соціальної ролі;

- неможливість задоволення потреби у

персоналізації;

- „подвійна мораль”.

Біологічними факторами – вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів;

психологічними факторами – особливості вікової психології;

стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості;

потреба виходу з буденності.

Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є

вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у

колективі.

Біологічними умовами – алкогольний або наркотичний синдром

плоду; біологічна схильність; спадкова схильність.

Індивідуально-психологічними умовами – акцентуації та психопатії;

психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна

схильність до вживання психоактивних речовин. Жодні з наведених

факторів та умов не є вирішальними. Вони завжди взаємопов’язані і діють

у кожній ситуації по-різному.