Критерії уважності.Розлади уваги та їх подолання

У психології виокремлюють критерії уваги, які торкаються практично всіх аспектів психічної діяльності, від зовнішніх реакцій до суб´єктивних вражень: зовнішні реакції - моторні, вегетативні, які забезпечують умови кращого сприйняття сигналу. До них належать поворот голови, фіксація очей, міміка і зосередження, затримка подиху, вегетативні компоненти орієнтованої реакції; збільшення продуктивності пізнавальної діяльності. У цьому разі йдеться про підвищення ефективності «уважної» дії (перцептивної, мнемічної, розумової, моторної) порівняно з «неуважною»; вибірковість (селективність) інформації. Цей критерій виражається в можливості активно сприймати, запам´ятовувати, аналізувати лише деяку частину інформації, яка надходить, а також реагувати лише на обмежене коло зовнішніх стимулів. Російський дослідник М.М. Ланге підкреслював, що увага - це відносне панування цього уявлення цієї миті; ясність і виразність змістів свідомості, які є в полі уваги. Цей суб´єктивний критерій було висунуто в межах психології свідомості. Усе поле свідомості розділяють на фокальну сферу і периферію. Одиниці фокальної сфери свідомості уявляються стійкими, яскравими, а змісти його периферії чітко не розрізнені і зливаються в пульсуючу хмару невизначеної форми. Така структура свідомості можлива не тільки під час сприймання об´єктів, а й у спогадах і міркуваннях. Існують так звані негативні сторони процесу уваги або порушення уваги. Види порушень уваги:відволікання; неуважність; гіперрухливість; інертність; звуження обсягу уваги, нестійкість уваги( порушення концентрації уваги). Під порушеннями уваги розуміють патологічні зміни спрямованості, вибірковості психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за наявності органічних уражень мозку, у звуженні об'єкта уваги, коли одночасно людина може сприймати лише невелику кількість об'єктів, у нестійкості уваги, коли порушена концентрація уваги і спостерігається її відволікання на сторонні подразники. Причини порушення можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішніми причинами можна вважати різні негативні впливи (стресори, фрустратори) і негативні стосунки дитини з оточуючими людьми. Дію внутрішніх причин можна представити як вплив порушеної частини психіки на здорову. До порушень уваги відносять: — нездатність зберігати увагу: дитина не може виконати завдання до кінця, є незібраною під час його виконання; — зниження вибіркової уваги, нездатність зосередитися на предметі; — підвищене відволікання: під час виконання завдань діти метушаться, часто переключаються з одного заняття на інше; — зниження уваги в незвичних ситуаціях, коли необхідно діяти самостійно.

Поняття про відчуття і сприймання як початковий стан пізнання. Рефлекторна природа відчуттів

Відчуття та сприймання – початковий момент пізнання. За до-помогою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.Відчуття – це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі под-разників на органи чуттів. Для нормальної життєдіяльності необхід-ний певний баланс інформації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у недовантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш повне і складне відображення предметів. Якщо відчуття відображає лише окремі ознаки, властивості, то сприймання – предмет в цілому у взаємозв’язку його ознак і властивостей. І відчуття, і сприймання – джерело наших знань про дійсність. Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора сприймання може бути: — зорове (розглядання скульптури, картини); — слухове (слухання оповідання, концерту і т. ін.); — тактильне (обмацування, доторкування). Буває сприймання: — простору; часу: руху; — предмета; мови: мушки; — людини людиною. Виникнення відчуттів зумовлюються перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в певний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на факт свідомості. Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.